Справа № 756/6545/22
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10881/2022
25 жовтня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.,
за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Пономарьової Віти Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року у складі судді Ткач М.М.,
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,-
У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернувся у суд із заявою про встановлення факту недостовірності інформації поширеної в мережу Інтернет на веб-сайті «Антикор».
Зазначав, що 09.08.2022 було розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за посиланням:
ІНФОРМАЦІЯ_2
ІНФОРМАЦІЯ_10 було розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_11» за посиланням:
ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_5 було розміщено публікацію під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_12 за посиланням:
ІНФОРМАЦІЯ_7 ».
Враховуючи зазначене представник заявника просить суд визнати недостовірною та спростувати інформацію, яка поширена в мережі Інтернет на веб-сторінці: ІНФОРМАЦІЯ_8
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 22 серпня 2022 відмовлено у відкритті провадження з підстав того, що даний позов в окремому провадженні поданий передчасно.
В апеляційній скарзі адвокат Пономарьова В.М. в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги, за змістом вказано, ухвала суду винесена на припущеннях, оскільки відсутній зв'язок між власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_8 та власником знака для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_9 ».
Також посилається на постанову Пленуму Верховного суду, від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у випадку якщо особа, яка поширила таку недостовірну інформацію, невідома, суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК.
Скаржник та його представник в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, не повідомили суд про причину неявки.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що посилання представника заявника на неможливість встановлення особи, яка поширила недостовірну інформацію та звернення до суду з заявою про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування в окремому проваджені, є передчасними та спростовуються документами, доданими до заяви.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Убачається, що заявник звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту недостовірної інформації та її спростування, посилаючись на те, що особа, яка поширила недостовірну інформацію невідома, а відповідно до ст. 277 ЦК України, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз'яснено, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначені частиною першою ст. 315 ЦПК України.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 листопада 2018 року у справі № 560/1519/15-ц (провадження № 61-19664св18), у постанові від 28 березня 2019 року у справі № 200/18232/18 (провадження № 61-2441ск19) та у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 373/1890/19.
З матеріалів поданої заяви убачається, що заявник звертається до суду за захистом права на повагу до гідності та честі (право на недоторканість ділової репутації). Таким чином, суд вирішуючи питання про відповідність поширеної про заявника інформації, яка на його думку не відповідає дійсності має здійснювати розгляд справи відповідно до положень глави 6 розділу 4 ЦПК України, оскільки особа, яка поширила інформацію невідома та просить суд визнати недостовірною та спростувати інформацію, яка поширена в мережі Інтернет на веб-сторінці: https://antikor.com.ua
Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
При цьому, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких взагалі не було або які були, але відомості про них не відповідають дійсності. Крім того, законодавець уточнює, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка поширила таку інформацію, не доведе протилежне.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.
Захищаючи свої права, особа, щодо якої поширено недостовірну інформацію, має довести факт того, що таке поширення інформації порочить його честь, гідність і ділову репутацію.
Щодо поширення негативної інформації в мережі Інтернет, то відповідачем у такій справі є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту/порталу. При цьому саме позивач (людина, яка захищає своє чесне ім'я) зобов'язаний знайти і встановити дані цих осіб, оскільки ця інформація повинна бути відображена в позовній заяві.
Якщо ж автор поширеної інформації невідомий, або його місце проживання/перебування встановити не вдається, якщо інформація носить анонімний характер і доступ на сайт є вільним, то належним відповідачем у такій справі буде сам власник веб-сайту, на якому розміщувався інформаційний матеріал, оскільки саме цей власник ресурсу створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
У пункті 6.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) викладено висновок про те, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Згідно з усталеною практикою у сфері реєстрації і користування доменними іменами у мережі Інтернет, власником веб-сайту може бути інша особа, ніж реєстрант доменного імені, яким адресується такий веб-сайт. У таких випадках, власник веб-сайту визначається у договорі, укладеному з реєстрантом доменного імені. Інформація щодо власника веб-сайту може бути отримана у хостинг-провайдера веб-сайту.
У статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що веб-сайт - це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об'єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов'язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - це складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об'єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо; власник веб-сайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
Згідно статті 1 Закону України "Про телекомунікації" домен - це частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється; домен.UA - це домен верхнього рівня ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, створений на основі кодування назв країн відповідно до міжнародних стандартів, для обслуговування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет.
Із довідки Дочірнього підприємства "Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" № 104/2022-Д від 12.08.2022 убачається, що інформаційна діяльність на сайті https://antikor.com.ua/ здійснюється від імені "Національного антикорупційного порталу "АНТИКОР", адреса: м. Київ, бульвар Ромена Ролана,7, адреса електронної пошти: antikorcomua@gmail.com.
Крім того зі змісту викладеної на веб-сайті https://antikor.com.ua/ інформації, яку заявник просить визнати недостовірною і спростувати, автором статей від 13.06.2022 та 09.08.2022 є ОСОБА_6 , а під статтею від ІНФОРМАЦІЯ_10 автором публікації є ОСОБА_7 .
При цьому, з відомостей Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, розміщеного на офіційному веб-сайті ДП "Український інститут інтелектуальної власності", власником Свідоцтва на знак товарів і послуг " « ІНФОРМАЦІЯ_9 » № НОМЕР_1 є ТЕКА-ГРУП ФАУНДЕІШН (Глобал Банк Тауер, 18 Флор, 50 стріт, П.О. Бокс 0831-02484, Панама, Республіка Панама), заявник - ОСОБА_8 . У переліку товарів і послуг зазначено в тому числі й телекомунікаційні послуги (а.с.22).
За таких обставин, колегія суддів визнає передчасними доводи апеляційної скарги про відсутність зв'язку між власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_8 та власником знака для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_9 » та те, що подана по справі заява про визнання недостовірної інформації та її спростування підлягає розгляду саме у порядку окремого провадження.
Виходячи із наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві, відомості про яких наявні в матеріалах справи, що спростовує твердження заявника про неможливість встановлення особи, яка поширила недостовірну інформацію та можливість захисту прав лише шляхом звернення до суду з заявою про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування у окремому провадженні.
За таких обставин апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав відмови у відкритті провадження у справі за заявою, поданою в порядку окремого провадження, оскільки даний спір може бути вирішено шляхом подачі заяви в порядку позовного провадження до суду відповідно до положень ст. ст. 27, 175, 177 ЦПК України.
Відмова у відкритті провадження за заявою про встановлення факту поданою в порядку окремого провадження не позбавляє заявника права звернутися до суду у встановленому ЦПК України порядку із позовом про захист своїх прав.
За встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновками районного суду про передчасність підстав вирішення поданої по справі заяви в порядку окремого провадження.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої у справі ухвали.
Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Пономарьової Віти Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 22 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 01 листопада 2022 року.
Суддя-доповідач:
Судді: