02 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 161/7267/22 пров. № А/857/12692/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
секретаря судового засідання Михальської М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про визнання дії та бездіяльності протиправними, -
суддя в 1-й інстанції - Кирилюк В.Ф.,
час ухвалення рішення - 10.08.2022 року,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - 10.08.2022 року
08 червня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Департаменту патрульної поліції України (далі - відповідач) про визнання дії та бездіяльності протиправними.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно не врахував, що постанова від 06 жовтня 2021 року, якою застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП прийнята неправомірно, оскільки в ній не містяться відомості про посаду та спеціальне звання особи, яка її винесла, незрозумілим для позивача є місце вчинення правопорушення, відсутність у спірній постанові роз'яснення сплати штрафу та порядку її оскарження. Крім того, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази розміщення зони дії знаку 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» на місці автоматичної фіксації правопорушення.
Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 06 жовтня 2021 року поліцейським ДПП Шевляковою Ксенією Валерівною. було винесено постанову серії 1АВ № 02857431 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України за ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідно до якої, зазначається про те, ОСОБА_1 06 жовтня 2022 року о 16 год. 15 хв. на автодорозі Н22 «Устилуг-Луцьк-Рівне», 95 км. + 200 м., під час керування транспортним засобом RENAULT LAGUNA д.н.з. НОМЕР_1 перевищив встановленні обмеження швидкості руху транспортних засобів на 25 км/год, чим порушив п.12.9 «б» ПДР. У зв'язку з цим, позивача, як власника транспортного засобу, на підставі ст.14-2 КУпАП притягнуто до адміністративної відповідальності, яка передбачена ч.1 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с. 4)
Вважаючи постанову від 06 жовтня 2021 року серії 1АВ № 02857431 незаконною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належними та допустимими доказами доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, тому постанова від 06 жовтня 2021 року серії 1АВ № 02857431 про накладення на позивача штрафу у розмірі 340 грн. є обґрунтованою та скасуванню не підлягає.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За змістом п.п.3, 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена, зокрема, ч.6 ст.121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Статтею 53 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до ст.41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються ПДР.
Згідно п.12.9 б ПДР, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в п.п.12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до пп. «и» п.30.3 цих Правил
Знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» забороняє рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові. Зона дії знака від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Знак 3.31 «Зона обмеження максимальної швидкості» забороняє в зоні (населений пункт, мікрорайон, зона відпочинку тощо) рух із швидкістю, яка перевищує зазначену на знакові.
Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 06 жовтня 2022 року о 16 год. 15 хв. на автодорозі Н22 «Устилуг-Луцьк-Рівне», 95 км. + 200 м., було зафіксовано транспортний засіб RENAULT LAGUNA д.н.з. НОМЕР_1 , яким було перевищено встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 25 км/год, чим порушено п.12.9 (б) ПДР.
За вказане правопорушення відповідальну особу ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Щодо посилання позивача на те, що постанова не містить відомості, передбачені ст. 283 КУпАП, а саме відомості про посаду та спеціальне звання особи, яка її винесла, місце вчинення правопорушення, відсутність у спірній постанові роз'яснення сплати штрафу та порядку її оскарження, то колегія суддів наголошує, що зазначене спростовується копією самої оскаржуваної постанови серії 1АВ № 02857431 від 06 жовтня 2021 року, з якої вбачається, що вона містить найменування посадової особи, яка винесла постанову «поліцейський» та погоджується з судом першої інстанції, що зазначення спеціального звання ст.283 КУпАП не вимагає.
Також в оскаржуваній постанові чітко зазначено місце вчинення правопорушення «автодорога Н22 «Устилуг-Луцьк-Рівне», 95 км. + 200 м», а також відомості роз'яснення сплати штрафу та відповідна відривна квитанція, адже, як вбачається з матеріалів справи, примірник постанови, який надсилався позивачу поштою, містить квитанцію, разом із зазначенням строку сплати штрафу та його пільгового розміру, передбаченого ст.300-1 КУпАП (а.с. 38).
Колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на відсутність в оскаржуваній постанові графи «строк пред'явлення постанови до виконання», адже дане твердження спростовується змістом цієї постанови, де відповідна графа наявна і у ній зазначено «06 грудня 2021 року».
Що стосується сформованої інформації системою «Каскад», якою зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
На виконання Додатка 2 Державної програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2020 року, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №435 від 25.04.2018р. (зі змінами) (далі - Програма) від виконавця Програми Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) Державним агентством інфраструктурних проектів здійснено придбання технічних засобів (комплексів автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху) для автомобільних доріг загального користування державного значення.
В п.21 Переліку засобів вимірювальної техніки, призначених для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології, Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, введеного в дію постановою Кабінету Міністрів України №94 від 13.01.2016р., визначено, що дистанційні вимірювачі швидкості руху транспортних засобів віднесені до засобів вимірювальної техніки на які поширюється дія Технічного регламенту. Таким чином вказані пристрої повинні проходити процедуру оцінки відповідності (перевірку типу) та отримати сертифікат перевірки типу.
Враховуючи вимоги ДСТУ щодо стаціонарних приладів контролю вимірювання швидкості з функціями фото/відеофіксації подій з ознаками порушень Правил дорожнього руху, Комплекс КАСКАД вимірює швидкість основним та контрольними каналами і передає результати вимірів, у складі інформаційних файлів, по обом каналам до системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.
Отримання автоматизованою системою обробки даних інформаційних файлів та метаданих від Комплексу «Каскад» було протестоване.
Згідно законодавства в галузі захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах державні інформаційні ресурси повинні оброблятися в системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації. Для її створення використовуються засоби захисту інформації, які мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного захисту інформації.
Комплекси автоматичної фото/відео фіксації порушень правил дорожнього руху «Каскад», як складова частина Системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі, пройшли необхідні тестування та мають дозвільні документи на їх використання, отримав сертифікат перевірки типу №UA.TR.001 5-19 Rev.2, що дійсний до 14.01.2029 (а.с. 32).
Слід зазначити, що в оспорюваній постанові чітко зазначено назву технічного засобу та заводський номер «Каскад 059-1120», а також наявне покликання на вебсайт та QR-код, на якому є фото-докази транспортного засобу в момент вчинення правопорушення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії 1АВ № 02857431 від 06 жовтня 2021 року, прийнята поліцейським Департаменту патрульної поліції Шевляковою Ксенією Валерівною в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що позивач, покликаючись на неналежність та недопустимість доказів відповідача, жодним чином не спростовує факту вчинення ним адміністративного правопорушення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що посадова особа при винесенні постанови серії 1АВ № 02857431 від 06 жовтня 2021 року діяла на підставі наданих їй повноважень та законодавства України, будь якого умислу на заподіяння моральної шкоди позивачу в діях відповідача не було, а тому вимога щодо відшкодування моральної шкоди позивачу також не підлягає до задоволення.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
При цьому, колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ст. 242, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 серпня 2022 року у справі № 161/7267/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді М. П. Кушнерик
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 02 листопада 2022 року.