Справа № 159/3009/22
Провадження № 2/159/1029/22
(заочне)
02 листопада 2022 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Волкової Ю.Ф.,
із участю секретаря судового засідання Щесюк Н.Й.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 16.03.2020 у розмірі 32 593,48 грн станом на 12.07.2022 та судових витрат у розмірі 2 481,00 грн.
1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1.1. ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, підписавв анкету-заяву № б/н від 16.03.2020. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі - надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У свою чергу відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку із чим станом на 12.07.2022 виникла заборгованість у сумі 32 593 грн. 48 коп., з яких: 28 039 грн. 05 коп. - за простроченим тілом кредиту; 4 554 грн. 43 коп. - за простроченими відсотками.
1.2. Відповідач не скористався правом подати відзив на позовну заяву.
2. Рух справи у суді
Позовна заява надійшла до суду 04.08.2022
Ухвалою суду від 13.09.2022 після отримання відомостей щодо зареєстрованого місця проживання відповідача за вказаним позовом відкрите провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін; розгляд справи по суті призначено на 04.10.2022, відкладено у зв'язку з відсутністю відомостей про належне повідомлення відповідача про дату судового засідання на 31.10.2022, 02.11.2022.
3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві клопотав про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Належним чином повідомлений шляхом направлення ухвали, судового виклику та матеріалів позовної заяви з додатками за адресою зареєстрованого місця проживання, відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.
Суд ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.
Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (частина друга статті 247 ЦПК України).
4. Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 01.09.2003) звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, підписав анкету-заяву № б/н від 16.03.2020. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Конкретні Умови та Правила надання банківських послуг чи тарифи кредитування по конкретному виду карти відповідач не підписував, разом з тим останній підписав Паспорт споживчого кредиту.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Вказані обставини позивач підтвердив копіями анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПраватБанку від 16.03.2020 (арк.спр. 25-26); довідкою про те, що на ім'я ОСОБА_1 з 16.03.2020 було відкрито кредитну карту Універсьальна Gold, строк дії закінчується 11.23 року (арк. спр. 24); паспортом споживчого кредиту (арк.спр. 27-34), витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (арк.спр.35).
Згідно з наданим розрахунком, станом на 12.07.2022 заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 32 593 грн. 48 коп., з яких: 28 039 грн. 05 коп. - за простроченим тілом кредиту; 4 554 грн. 43 коп. - за простроченими відсотками (арк.спр.7-11).
5. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Відповідно до частини першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Предметом даного позову є стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування, який є змішаним договором відкриття рахунку та кредитування.
Статтею 1066 ЦК передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (стаття 1067 ЦК).
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 1069 ЦК).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з приписами статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» і Тарифи користування кредитними картами, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід'ємні частини кредитного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що відповідач, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», був ознайомлений саме з такою редакцією правил надання банківських послуг та погоджувався на долучені до позовної заяви тарифи кредитування.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим Банком.
Крім того, суд вважає безпідставними, посилання позивача на те, що всі умови кредитування викладені в Паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, безспірно свідчить про погодження всіх істотних умов договору укладеного з відповідачем, оскільки анкета-заява не містить жодних відомостей про сам паспорт, як складову цього договору.
Разом з тим, варто зазначити, що Паспорт споживчого кредиту наданий банком як доказ містить зауваження, що інформація, яка зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною лише до 01.03.2020.
У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених у Паспорті, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуг кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту, як це передбачено статтею 7 Закону України «Про споживче кредитування» є лише рекламою споживчого кредиту і передує укладенню самого договору, та як правило містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит та ряд застережень.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Таким чином у цій справі до стягнення підлягає лише фактично використана та не повернута сума кредиту (тіло кредиту).
Із наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами. Згідно із розрахунком заборгованості за договором від 16.03.2020, укладеного між Банком і ОСОБА_1 , заборгованість по тілу кредиту становить 28 039 грн. 05 коп.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторони.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач довів суду використання та неповернення відповідачем кредитних коштів в розмірі 28 039 грн. 05 коп.
Відповідач доказів на спростування цих обставини суду не надав.
Водночас, на переконання суду, позивач не довів факт досягнення між сторонами домовленостей про сплату процентів за користування кредитом, а тому у задоволенні вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 4 554 грн. 43 коп. за відсотками (заборгованість за простроченими відсотками) необхідно відмовити.
6. Розподіл судових витрат
У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволені на загальну суму 28 039 грн. 05 коп., що становить 86,03% від заявленої суми. Тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 2 134 грн. 40 коп. (2 481,00х86,03/100).
Керуючись статтями 12, 76-81, 130, 141, 247, 265, 268, 274, 280, 288 ЦПК України, статтями 526, 633, 634, 1048, 1049, 1056-1 ЦК України, суд
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 16.03.2020, яка відповідає заборгованості за тілом кредиту в розмірі 28 039 грн. 05 коп. (двадцять вісім тисяч тридцять дев'ять грн. 05 коп.).
У задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за відсотками у сумі 4 554 грн. 43 коп. - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» судові витрати в сумі 2 134 грн. 40 коп. (дві тисячі сто тридцять чотири грн. 40 коп.).
Копію рішення направити учасникам справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне найменування сторін:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місто Київ, вулиця Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 01.09.2003 Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області.
Повний текст рішення складено 02.11.2022.
Головуючий:Ю. Ф. ВОЛКОВА