1[1]
Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 25 жовтня 2022 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року,
за участі:
представника власника майна
адвоката ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 та накладено арешт у кримінальному провадженні № 42022100000000186, відомості щодо якого внесені 10.05.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України, на майно, яке належить ОСОБА_5 , вилучене під час обшуку квартири АДРЕСА_1 , згідно переліку у клопотанні.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 , - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
Щодо строку апеляційного оскарження апелянт зазначає, що розгляд клопотання 13 вересня 2022 року відбувся без участі власника майна та його представника, копію оскаржуваної ухвали не направлено, про її існування стало відомо 21 вересня 2022 року, та отримано її 22 вересня 2022 року, того ж дня подано апеляційну скаргу.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необгрунтованою.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що проведений обшук відбувся з порушенням вимог КПК України, а арештоване майно не відповідає ознакам, передбачених ст. 98 КПК України.
Крім того, на думку захисника, клопотання слідчого подано з пропущенням строку, що підтверджується відповіддю Голосіївського районного суду м. Києва від 30 червня 2022 року.
Також зазначає, що стороною захисту до Голосіївського районного суду м. Києва подано скаргу на бездіяльність слідчого, щодо неповернення тимчасово вилученого майна, за результатами розгляду 15 серпня 2022 року скаргу задоволено.
На думку апелянта, слідчий з метою умисного невиконання ухвали суду, з метою неповернення тимчасово вилученого майна, зловживає своїми правами та ввів суд в оману у своєму клопотанні про визнання поважними причини пропуску щодо подання клопотання.
В судове засідання прокурор не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про час та місце судового засідання йогоповідомлено у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволеннявиходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Оскільки, 13 вересня 2022 року слідчим суддею розглянуто клопотання слідчого без виклику власника майна, копію ухвали не надіслано, про наявність оскаржуваної ухвали стало відомо 22 вересня 2022 року, того ж дня подано апеляційну скаргу, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню
Як убачається з матеріалів судового провадження, СУ ГУНП у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 10 травня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42022100000000186, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено факт організації ОСОБА_8 та ОСОБА_9 протиправного механізму незаконного виготовлення довідок встановленого зразка для вільного переміщення під час комендантської години по місту Києву за 200 доларів США, документів щодо належності до благодійних організацій для переправлення осіб через державний кордон України та перевезення матеріальних цінностей під виглядом благодійної (гуманітарної) допомоги за грошову винагороду у розмірі 600 доларів США, а також довідок та посвідчень військкоматів про непридатність до військової служби за 7000 доларів США.
Окрім того, ОСОБА_8 спільно із ОСОБА_10 в умовах дії воєнного стану на території України, організували протиправний механізм незаконного переправлення осіб з числа чоловіків призивного віку через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску за грошову винагороду у розмірі від 5500 до 7500 доларів США.
04 червня 2022 року за адресою місця проживання ОСОБА_5 , а саме: АДРЕСА_2 , в порядку ч. 3 ст. 233, ч. 2 ст. 237 КПК України, проведено невідкладний обшук, під час якого виявлено та вилучено речі та грошові кошти.
Постановою слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 від 04 червня 2022 року виявлені та вилучені речі та грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42022100000000186.
12 вересня 2022 року слідчий СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна виявленого та вилученого за місцем проживання ОСОБА_5 та одночасно просив поновити процесуальний строк на внесення клопотання про арешт майна, зазначивши про поважність причини пропуску.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року визнано поважними причини пропуску процесуального строку та поновлено процесуальний строк на подання клопотання про арешт майна та задоволено його.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42022100000000186 про накладення арешту на майно, яке вилучене в ході невідкладного обшуку 04 червня 2022 року, слідчий суддя дослідив матеріали додані до клопотання та прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів необхідно накласти арешт.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження.
З огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Тому, посилання автора апеляційної скарги на те, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вказане майно, не приймаються до уваги, оскільки арешт на майно накладено з правових підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, оскільки слідчим доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.
Доводи апелянта з приводу порушення строків звернення з клопотанням, не заслуговують на увагу, оскільки слідчий у своєму клопотанні просив поновити процесуальний строк на подання клопотання, з тих підстав, що органом досудового розслідування не з'ясовано чи дійсно надано дозвіл на відшукання та вилучення саме тих речових доказів, які зазначено в клопотанні про надання дозволу на проведення обшуку та описовій частині ухвали про проведення обшуку, у зв'язку з чим невідкладно звернутись до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно слідчий/прокурор не зміг із поважних причин.
Вивчивши вказане клопотання та додані до нього документи, слідчим суддею визнано поважними причини пропуску процесуального строку та поновлено такий строк на подання клопотання. З вказаним висновком слідчого судді погоджується і колегія суддів.
Посилання захисника на незаконність проведення обшуку, то вказане питання підлягає вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Поновити представнику ОСОБА_5 , - адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13
Єдиний унікальний № 752/5894/22 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Провадження № 11сс/824/3882/2022 Доповідач ОСОБА_15
Категорія ст.170 КПК України