02 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 420/14842/21
адміністративне провадження № К/990/28100/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2022 у справі №420/14842/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесмікс» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2021, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2022, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесмікс» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000013/2 від 20.07.2021, №UA500020/2021/000025/2, №UA500020/2021/000027/2 від 13.08.2021 та №UA500020/2021/000029/2 від 17.08.2021, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00490 від 20.07.2021, №UA500020/2021/00517, №UA500020/2021/00521 від 13.08.2021 та №UA500020/2021/00526 від 17.08.2021. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2022 у справі №420/14842/21.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Касаційну скаргу подано втретє, раніше подані касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 25.04.2022, від 10.05.2022 через відсутність належного викладення підстав касаційного оскарження. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.
Скаржником зазначено про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 2 частини 2 статті 52, пунктів 2, 3 частини 2 статті 53, частини 3 статті 53, пункту 2 частини 6 статті 54, частину 1 статті 55, частин 2, 4, 5, 9, 10 статті 58, частини 1 статті 254, частин 1, 2, 3 статті 256, частин 1, 4 статті 337 Митного кодексу України; частини 6 статті 9, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; пунктів 52, 53 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440; стандартних правил 6.3, 6.4 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата підписання: 18.05.1973, дата приєднання України: 15.02.2011, дата набрання чинності для України: 15.09.2011); розділу VII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 за № 1021/27466); пунктів 1, 2.2, 2.5, 2.12, 8 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689; частини 1 статті 139 КАС України.
Одеською митницею вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Також скаржником зауважено про неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків судів обставинам справи.
Верховний Суд зауважує, що у випадку посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Контролюючим органом не обґрунтовано, в чому полягала помилка судів при застосуванні відповідних норм права та як, на думку скаржника, такі норми повинні застосовуватися.
Доводи скаржника замість правильного, на його думку, застосування норм матеріального права зводяться до висловлення припущень, викладення фактичних обставин справи, цитування норм Митного кодексу України, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, що не є належним обґрунтуванням заявленої підстави касаційного оскарження.
Одеською митницею в обґрунтування своєї позиції також вчинено посилання на судові рішення Верховного Суду України. Верховний Суд зауважує, що частиною 4 статті 328 КАС України для обґрунтування підстав для касаційного оскарження передбачене зазначення постанов Верховного Суду, а не Верховного Суду України, проте скаржником вказаної норми не дотримано.
Контролюючим органом не взято до уваги, що суд апеляційної інстанції врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17.04.2018 у справі №815/329/17, від 20.02.2018 по справі №809/1884/16, від 17.04.2018 по справі №815/329/17, від 17.04.2018 у справі №815/329/17, від 26.11.2020 у справі №540/2455/19, не доведено помилковість використання судами викладених у них правових висновків.
Формальні посилання митниці на порушення судами норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано такі підстави касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зауважує, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Контролюючим органом не враховані роз'яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах по даній справі. Повторно подана касаційна скарга є подібною до попередніх та не усуває встановлених недоліків.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Також скаржником не надано документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги у встановленому законом розмірі.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2022 у справі №420/14842/21 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяІ.А. Васильєва