31 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 280/522/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді - доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2022 року в адміністративній справі № 280/522/22 (суддя І інстанції - Максименко Л.Я.)
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинення певних дій, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій в кількості 14 діб за 2017 рік, в кількості 14 діб за 2018 рік, компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку у кількості 15 днів за 2017 рік, у кількості 20 днів за 2018 рік, у кількості 8 діб за 2019 рік та у кількості 45 діб за 2020 рік;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій в кількості 14 діб за 2017 рік, в кількості 14 діб за 2018 рік, компенсацію за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку у кількості 15 днів за 2017 рік, у кількості 20 днів за 2018 рік, у кількості 8 діб за 2019 рік та у кількості 45 діб за 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції 01.04.2021, з відрахуванням передбачених законом податків та інших обов'язкових платежів;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку під час звільнення в розмірі 275 097,68 (двісті сімдесят п'ять тисяч дев'яносто сім) гривень шістдесят вісім копійок.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2022 року позов задоволений частково:
- визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за 2017 рік, за 15 діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2017 рік, за 15 діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2018 рік, за 8 діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2019 рік та за 45 діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2020 рік.
- зобов'язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій за 2017 рік; за 15 діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2017 рік, за 15 діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2018 рік, за 8 діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2019 рік та за 45 діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.04.2021.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у позові відмовити.
В обґрунтування скарги зазначає, що відповідно до частини 10 статті 93 Закону № 580 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. На підставі частини 10 статті 93 Закону № 580 та пункту 8 розділу НІ Порядку № 260, виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції. Грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Посилається на правову позицію висловлена Верховним Судом у постановах від 07.08.2019 по справі № 820/5122/17, від 06.02.2020 по справі № 818/1276/17, від 31.03.2020 по справі № 808/2122/18, від 02.07.2020 по справі № 825/1038/16. Також зазначає, що відповідно до статті 24 Закону № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Перелік є вичерпним і будь-яким іншим законом не передбачено право поліцейського на компенсацію інших видів додаткових відпусток. Отже, компенсація за не використані дні додаткової відпустки відповідно до Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» законодавством не передбачена.
У відзиві позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
У частині відмови в задоволенні позову рішення суду не оскаржено.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до посвідчення від 20.07.2015 НОМЕР_2 має статус учасника бойових дій. (а.с. 10-13, 15)
Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 26.03.2021 № 89 о/с звільнений зі служби в поліції з 01.04.2021 за п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію». (а.с. 17)
Відповідно до Наказу № 401 о/с від 07.05.2018 позивачу надано додаткову відпустку зі збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) за 2018 рік як учаснику бойових дій з 10.05.2018 по 23.05.2018. (а.с. 65)
Згідно з Наказом Національної поліції України від 18.10.2018 № 985 о/с позивачу надано щорічну чергову оплачувану відпустку за 2018 рік на 30 діб, з 15 жовтня до 13 листопада 2018 року. Позивач використав щорічну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 30 діб, залишок невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2018 рік становить 15 діб. (а.с. 66)
Листом від 24.11.2021 № 90аз/42-05ЦА/02-2021 відповідач повідомив, що за час проходження служби у Департаменті з 15.04.2019 до 01.04.2021 щорічну чергову оплачувану відпустку за 2019 рік позивач не використав у кількості 8 діб; за 2020 рік не використав у кількості 45 діб. Інформація щодо використання відпустки у період із 07.11.2015 до 15.04.2019 в матеріалах особової справи позивача та в Департаменті відсутня. (а.с. 14)
27.04.2022 за вх. №1731 до відповідача з Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України надійшов лист від 27.04.2022 № 1743/12/1/2/03 2022 з додатками, з тексту якого слідує, що позивач з 23 жовтня 2017 року до 15 квітня 2019 року проходив службу в Департаменті карного розшуку Національної поліції України. У зазначений період йому yадано 14 календарних днів додаткової відпустки за 2018 рік як учаснику бойових дій та 30 діб щорічної чергової основної відпустки за 2018 рік. (а.с. 59, 60, 64, 65, 66)
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому компенсації за невикористані відпустки, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов. Позивач просить виплатити компенсацію за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій в кількості 14 діб за 2017 рік, в кількості 14 діб за 2018 рік. Відповідно до витягу з наказу від 07.05.2018 № 401 о/с, позивачу надано додаткову відпустку зі збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) за 2018 рік як учаснику бойових дій з 10.05.2018 по 23.05.2018. Доказів використання позивачем додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 рік чи виплати відповідачем компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2017 рік матеріали справи не містять. Відповідачем вчинену протиправну бездіяльність у вигляді ненарахування та невиплати позивачу компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій в кількості 14 діб за 2017 рік. Наказом Національної поліції України від 18.10.2018 № 985 о/с позивачу надано щорічну чергову оплачувану відпустку за 2018 рік на 30 діб, з 15 жовтня до 13 листопада 2018 року, з виплатою матеріальної допомоги для оздоровлення в розмірі посадового окладу, з виїздом до Запорізької області. Отже, позивач використав щорічну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 30 діб, залишок невикористаної щорічної оплачуваної відпустки позивача за 2018 рік становить 15 діб, а не 20 діб. Водночас позивач з 15.04.2019 до 01.04.2021 щорічну чергову оплачувану відпустку за 2019 рік не використав у кількості 8 діб, за 2020 рік не використав у кількості 45 діб. Не нарахування та невиплата компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку у кількості 15 діб за 2017 рік, 15 діб за 2018 рік, 8 діб за 2019 рік та 45 діб за 2020 рік суд визнав протиправною бездіяльністю. Водночас вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені передчасні, компенсація за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій та за невикористані дні щорічної чергової оплачуваної відпустки відповідачем ще не нарахована позивачу, і, відповідно, для проведення належного розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені суд позбавлений можливості визначити істотність частки суми такої компенсації як суми заборгованості перед позивачем порівняно із середнім заробітком позивача.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на те, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позову не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає законність і обґрунтованість такого рішення в частині задоволення позову.
Стосовно виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку як учасника бойових дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Аналогічні положення містяться у частині 1 статті 24 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».
Закон України від 02 липня 2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Приписами ч. 1, 2 ст. 92 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 № 3551-XII учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 16-2 Закону № 504/96-ВР, відповідно до якої учасникам бойових дій надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Відповідно до ч. 11 ст. 93 Закону № 580 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Отже, Законом чітко не визначено, за яку конкретно відпустку виплачується грошова компенсація.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 94 Закону № 580 поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.04.2016 № 260 затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260), який визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Положеннями абз. 7 та 8 п. 8 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Таким чином, Порядком чітко не зазначено, за конкретно яку відпустку виплачується грошова компенсація.
Разом тим положення Закону № 3551-ХІІ ст. 12 Закону № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за усі невикористані дні додаткової відпустки.
Отже, у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР та ст. 12 Закону № 3551-ХІІ.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 у справі № 360/4127/19.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що невиплата відповідачем позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, є протиправною.
Стосовно компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на неврегулювання положеннями Закону № 580-VIII та Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку про застосування при вирішенні спору у цій справі приписів КЗпП України та Закону № 504/96-ВР.
Так, як зазначалось, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96-ВР і ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів НП України, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні як основної, так і додаткової щорічної відпусток.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2021 у справі № 160/10875/19.
Так, Верховний Суд у зазначеній постанові зауважив, що у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII та Порядку № 260, питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України та Закону № 504/96-ВР. Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої та одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII, якими передбачено, що поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Отже, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Одночасно, не передбачене позбавлення поліцейського права на відпустку, яку він уже отримав в попередньому календарному році. При цьому, за бажанням поліцейського, він може використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Тобто, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), не використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Водночас у цій справі Верховний суд у складі суддів судової палати відступив від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах № 818/1276/17, № 820/5122/17, № 808/2122/18 та № 825/1038/16, на які посилається апелянт, у зв'язку з чим його доводи в цій частині є безпідставними.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що при звільненні ОСОБА_1 мав право на отримання грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 рік, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ; а також за 15 діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2017 рік, за 15 діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2018 рік, за 8 діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2019 рік та за 45 діб невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2020 рік, передбачені ст. 4 Закону № 504/96-ВР, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2022 року в адміністративній справі № 280/522/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя - доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко