02 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 608/2473/21 пров. № А/857/10882/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Святецького В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 21 червня 2022 року (прийняте у відкритому судовому засіданні у м. Чорткові суддею Парфенюком В.І.) у справі № 608/2473/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Чортківського районного суду Тернопільської області із вказаним позовом та просив скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є власником сідлового тягача MAN TGX 18.540, д. н. з. НОМЕР_1 (далі - тягач), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Зазначений тягач був переданий в користування автомобільному перевізнику ПП «Хорольська спілка перевізників». 18 жовтня 2021 року уповноваженою особою Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії ВМ № 00000283. 25 жовтня 2021 року він отримав засобами поштового зв'язку постанову, з якої видно, що він як відповідальна особа 15.10.2021 о 10 год. 11 хв. за адресою М-22, км 74+810, Полтавська область, допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України. Вважає, що постанова є незаконною, оскільки адміністративного правопорушення він не вчиняв, в оскаржуваній постанові відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували його вину у цьому правопорушенні, не в повній мірі встановлено необхідні для вирішення справи обставини, висновки, які надав працівник Державної служби України з безпеки на транспорті не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню. Вважає, що він не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП, оскільки відповідальною особою в цьому випадку є фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи (ч. 1 ст. 14-3 КУпАП). Причіп належить ОСОБА_2 . Виходячи з цього, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачене частиною 2 статті 132-1 КУпАП, зафіксоване в автоматичному режимі несе власник транспортного засобу або належний користувач. Так як належним користувачем тягача є ПП «Хорольська спілка перевізників» (ЄДРПОУ 42169297), а власником причепа ОСОБА_2 , тому в його діях як власника тягача відсутній склад адміністративного правопорушення.
Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 21 червня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, яке полягає в неповному та неправильному встановленні обставин, які мають надважливе значення для вирішення справи про адміністративне правопорушення, а також неправильному застосуванні норм процесуального права. При цьому суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що спричинило прийняттю незаконного рішення, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому його розглядові, а тому оскаржуване рішення не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним і необґрунтованим. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що з частини першої статті 143 КУпАП слідує, що адміністративну відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, несе відповідальна особа (особа за якою зареєстровано транспортний засіб) або належний користувач транспортного засобу, який внесений до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
За позивачем зареєстровано транспортний засіб, він є власником спеціалізованого транспортного засобу - сідлового тягача, що призначений для перевезення вантажів.
Позивач, як власник транспортного засобу має право передавати його в оренду іншим особам з метою використання вантажних автомобілів за призначенням.
Так як належним користувачем тягача є ПП «Хорольська спілка перевізників» (ЄДРПОУ 42169297, тому в його діях як власника тягача відсутній склад адміністративного правопорушення.
Із зазначеного слідує, що 18.10.2021, в день вчинення адміністративного правопорушення, транспортний засіб рухався по автомобільній дорозі під керуванням водія перевізника ПП “Хорольська спілка перевізників” і в розпорядженні позивача не перебував.
Тобто, належним користувачем транспортного засобу, на час вчинення адміністративного правопорушення є уповноважена особа перевізника ПП “Хорольська спілка перевізників”.
Обов'язок внесення відомостей про належного користувача до Єдиного державного реєстру транспортних засобів покладається на представника юридичної особи або належного користувача.
Тобто, перевізник, якому позивач передав у володіння транспортний засіб, зобов'язаний був внести відомості до Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо належного користувача, а позивач не наділений такими повноваженнями щодо звернення із відповідною заявою до уповноважених органів і він не може нести відповідальність за дії орендаря.
Відтак, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП (об'єктивна та суб'єктивна сторона, суб'єкт), оскільки воно ним не вчинялося, і притягнення його до відповідальності є порушенням ст. 61 Конституції України. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Також, оскаржувана постанова складена з недотриманням Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі та Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, а також відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження перевищення транспортним засобом встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. №1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 р. №623) затверджено Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (надалі - Порядок №1174).
Цей Порядок визначає механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (п.1 Порядку № 1174).
Згідно пункту 17 Порядку № 11744 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Також, з метою нормативно-правового врегулювання питань здійснення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті проваджень у справах про адміністративні правопорушення наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512 затверджено Інструкцію з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі (надалі - Інструкція).
Ця Інструкція визначає процедуру оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі - уповноважена посадова особа) відповідно до покладених на них повноважень матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі (п. 1 Інструкції).
Апелянт зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам Інструкції та Порядку № 1174, оскільки не містить: смуги руху; напрямок руху; марка, модель, державний номерний знак причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв; категорія транспортного засобу; тип транспортного засобу; повна маса транспортного засобу; ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей); фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на осі; допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги.
Відсутність вказаних елементів в постанові ставлять під сумнів постанову в якій йдеться про врахування вказаних критеріїв при встановлення факту перевищення встановлених законодавством вагових норм, а також наявність складу адміністративного правопорушення за частиною другою статті 132-1 КУпАП.
Оскаржувана постанова містять лише масу перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування, однак вказаної інформації оскаржувана постанова не містить, та доказів на підтвердження перевищення встановлених законодавством вагової норми не надано.
Окрім того, на підтвердження події адміністративного правопорушення наявне лише фото та відеозапис, де зафіксовано транспортний засіб позивача. Зазначені докази підтверджують лише рух транспортного засобу позивача, проте зазначені докази не містять ні інформації про тип транспортного засобу, від якого залежить граничний розмір фактичної маси транспортного засобу, рух якого автомобільними дорогами забороняється, ні інформації про фактичну масу (вагу) вказаного в постановах транспортних засобів, ні інформації про вагу (масу) перевищення встановлених законодавством вагових норм для даного типу транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами, ні інформації про навантаження на осі транспортного засобу, ні інформації про допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснено не за місцем оброблення правопорушень - в приміщенні Державного агентства автомобільних доріг України, а в приміщенні Державної служби України з безпеки на транспорті, а дані про адміністративні правопорушення оброблені неуповноваженою особою, що свідчить про порушення норм КУпАП під час винесення постанови та ставить під сумнів здійснення Відповідачем належного, об'єктивного, всебічного розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Апелянт вказує, що не підтверджено належним чином достовірність результатів вимірювання дорожніх транспортних засобів в русі та введення технічного засобу в експлуатацію.
Зазначені сертифікат відповідності № UA.TR.113-0619/04F-21/1 від 18.06.2021 та сертифікат перевірки типу № UA.TR.113-0619-21 від 13.04.2021 не підтверджують справність та здатність до експлуатації технічного засобу WAGA WIM-35 зав. Xk 1.
Відсутнє свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки - технічного засобу WAGA WIM-35 зав. № 1, яким здійснювалась фіксація правопорушення в автоматичному режимі, а отже результати автофіксації не можливо прийняти до уваги і як наслідок вони є недопустимим доказом.
Відсутній Акт введення в експлуатацію технічного засобу WAGA WIM-35 зав. № 1 розташованого за адресою М-22, км 74+810, а наявний лише Акт прийняття робіт з поточного середнього ремонту, який не містить відомостей щодо введення технічного засобу в експлуатацію, а отже не доведено факту введення в експлуатацію технічного засобу WAGA WIM-35 зав. № 1.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, ОСОБА_1 є власником тягача MAN TGX 18.540, д. н. з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу і цей факт сторони не заперечують.
Згідно договору оренди (суборенди) транспортних засобів № 01-ХСІІ/01-2021 від 04.01.2021, акта прийому передачі до договору оренди (суборенди) транспортних засобів № 01-ХСІІ/01-2021 від 04.01.2021 користувачем цього тягача є ПП «Хорольська спілка перевізників» (ЄДРПОУ 42169297).
25 жовтня 2021 року позивач отримав засобами поштового зв'язку постанову, з якої видно, що позивач як відповідальна особа 15.10.2021 о 10 год. 11 хв. за адресою М-22, км 74+810, Полтавська область, допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 6,7 % (7,425 т), навантаження на строєні осі транспортного засобу на 18,4 % (9,023 т). Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 132-1 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 17 000 гривень.
Не погодившись з постановою суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що належний користувач може нести адміністративну відповідальність лише за умови внесення власником транспортного засобу відомостей про нього у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Оскільки, на час вчинення адміністративного правопорушення такі відомості в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань позивачем не були внесені, тому відповідальність має нести власник транспортного засобу позивач по справі.
Крім того зазначив, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень доведено суду правомірність його рішення, процедура та строки притягнення до адміністративної відповідальності позивача відповідачем дотримані, оскаржувана постанова прийнята повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам закону, факт правопорушення доведено, розмір штрафу відповідає вимогам санкції ч. 2 статті 132-1 КУпАП, відповідач діяв в межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що чітко передбачені КУпАП.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 4 Положення № 103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.
Пункт 7 Положення № 103 передбачає, що Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема, в автоматичному режимі.
Згідно підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, а також здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, вживає заходів щодо стягнення під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Отже, відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу та положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати від 12 лютого 2020 року в справі № 917/210/19.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Статтею 5 Закону № 2344-ІІІ серед основних завдань державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту визначено створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до абзацу чотирнадцятого частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно із пунктом 22.5 цих Правил за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі треба вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Наведеними правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
При цьому, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на осі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Статтею 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Відповідно до частини другої вказаної вище статті КУпАП, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 3 0%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.
Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідно до статті 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 279-7 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили:
така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затверджений постановою КМУ від 14.11.2018 № 1197 (далі - Порядок 1197) визначає процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі - Реєстр) відомостей про належного користувача транспортного засобу (далі - належний користувач).
Пунктом 19 Порядку 1197 передбачено, що якщо власником транспортного засобу є фізична особа, то внесення до Реєстру відомостей про належного користувача через веб-додаток, розміщений на офіційному веб-сайті Головного сервісного центру МВС або через Єдиний державний вебпортал електронних послуг, здійснюється нею особисто.
Тобто, саме на позивача покладається обов'язок щодо внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів інформації щодо належного користувача транспортного засобу.
Відтак, у разі відсутності даних про належного користувача транспортного засобу адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах) несе фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.
Враховуючи наведене та те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності відомостей про належного користувача транспортного засобу в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів на момент розгляду справи, а також те, що належний користувач не звертався до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що відповідальність має нести власник транспортного засобу-позивач по справі.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (далі - Порядок № 1174).
Відповідно до пунктів 2, 16 цього Порядку посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 1174 вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163.
Відповідно до пункту 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163 “Про затвердження Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки” засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.
Система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов'язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи ( п. 2 Порядку № 1174).
Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174).
У відповідності до п.12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Отже, технічний засіб фіксації вищевказаних адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідає вимогам вказаного Технічного регламенту, що підтверджується сертифікатом перевірки типу, сертифікатом відповідності.
Щодо доводів позивача про те, що в оскаржуваній постанові не зазначено всіх даних, які мають значення для розгляду справи, апеляційний суд зазначає таке.
Пунктом 17 Порядку № 1174 визначено, що у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Згідно зі статтею 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Щодо інформації щодо смуги руху, напрямку руху, максимально дозволеного навантаження на вісь, марки, моделі, державного номерного знаку причепу, категорії транспортного засобу, типу транспортного засобу, ширини, висоти, довжини, розподілу навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактичної міжосьової відстані, фактичної шинності (кількість коліс) на осі, колегія суддів зазначає, що така інформація не є обов'язковою для встановлення складу правопорушення та зазначається уповноваженою особою за можливості встановлення такої інформації.
При цьому суд зазначає, що в пункті 3 Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті (далі - Інструкція), зафіксовані в автоматичному режимі, на яку посилається позивач, не містить посилання на форму постанови відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції та не містить імперативної вимоги щодо встановлення всього обсягу інформації про транспортний засіб.
Таким чином, колегія суддів вважає, що з оскаржуваної постанови видно, що вона містить усі передбачені положеннями ст.283КУпАП обов'язкові відомості щодо події правопорушення, суб'єкта адміністративної відповідальності, накладеного стягнення та порядку його сплати, а також порядку ознайомлення та оскарження постанови, а також інші обов'язкові відомості, визначені ст. 283 КУпАП, крім того постанова містить додаткову інформацію про транспортний засіб, визначену Інструкцією.
Що стосується доводів апелянта, що оскаржена постанова суперечить гарантіям Конституції України, то суд зазначає, що позивач жодним чином не був обмежений у реалізації його права щодо оскарження постанови у порядку встановленому Законом.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова серії серії ВМ № 00000283 від 18.10.2021 є законною та обгрунтованою, тому відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування.
Щодо решти обставин і доводів апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що такі не спростовують викладених вище висновків і на законність судового рішення не впливають, оскільки спірним при поданні позовної заяви була особа, суб'єкт правопорушення, який повинен нести відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час перевезення вантажу.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 21 червня 2022 року у справі № 608/2473/21 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Святецький
Н. В. Ільчишин