02 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 640/4537/21
адміністративне провадження № К/990/29292/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року у справі № 640/4537/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -
26 жовтня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року № 640/2590/20;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року №640/2590/20 за період з 24 листопада 2020 року по 21 січня 2021 року у сумі 148 561 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року, позов задоволено.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційну скаргу подано на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/154/20, від 30 червня 2022 року у справі № 120/1674/21-а, від 21 липня 2022 року у справі № 280/1992/21, від 14 липня 2021 року у справі № 1340/4393/18.
Скаржник вказує, що суди у справі в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права про стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року із застосуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, які регулюють виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
При цьому в касаційній скарзі скаржником було процитовано ряд постанов Верховного Суду, які він вважає релевантними до спірних правовідносин.
Разом з тим, у разі оскарження рішення судів попередніх інстанцій на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Верховний Суд звертає увагу, що лише вибіркове цитування уривків з постанов Верховного Суду не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбаченим частиною четвертою статті 328 КАС України.
Отже, касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань містить лише детально викладені фактичні обставини справи, незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій та цитування норм законодавства і постанов Верховного Суду.
Отже, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року у справі № 640/4537/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів- повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суд Н.А. Данилевич