Унікальний номер справи № 754/4911/15-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/329/2022
20 вересня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
суддя-доповідач Білич І.М.,
судді Коцюрба О.П., Слюсар Т.А.,
секретар Мельник Ю.О.
за участю: позивача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою адвоката Луньової Анни Геннадіївни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства «Альфа-Банк», на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М.,
у цивільній справі №754/4911/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: Служба у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про поділ майна подружжя
та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: Служба у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про поділ майна подружжя,-
У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , АТ «Альфа-Банк», в якому з урахуванням уточнень просила:
- визнати за позивачем на праві особистої приватної власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 ;
- боргові зобов'язання за договором кредиту №5303/1202 від 18 листопада 2014 року, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_3 , розділити солідарно між ОСОБА_3 та ОСОБА_3 ;
- визнати за позивачем право особистої приватної власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 ;
- визнати ОСОБА_3 співпозичальником за договором кредиту №013МІ11130520001 від 20 травня 2013 року, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_3 , зобов'язання за цим договором поділити по Ѕ частки між позивачем та ОСОБА_3 , тобто по 179 396 грн. 37 коп.;
- стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача компенсацію Ѕ частки отриманого ОСОБА_3 у період з 14 червня 2012 року по 31 грудня 2012 року доходу в якості роялті від використання знака товарів та послуг на загальну суму 6572650 грн. 32 коп., що складає 3286325 грн. 16 коп.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що сторони у період з 24 липня 1999 року по 08 травня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають дітей: дочку ОСОБА_6 , 2000 року народження та сина ОСОБА_7 , 2006 року народження. Після розірвання шлюбу сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть і тому виникла необхідність в поділі майна, яке було набуто під час шлюбу.
До початку розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_3 в порядку ст. 31 ЦПК України, заявив зустрічний позов в якому з урахуванням уточнень просив:
- відступити від засади рівності часток подружжя, припинити право спільної сумісної власності на майно та визнати особистою приватною власністю ОСОБА_3 автомобіль HYUNDAI ELANTRA, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований на ОСОБА_3 , вартість якого, станом на дату подання зустрічного позову, орієнтовано складає 197156 грн.; автомобіль HONDA CR-V, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований на ОСОБА_3 , вартість якого, станом на дату подання зустрічного позову, орієнтовано складає 647 305 грн.;
- відступити від засади рівності часток подружжя, припинити право спільної сумісної власності на майно та визнати особистою приватною власністю ОСОБА_3 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 72,90 кв.м. Вартість даної квартири, станом на дату оцінки 30 липня 2015 року, становить 998 000 грн., будь-яке рухоме майно, яке відповідно до ч.1 ст.60 СК України та ч.3 ст.368 ЦК України, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, і яке, станом на день ухвалення рішення у справі, перебуватиме в даній квартирі, переходитиме у власність ОСОБА_3 ;однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 43,00 кв.м. Вартість даної квартири, станом на дату оцінки 30 липня 2015 року, становить 1032000 грн. Будь-яке рухоме майно, яке відповідно до ч.1 ст.60 СК України та ч.3 ст.368 ЦК України, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, і яке, станом на день ухвалення рішення у справі, перебуватиме в даній квартирі, переходитиме у власність ОСОБА_3
- покласти на ОСОБА_3 в повному обсязі боргові зобов'язання ОСОБА_3 : у розмірі 23291,44 грн. щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування по кредитному договору №5303/1202 від 18 листопада 2004 року перед ПАТ «Укрсоцбанк»; у розмірі 179396,36 грн. щодо повернення кредиту та сплаті відсотків за його користування по договору кредиту №013М111130520001 на придбання житла на вторинному ринку від 20 травня 2013 року, перед ПАТ «Укрсоцбанк»;
- визнати ОСОБА_3 позичальником по договору кредиту на придбання житла на вторинному ринку від 20.05.2013 року з ПАТ «Укрсоцбанк».
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружжя право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружжя право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду представник АТ «Альфа-Банк» - адвокат Луньова А.Г., подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення в частині поділу однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , яка є предметом іпотеки та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині залишити без задоволення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_2 є предметом іпотеки за договором кредиту №013МІ11130520001 укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ'Альфа-Банк») та ОСОБА_2 . Відтак, визначення права власності на Ѕ частини предмета іпотеки за позивачем порушує права та законні інтереси банку, зокрема, унеможливить виконання ймовірного рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.
06 січня 2022 року до суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_2 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим та просила залишити його без змін.
У судовому засіданні ОСОБА_1 не визнавала подану апеляційну скаргу, заперечувала проти її задоволення.
Представник Акціонерного товариства «Альфа-Банк» та треті оосби будучи належним чином повідомленим про день і час розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, до його початку подали заяви щодо можливого розгляду справи за відсутності їх представників.
Інші учасники справи будучи повідомленими про день і час розгляду справи в судове засідання не з'явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомили.
Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з'явилися в силу вимог визначених положеннями ст. 372 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2020 року оскаржується лише в частині поділу однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в іншій частині в апеляційному порядку не переглядається.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та /обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, судом при розгляді справи встановлено що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 24 липня 1999 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
08 травня 2014 року Деснянським районним судом м. Києва шлюб між сторонами було розірвано. Від шлюбу сторони мають дітей: дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
20 травня 2013 року ОСОБА_9 - надалі «продавець» та ОСОБА_3 - надалі «покупець», уклали договір купівлі-продажу квартири під номером АДРЕСА_2 за 590 000 грн., які повністю сплачені покупцем продавцю.
Частково задовольняючи вимоги позивача щодо поділу однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , а саме визнання за ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя та ОСОБА_3 по Ѕ частині за кожним, суд першої інстанції виходив з того, що вказана квартира була придбана подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, за спільні кошти подружжя, а отже підлягає поділу як об'єкт спільної сумісної власності подружжя.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.
Скаржником в апеляційній скарзі не спростовуються факти щодо підтвердження набуття сторонами в справі квартири АДРЕСА_2 як подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, за спільні кошти подружжя, та є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
В той же час, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в частині того, що визначення права власності на Ѕ частини предмета іпотеки за позивачем порушує права та законні інтереси банку, зокрема, унеможливить виконання ймовірного рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а подання даного позову - це лише спосіб уникнення колишнім подружжям відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань та виведення нерухомого майна з-під обтяження, не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи.
Судом встановлено, що придбання однокімнатної квартири АДРЕСА_2 відбулося частково за рахунок кредиту в розмірі 283 500 грн., отриманим ОСОБА_3 по договору кредиту на придбання житла на вторинному ринку.
Так, 20 травня 2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа-Банк»), надалі за текстом - «кредитор», з однієї сторони та ОСОБА_10 , надалі за текстом - «позичальник», укладено договір кредиту №013МІ11130520001 на придбання житла на вторинному ринку.
Згідно п.1.1. договору кредиту №013МІ11130520001 - кредитор надає позичальнику ( ОСОБА_10 ) грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 283 500,00 грн., зі сплатою за користування кредитом протягом перших трьох років від дати укладання цього договору фіксовано процентної ставки за кредитом в розмірі 18,49 % річних, а починаючи з четвертого року від дати укладення цього договору - плаваючої процентної ставки за кредитом, загальний розмір якої на кожний річний період встановлюватиметься в порядку, визначеному п.2.8. цього договору.
Згідно п. 1.2. договору кредиту №013МІ11130520001 - кредит надається на наступні цілі: на купівлю нерухомості.
Згідно п.1.3. договору кредиту №013МІ11130520001 - в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором, кредитор укладає: п.п.1.3.2 в якості додаткового забезпечення виконання зобов'язань за цим договором в день укладення цього договору - з ОСОБА_10 , укладається договір поруки за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником своїх обов'язків за цим договором у повному обсязі і відповідає перед кредитором з позичальником як солідарний боржник.
Заявою від 20 травня 2013 року ОСОБА_10 , надав свою згоду їй, на укладення кредитного договору №013МІ11130520001.
Так, 20 травня 2013 року між ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа-Банк»), надалі за текстом - «кредитор», з однієї сторони та ОСОБА_10 , надалі за текстом - «позичальник», та ОСОБА_10 , надалі за текстом - «поручитель», укладено договір поруки №013МІ11130520001-ПОР.
Згідно п.1.1. договору поруки №013МІ11130520001-ПОР, поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором кредиту №013МІ11130520001 від 20 травня 2013 року та договором про надання відновлювальної кредитної лінії (на оплату страхових платежів) №013034952INSURANCEI від 20 травня 2013 року.
Згідно довідки на 05 грудня 2016 року, за договором кредиту №013МІ11130520001 від 20 травня 2013 року, строкова заборгованість - 233887,50 грн.; прострочена заборгованість 27 168,75 грн., строкова заборгованість по нарахованим % - 2 115,72 грн.; прострочена заборгованість по нарахованим % - 39651,87 грн.; пеня до сплати 28 595,33 грн.
Вищевказане дійсно свідчить про те, що дані договори були укладені з повною згодою подружжя та в інтересах сім'ї, а саме з метою придбання квартири. Отримані кошти в кредит, були використані на придбання квартири в день отримання цих коштів.
На спростування даних обставин скаржником належних та допустимих доказів суду не надано.
Згідно з ч.3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Стаття 65 Кодексу встановлює, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
За таких обставин, суд правильно встановив, що кредит був отриманий ОСОБА_10 в інтересах сім'ї з метою придбання майна у спільну сумісну власність подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Стаття 9 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що іпотекодавець може відчужувати предмет іпотеки тільки за згодою іпотекодержателя.
Разом з тим, самого по собі розпорядження предметом застави під час поділу майна між подружжям, як співвласниками, не відбувається, оскільки власники цього майна не змінюються, а визначаються лише їх частки. Відтак, порушень прав банку, як іпотекодержателя, внаслідок поділу предмету іпотеки між подружжям не вбачається, переважне його право на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки зберігається.
Враховуючи вищевикладене, перебування спірної квартири в іпотеці не перешкоджає поділу спільного майна подружжя, оскільки гарантії АТ «Альфа-Банк» як іпотекодержателя щодо спірного майна визначені ч.2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором, у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 08 липня 2018 року (справа № 522/17048/15-ц).
Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваним рішенням порушено права АТ «Альфа-Банк» є безпідставними, оскільки після визнання за ОСОБА_10 права власності на 1/2 частини спірної квартири іпотека не припинилася, позивач набула статусу іпотекодавця і несе всі його обов'язки за іпотечним договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_10 в частині визнання за кожним із колишнього подружжям окремо права власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 узгоджуються з нормами діючого законодавства і є такими що підлягали до задоволення.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині постановлено з дотримання норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених в апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст.ст. 368,372, 374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката Луньової Анни Геннадіївни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 31 жовтня 2022 року.
Суддя-доповідач
Судді