27 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 160/27393/21
головуючий суддя І інстанції - Рянська В.В.
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,
суддів: Чепурнова Д.В., Панченко О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 року в адміністративній справі №160/27393/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 04615008807 від 07.12.2021 про відмову у призначенні пенсії позивачу за п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991, про яке зазначено у повідомленні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010221-8/161570 від 08.12.2021;
- визнати за позивачем право на призначення пенсії за п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати позивачу до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період її роботи з 03.07.1995 до 13.09.1999 включно, протягом 4 років 2 місяців 10 днів, у шахті «Гигант» та шахті «Гигант-Дренажна», підземним гірничо-робочим;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 02.12.2021 про призначення пенсії за п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та призначити їй пенсію за п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до вимог ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.12.2021.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 04615008807 від 07.12.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області:
- зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за списком № 1, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, період роботи з 03.07.1995 до 13.09.1999 включно;
- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2021 про призначення пенсії та прийняти рішення у встановленому порядку, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що у останнього був відсутній вибір між більш чи менш сприятливими для позивача умовами призначення пенсії.
ОСОБА_1 було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 02.12.2021 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відділ обслуговування громадян № 18 (сервісний центр) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та доданими до неї документами.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №04615008807 від 07.12.2021, яке направлено позивачу відділом обслуговування громадян № 18 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з повідомленням № 0400-010221-8/161570від 08.12.2021, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. У рішенні зазначено, що ОСОБА_1 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду 02.12.2021 за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах, згідно з п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-VI). Вік заявника 47 років 04 місяці 01 день. Відповідно до п. 3 ст. 114 Закону № 1058-VI право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років. Під час розгляду поданих документів для призначення пенсії на пільгових умовах встановлено, що страховий стаж за Списком № 1 становить 04 роки 06 місяців 10 днів та пільговий стаж за Списком № 2 становить 15 років 08 місяців 11 днів. Період роботи за довідкою № 101 від 27.07.2014, виданою Державним підприємством «КРИВБАСШАХТОЗАКРИТТЯ», не враховано для визначення права на пенсію із зниженням пенсійного віку, оскільки згідно з пунктом 20 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, організацій. У разі ліквідації підприємства, організації стаж на пільгових умовах підтверджується комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, що визначено постановою правління Пенсійного фонду України № 18-1 від 10.11.2006.
10.03.2022 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , які містять її заяву від 02.12.2021 про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, до якої було додано документи для підтвердження стажу роботи за період з 03.07.1995 до 13.09.1999.
13.01.2022 комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення № 22 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 про підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до якого для підтвердження періоду роботи з 03.07.1995 до 13.09.1999, для зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 немає підстав. У рішенні зазначено, зокрема, що згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 працювала на ш. «Гигант» виробничого об'єднання «Кривбасруда», яка реорганізована у ДП «Кривбасгідрозахист» з 03.07.1995 до 13.09.1999 підземним гірником маркшейдерського відділу. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне» право на пенсію на пільгових умовах мають: працівники, зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 - жінки, які народились з 01.01.1974 по 30.09.1974, в 49 років 6 місяців за наявності пільгового стажу 7 років 6 місяців; працівники, зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 2 в 55 років за наявності пільгового стажу не менше 10 років. Згідно з розділом І «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» Списку № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994, право на пільгову пенсію мають відповідно до п. «г» робітники, керівники, спеціалісти і службовці, зайняті на підземних роботах 50 процентів і більше робочого часу за рік (в обліковому періоді), в тому числі гірники на маркшейдерських роботах. У трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме не зазначено, що заявниця працювала під землею на умовах, передбачених Списками, протягом повного робочого дня (01.01.1992 50% робочого часу в підземних умовах). Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Державну реєстрацію Державного підприємства «Криворізьке державне гірничорудне управління гідрозахист» припинено у зв'язку з його ліквідацією за рішенням засновників, що не пов'язано з реорганізацією. У такому випадку підтвердження стажу роботи відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України № 18-1 від 10.11.2006 проводиться комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Документи ліквідованого управління передані на зберігання до ДП «КРИВБАСШАХТОЗАКРИТТЯ». У довідці № 101 від 28.07.2014 зазначено, що заявниця працювала на шахті «Гигант» ВО «Кривбасруда», яка реорганізована у ДП «Кривбасгідрозахист» з 03.07.1995 до 13.09.1999 підземним гірником. В особових рахунках по заробітній платі заявниця значиться підземним гірником маркшейдерського відділу з липня 1995 року до вересня 1997 року, заробітна плата нараховувалась. За період з 01.10.1997 до 14.09.1999 заявниця перебувала у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною (довідки від 01.08.2014 №№ 327, 328, 329, 331). Зайнятість заявниці 50 процентів і більше робочого часу за рік (в обліковому періоді) за період роботи з 03.07.1995 до 13.09.1999 табелями спусків і виїздів із шахти не підтверджена.
Не погодившись з вказаними доводами відповідача, позивач звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно не враховано спірний період роботи позивача на посаді за списком № 1, а тому рішення № 04615008807 від 07.12.2021 про відмову у призначенні пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги виходить з наступного.
Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року (далі Закон №1788-XIІ), у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015 року, віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.
Так, до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
45 років - по 31 березня 1970 року включно;
45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;
46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;
46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;
47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;
47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;
48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;
48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;
49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;
49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;
50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 року, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п.1 ч.2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші.
Вказана норма набула чинності з 01.10.2017 року.
Натомість, Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.(п. 1 рішення).
Згідно з п. 2 Рішення № 1-р/2020, стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до п. 3 Рішення № 1-р/2020, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Також, відповідно до вищевикладеного, до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.11.2021 року в справі № 360/3611/20, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відмовляючи позивачу у зарахуванні періоду роботи з 03.07.1995 до 13.09.1999 року до страхового стажу, посилається на відсутність необхідних записів в трудовій книжці.
Відповідно до ст.62 Закону України №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як вбачається з матеріалів справи, у трудовій книжці позивача містяться записи, згідно з якими вона працювала з 03.07.1995 до 13.09.1999 підземним гірничим робочим 2 розряду маркшейдерського відділу.
Відповідно до довідки Державного підприємства «КРИВБАСШАХТОЗАКРИТТЯ» № 101 від 28.07.2017 ОСОБА_1 працювала повний робочий день у шахті «Гигант» у період з 03.07.1995 до 13.09.1999 підземним гірничим робочим. Відповідні записи про роботу ОСОБА_1 у вказаний період підземним гірничим робочим містяться у її трудовій книжці, які в установленому порядку недійсними не визнано. Таким чином, матеріалами справи підтверджується відповідний період роботи позивача на підземних роботах, передбачених за Списком № 1.
Відтак, в силу наведених правових приписів та встановлених обставин справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку відносно протиправності дій відповідача щодо неврахування наведеного стажу позивача до стажу роботи на посаді за списком № 1, а тому рішення № 04615008807 від 07.12.2021 про відмову у призначенні пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню з зобов'язанням Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за списком № 1, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, період роботи з 03.07.1995 до 13.09.1999 включно та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2021 про призначення пенсії та прийняти рішення у встановленому порядку.
Що стосується посилань відповідача на протиправне незалучення судом першої інстанції Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх хибними, оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи документів, питання щодо призначення пенсії позивачу вирішувалось, саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, який є відповідачем по даній справі.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 року в адміністративній справі №160/27393/21 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя Д.В. Чепурнов
суддя О.М. Панченко