П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/5011/22
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Кравченка К.В.,
- Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Одеської митниці на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року, прийняте у складі суду судді Левчук О.А. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБВ КАРГО» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
У березні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛБВ КАРГО» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2021/200204/2 від 30.12.2021 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБВ КАРГО» задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару від 30 грудня 2021 року № UA500500/2021/200204/2.
27 липня 2022 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБВ КАРГО» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року стягнуто з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБВ КАРГО» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване додаткове рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове рішення, яким зменшити витрати на професійну правничу допомогу.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що до заяви про ухвалення додаткового рішення не додано будь-яких документів, які підтверджують оплату послуг адвоката, що не було враховано судом першої інстанції. На думку апелянта, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що адвокатом не подано доказів відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятих осіб, шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат. Апелянт вказує, що відправка кореспонденції не носить правового характеру, для цього не потребується юридична освіта або ж право на зайняття адвокатською діяльністю, а отже і не може бути підтвердженням витрат на правничу допомогу. Крім того, на думку апелянта, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що у розумінні Кодексу, дана справа не є справою значної складності.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.
Виходячи із аналізу вказаної норми чинним законодавством передбачений виключний перелік підстав для постановлення додаткового рішення. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, на підтвердження понесених витрат до суду надано ордер, опис надання правової допомоги, копію договору про надання правової допомоги № 04/01 від 04.01.2021 року, копію письмового доручення №07/03 від 07.03.2022 року, копію акту наданих послуг, копію платіжного доручення на суму 4000,00 грн.
Згідно п. 4.2, 4.3 договору про надання правової допомоги № 04/01 від 04.01.2021 року розмір гонорару адвоката становить суму гонорарів зазначених в дорученнях. Оплата гонорару здійснюється клієнтом на протязі 10 календарних днів з моменту виставлення адвокатом рахунку.
Відповідно до письмового доручення № 07/03 від 07.03.2022 року на виконання умов договору про надання правової допомоги № 04/01 від 04.01.2021 року клієнт доручає, а адвокат приймає доручення - вчинити всі необхідні дії для визнання в судовому порядку протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 30 грудня 2021 року № UA500500/2021/200204/2. Сторони погодили гонорар адвоката за виконання даного доручення 10000,00 грн.
Згідно детального опису надання правової допомоги адвокатом Шаповаловим Русланом Юрійовичем надано таку правову допомогу:
1) збирання доказів та розроблення правової позиції захисту - 4000,00 грн., - 4 години;
2) написання та подання позовної заяви - 6000,00 грн., - 6 годин;
Також, згідно детального опису ТОВ “ЛБВ КАРГО” було сплачено гонорар у розмірі 4000,00 грн., 6000,00 грн. буде сплачено протягом 10 календарних днів після виставлення адвокатом рахунку.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що представником позивача належним чином підтверджено факт надання правничої допомоги та її обсяг. Посилання апелянта, що до заяви про ухвалення додаткового рішення не додано будь-яких документів, які підтверджують оплату послуг адвоката, спростовуються матеріалами справи (т.1 а.с. 185) та колегією суддів оцінюються критично.
При цьому посилання апелянта на ненадання адвокатом доказів відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятих осіб, шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат колегія суддів не приймає, оскільки предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі. Облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17.
Водночас, колегія суддів зазначає, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. не є співмірними із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у детальному розрахунку переліком, зокрема з огляду на те, що такі послуги як написання та подання позовної заяви, збирання доказів та розроблення правової позиції захисту по суті є вчиненням однієї дії - подання позовної заяви.
Отже, з огляду на зазначене та виходячи з принципу обґрунтованості й пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБВ КАРГО» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: К.В. Кравченко
Суддя: Л.Є. Зуєва