02 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 303/2913/22 пров. № А/857/12022/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
за участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бойко Наталії Василівни на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 липня 2022 року, прийняте суддею Гутій О.В. в м. Мукачево, у справі № 303/2913/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу поліції № 1 Мукачівського районного управління поліції ГУ НП у Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
29 квітня 2022 року, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову серії ТАБІ № 140559 від 20.04.2022 року, винесену інспектором Мукачівського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Чурбаковим В.В. по справі про адміністративне правопорушення про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень, а провадження у справі закриттю.
Позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувана постанова винесена з тих підстав, що вона 20.04.2022 року близько 09.00 год. здійснила завідомо неправдивий виклик наряду поліції через конфлікт із-за розподілу будинку. По приїзду поліції причин виклику пояснити не змогла, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.183 КУпАП.
Зазначає, що постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складення, а тому є незаконною і підлягає скасуванню.
При цьому, зазначає, що нею були подані пояснення при винесенні оскаржуваної постанови, однак такі пояснення працівником поліції взяті до уваги не були, оскільки відповідач, прибувши на виклик зобов'язаний був з'ясувати обставини справи, що стали підставою для здійснення телефонного дзвінка на лінію 102 та виклику поліції. Однак, відповідач не перевірив та не надав оцінки обставин справи, які зумовили позивача зателефонувати до лінії 102, тобто не вивчив фактичні обставини справи та притягнув позивача до адміністративної відповідальності.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 липня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, представник позивача ОСОБА_1 - адвоката Бойко Н.В. подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи.
Вимоги апеляційної скарги аналогічні позовним вимогам.
Просить скасувати рішення суду та прийняте нове, яким позов задоволити.
Вирішити питання розподілу судових витрат.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 20.04.2022 року близько 09.00 год. здійснила завідомо неправдивий виклик наряду поліції через конфлікт із-за розподілу будинку. По приїзду поліції причин виклику пояснити не змогла, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.183 КУпАП, та на неї накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень, про що інспектором Мукачівського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Чурбаковим В.В., винесена постанова серії ТАБІ № 140559 від 20.04.2022 року.
Не погодившись з даною постановою відповідача, позивач звернулася до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем заявлено позовні вимоги до неналежного відповідача.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Згідно зі ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 1, 13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Нормами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ст.183 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.
Приписами ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч.1 ст.15 Закону України «Про Національну поліцію»).
Приписами п.3 ст.288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ст.183 КУпАП інспектори відповідного органу поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції.
Отже, відповідні інспектори та відділи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені зокрема ст. 183 КУпАП.
Відповідно до ст.ст. 25, 26, 42 КАС України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
Згідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, є Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, від імені якого виступає відділ поліції № 1 Мукачівського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Чурбаков В.В., уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Однак, Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, як суб'єкт владних повноважень, до участі у розгляді цієї адміністративної справи як співвідповідач судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача судом проведено також не було.
Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача, тоді як належним відповідачем у даній справі є Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, тобто відповідний суб'єкт владних повноважень від імені якого винесена оскаржувана постанова.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.3 ст.48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Отже, з наведеної норми слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Щодо твердження скаржника про те, що закриття доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень створило позивачу об'єктивні перешкоди для визначення належного відповідача, то колегія суддів зазначає, що як убачається з матеріалів справи, в жодне з призначених судом першої інстанції судових засідань 18 травня 2022 року, 07 червня 2022 року, 25 липня 2022 року сторони не з'явились.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Учасники справи мають право, серед іншого подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС)
Відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 44 КАС учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відтак, позивач не належним чином користувалась своїми процесуальними права.
Разом з тим, нормами КАС України апеляційний суд не наділений повноваженнями вчиняти процесуальні дії щодо залучення співвідповідача (заміни неналежно відповідача) або скасовувати рішення суду та направляти справу для продовження розгляду судом першої інстанції.
Враховуючи ту обставину, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача та з врахуванням відсутності у суду апеляційної інстанції можливості замінити його належним відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача.
Разом з тим, судом першої інстанції роз'яснено позивачу, що вказане вище не позбавляє його права повторно звернутися за захистом своїх прав, свобод та інтересів у встановлений законом спосіб та до належного відповідача.
Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування оскарженого судового рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бойко Наталії Василівни - залишити без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 липня 2022 року у справі № 303/2913/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя М. П. Кушнерик
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула