27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № П/9901/97/21
адміністративне провадження № П/9901/97/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Жука А.В., Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,
представників позивача -адвокатів Лещенка О.В., Кравця Р.Ю.,
представника відповідача Президента України - Пантюхової Л.Р.,
представника третьої особи Конституційного Суду України - Гребінника Ю.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Президента України, від імені якого діє в порядку самопредставництва Пантюхова Л.Р., про закриття провадження у справі № 9901/97/21 за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Конституційний Суд України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України в частині,
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року відкрито провадження у цій справі.
У судовому засідання представником відповідача заявлено клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
В обґрунтуванні вказаного клопотання відповідач зазначає, що на його думку, відсутнє порушене право позивача, яке може бути захищене шляхом визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 27 березня 2021 року № 124 у відповідній частині.
Так, відповідач зазначає, що повноваження позивача як судді Конституційного Суду України були припинені 19 вересня 2022 року в силу приписів Закону «Про Конституційний Суд України», про що свідчить оприлюднена на офіційному сайті Конституційного Суду України інформація. Отже, як стверджує представник відповідача, з 19 вересня 2022 року позивач не є суддею Конституційного Суду України та в силу приписів Закону не може бути призначений на цю посаду повторно.
Таким чином, на переконання представника відповідача, рішення по суті спору у цій справі не змінить правове становище позивача, не створить жодних правових наслідків для відповідача, не призведе до виникнення нових правових відносин.
Вказане, як зазначає представник відповідача, свідчить про відсутність спору, а відтак наявні підстави для закриття провадження у цій справі за пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Представники позивача проти задоволення клопотання заперечували й просили відмовити у його задоволенні. Зокрема, зазначали, що оскаржуваним Указом позивача поставлено у стан правової невизначеності щодо його статусу та порушено право ОСОБА_1 на проходження публічної служби. Просили врахувати також, що розпорядженнями виконувача обов'язків Голови Конституційного Суду України позивачу зупинено нарахування та виплату будь-яких видатків за рахунок бюджетних призначень Конституційного Суду України, в тому числі суддівської винагороди, до розгляду цієї справи судом. Підкреслювали, що позивач від позову не відмовляється та уважає, що на сьогодні наявний предмет спору, який належить вирішити у судовому порядку.
Представник третьої особи - Конституційного Суду України у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити. Згідно пояснень представника третьої особи на сьогодні ОСОБА_1 припинив повноваження судді Конституційного Суду України у зв'язку з закінченням строку повноважень (19 вересня 2022 року). Позивач звернувся до Конституційного Суду України із заявою про відставку, проте ця заява не вирішується по суті до визначення його статусу за результатами розгляду цієї справи.
Заслухавши думку учасників справи з приводу заявленого клопотання, колегія суддів виходить із такого.
Конституція України встановлює, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Основного Закону України).
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України надано право кожній особі в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Колегія суддів звертає увагу на неодноразово висловлену Великою Палатою Верховного Суду правову позицію, згідно з якою право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 9901/22/17, від 06 червня 2018 року та 12 червня 2018 року у справах № 800/489/17 та № 800/587/17 відповідно, від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, а також у постанові від 09 квітня 2019 року у справі №9901/611/18).
Надаючи офіційне тлумачення положенням частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 також відзначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
У справі, що розглядається, ОСОБА_1 заявляє вимоги про оскарження Указу Президента України, який, виходячи з його змісту, правової природи, видових ознак і предмету регулювання, є актом індивідуальної дії та містить персоніфіковані приписи щодо позивача, стосується суб'єктивних прав та інтересів останнього у відносинах з приводу проходження ним публічної служби, створює певні юридичні наслідки для нього, оскільки скасовує попередній акт, виданий Главою держави як суб'єктом призначення, з яким пов'язані підстави його перебування на посаді судді Конституційного Суду України.
Скасування оскаржуваним у цій справі Указом Указу Президента про призначення позивача на посаду судді Конституційного Суду України створює ситуацію повної правової невизначеності не тільки щодо визначення статусу позивача протягом семи років перебування його на посаді судді Конституційного Суду України, а також щодо наслідків такого акту для легітимності рішень Конституційного Суду України, у складі якого він приймав участь як суддя цього Суду.
З огляду на наведене, колегія суддів уважає, що у позивача наявний достатній виправданий інтерес для скасування такого Указу з метою усунення будь-якої правової невизначеності щодо його статусу.
Таким чином ОСОБА_1 є безпосереднім учасником (суб'єктом) правовідносин у цій справі, а відповідний Указ породжує для позивача право на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
Посилання представника відповідача на низку постанов Великої Палати Верховного Суду (справи № 800/559/17, № 9901/152/18, № 9901/497/18, № 9901/638/18, № 9901/798/18) в обґрунтування наявності підстав для закриття провадження, є помилковим та суперечить частині п'ятій статті 242 КАС України, оскільки наведені у цих справах правовідносини (спорів, характер яких є іншим) не є подібними з правовідносинами у цій справі, а наведені у клопотанні цитати з цих постанов є вибірковими та не відображають суті всього судового рішення.
Так, вирішуючи у справах № 800/559/17, № 9901/497/18, № 9901/152/18 питання юрисдикційності цих спорів Велика Палата Верховного Суду виходила із того, що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами розгляду дисциплінарної скарги хоч і прийняте у зв'язку з дисциплінарною скаргою заявника, не створює для нього жодних юридичних прав та/чи обов'язків, а з огляду на завдання дисциплінарного провадження і правовий статус Комісії у цих правовідносинах рішення цього органу й не може порушувати особистих прав та/або інтересів заявника.
У справі № 9901/638/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Президент України при підписанні законів чи при утриманні від їх підписання не виконує владних управлінських функцій, а спірні відносини щодо підписання закону Президентом України є частиною єдиного законотворчого процесу, який включає усі стадії - від законодавчої ініціативи до оприлюднення закону, тому позовні вимоги у цій справі не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У справі № 9901/798/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки спірні Укази № 694/2014 і № 715/2014 вичерпали свою дію і не регулюють правовідносини щодо організації та діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, то відтак не породжують для позивача жодних прав та обов'язків, що відповідно не надає позивачу права на захист, а саме: права на звернення до суду із цим адміністративним позовом.
Натомість за обставин цієї справи оскаржуваний Указ Президента України є актом індивідуальної дії й безпосередньо зачіпає права та інтереси позивача з приводу проходження ним публічної служби на посаді судді Конституційного Суду України, за захистом яких останній і звернувся до адміністративного суду.
Вказаний позов не має штучного характеру (пункт 3 частини другої статті 45 КАС України), має юридичне значення, заявлено особою, прав та інтересів якої стосується, позивач у справі не відмовляється від позову.
З урахуванням фактичних обставин справи, змісту позовних вимог і заперечень проти позову, колегія суддів доходить висновку про наявність спору між сторонами.
За правилами пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Разом з тим, наведені представником відповідача доводи, з урахуванням конкретних обставин цієї справи і зазначеної у позовній заяві аргументації, не зумовлюють наявності підстав для закриття провадження у цій справі, передбачених процесуальним законом, у зв'язку з чим у задоволенні поданого представником відповідачем клопотання належить відмовити.
Керуючись статтями 166, 241, 243, 248, 250, 256, 266 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні клопотання Президента України, від імені якого діє в порядку самопредставництва Пантюхова Л.Р., про закриття провадження у справі у справі № 9901/97/21 за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Конституційний Суд України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України в частині, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 01 листопада 2022 року.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
М.В. Білак
А.В. Жук
А.Г. Загороднюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду