27 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 340/6415/21
головуючий суддя І інстанції - Казанчук Г.П.
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,
суддів: Панченко О.М., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 року в адміністративній справі №340/6415/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просив:
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 10 грудня 2018 року №0000471303 про порушення п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163 п. 164.1 ст.164, п.п. 164.1.1 та п.п. 164.1.3 п. 164.1, п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164, п. 173.1 та п. 173.2 ст. 173 Податкового кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб у сумі 281554,58 грн., та застосований штраф у розмірі 70388,65 грн., а всього 351943,23 грн.;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 10 грудня 2018 року №0000481303 про порушення п.п. 1.1 пункту ст. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: військовий збір у сумі 84466,37 грн., та застосований штраф у розмірі 21116,59 грн., а всього 105582,96 грн.;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 10 грудня 2018 року №0000491303 про порушення п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 179 Податкового кодексу України, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем з порушенням приписів чинного законодавства, що свідчить про необхідність їх скасування.
Відзив від відповідача на адресу суду не надходив.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС у Кіровоградській області направлено запит платнику податків - фізичній особі ОСОБА_1 від 14.06.2018 №564/Б/11-28-13-01-12 «Про надання інформації та її документального підтвердження», який був вручений уповноваженій особі ОСОБА_1 16.06.2018р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.81-85).
Згідно наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 31.10.2018 року №1594 ''Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 '' призначено проведення документальної позапланової перевірки ФО ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, з 02 листопада 2018 року тривалістю 3 робочих дні (а.с.49). На підставі вказаного наказу оформлене повідомлення від 31.10.2018 року (а.с.50).
Вказані документи направлені ОСОБА_1 поштовим відправленням 01.11.2018 року та отримано ''особою за довіреністю'' 03.11.2018 року (а.с.51).
Посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області на підставі наказу №1594 від 31.10.2018, який отримано довіреною особою позивача, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку стану дотримання фізичною особою ОСОБА_1 з питань контролю за дотриманням вимог податкового законодавства при оподаткуванні доходів від продажу об'єктів рухомого майна за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт №36/11-228-13-033165608058 від 12.11.2018 (надалі акт перевірки). Висновками вказаного акту, зокрема, встановлено порушення позивачем, на думку відповідача:
- п. 49.1 та 49.2, п.п.49.18.4 п. 49.18 ст.49, п.п. ''в'' п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями) в частині неподання до контролюючого органу декларацій про майновий стан і доходи за 2016 рік;
- п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.п.164.1.1 та 164.1.3. п.164.1, п.п.164.2.4 п.164.2 ст.164, п.173.1 та 173.2 ст.173 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями) в частині заниження податкового зобов'язання податку на доходи фізичних осіб на суму 281554,58 грн. за 2016 рік;
- п.п.1.1 - 1.6 підрозділу 10 розділу ХХ “Інші перехідні положення” Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями) в частині заниження податкового зобов'язання військового збору на суму 84466,37 грн. за 2016 рік (а.с.52-58).
Акт перевірки направлений позивачу та отриманий ''особою за довіреністю'' 17.11.2018 року (а.с.59).
Від адвоката Гірника Г.С. на адресу ГУ ДФС у Кіровоградській області направлено пояснення про те, що ОСОБА_1 з 17.11.2017 року знаходиться у слідчому ізоляторі, а тому не має можливості ознайомитись з актом перевірки, додавши до листа копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та копію посвідчення адвоката, а також угоду про захист (представництво) та надання правової допомоги (а.с.60-63).
На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом 10.12.2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0000491303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 170,00 грн.
- №0000471303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 70388,65 грн.
- №0000431303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у сумі 150582,96 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями у розмірі 84466,37 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 21116,59 грн.
Не погодившись з правомірністю прийняття наведених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом;
Згідно п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, документальна позапланова невиїзна перевірка позивача була призначена на підставі службової записки відділу адміністрування, аналізу та прогнозування надходжень податків та зборів з фізичних осіб та єдиного внеску, розгляду звернень платників податків управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Кіровоградській області від 19.09.2018 за № 342/11-28-13-01-12 в якій вказано про те, що ФО ОСОБА_1 не подав податкової декларації.
Отже, документальна позапланова перевірка позивача була призначена у відповідності з приписами Податкового кодексу України.
Що стосується посилань позивача на неможливість отримати повідомлення про призначення перевірки з огляду на перебування під вартою та, як наслідок, протиправності її проведення, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, оскільки відповідно до наявного в матерілаах справи поштового відправлення, наказ та повідомлення про проведення перевірки було отримано ''особою за довіреністю'' 03.11.2018 року (а.с.51).
Крім того, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що сам факт перебування позивача під час проведення позапланової перевірки під вартою не перешкоджав відповідачу на здійснення податкової перевірки, з огляду на те, що позивач (через свого представника) був обізнаний про таку перевірку та з огляду на те, що відсутні законодавчі механізми зупинення проведення перевірок на час перебування особи під вартою.
Відносно правомірності прийняття відповідачем спірних пдатоквих повідомлень-рішень, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до підпункту "в" 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.
Підпунктом 162.1.1 п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України передбачено, що платником податку на доходи фізичних осіб, зокрема, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Згідно пп.164.1.1, пп.164.1.2, пп.164.1.3 п.164.1, пп.164.2.9. п.164.2. ст.164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються відповідно до пп.164.2.4 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172 - 173 цього Кодексу.
Пунктом 173.1 статті 173 Податкового кодексу України, визначено, що дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167цього Кодексу.
Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).
Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Згідно пункту 173.2 статті 173 Податкового кодексу України, як виняток із положень пункту 173.1 цієї статті, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.
Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до п.167.2 ст.167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.
З системного аналізу вказаних норм слідує, що у разі продажу платником податку протягом звітного року, починаючи з двох об'єктів рухомого майна, платник повинен сплатити податок у вигляді 5% доходу фізичних осіб, що є базою оподаткування.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у 2016 році самостійно задекларовано в Єдиному державному реєстрі декларацій, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядуванняотриманий дохід від продажу рухомого майна в сумі 2715999.00грн.
Відповідно інформації Регіонального сервісного центру в Кіровоградській області від 08.06.2018 №31/11-3359 (вх.№6813/10 від 12.06.2018р.) та інформації Регіонального сервісного центру в Одеській області від 21.06.2018 №31/15-3626 платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 упродовж 2016 року знято з реєстрації наступні об'єкти рухомого майна:
- автомобіль марки MERCEDES-BENZ S 350, 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , дата перереєстрації: 02.03.2016 року, підстава: договір купівлі-продажу від 02.03.2016 року №2076, наступний власник: ОСОБА_2 (РНОК ПП 3123612686), вартість рухомого майна згідно договору: 140000,00грн.;
- автомобіль марки MERCEDES-BENZ S 350, 2015 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , дата перереєстрації: 16.07.2016 року, підстава: договір купівлі-продажу від 16.07.2016 року №4630/04/5141/2016, наступний власник: ОСОБА_3 (РНОК ПП НОМЕР_3 ), вартість рухомого майна згідно договору: 930000,00грн.;
- автомобіль марки BMW 730, 2015 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , дата перереєстрації: 15.07.2016 року, підстава: договір купівлі-продажу від 14.07.2016 року №4608/04/5141/2016, наступний власник: ОСОБА_4 (РНОК ПП 2978701249), вартість рухомого майна згідно договору: 3254091,50грн.;
- автомобіль марки MERCEDES-BENZ S 63 AMG, 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , дата перереєстрації: 13.08.2016 року, підстава: договір купівлі-продажу від 13.08.2016 року №5141/2016/001248, наступний власник: ОСОБА_5 (РНОК ПП 2847209287), вартість рухомого майна згідно договору: 149000,00грн.;
- автомобіль марки LAND ROVER RANGE ROVER, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 , дата перереєстрації: 02.11.2016 року, підстава: договір купівлі-продажу від 02.11.2016 року №8046/2016/164732, наступний власник: ОСОБА_6 (РНОК ПП 2919519174), вартість рухомого майна згідно договору: 149000,00грн.;
- автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER 200, 2016 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 , дата перереєстрації: 12.11.2016 року, підстава: договір купівлі-продажу від 12.11.2016 року №4640/16/000229, наступний власник: ОСОБА_7 (РНОК ПП 2757601327), вартість рухомого майна згідно договору: 900000,00грн.;
- автомобіль марки INFINITI QX80, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 , дата перереєстрації: 12.08.2016 року, підстава: договір купівлі-продажу від 12.08.2016 року №5141/2016/001145, наступний власник: ОСОБА_8 (РНОК ПП 2957820857), вартість рухомого майна згідно договору: 149000,00грн.;
- автомобіль марки HYUNDAI GRANDEUR, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 , дата перереєстрації: 09.06.2016 року, підстава: договір купівлі-продажу від 09.06.2016 року №3541/2016/000158, наступний власник: ОСОБА_9 (РНОК ПП 2957820857), вартість рухомого майна згідно договору: 100000.00 грн.
З огляду на вищевикладене, позивачем здійснено відчуження шляхом перереєстрації на інших власників - фізичних осіб протягом 2016 року 8 (вісім) об'єктів рухомого майна на суму 5771091,50грн. (перший продаж легкового автомобіля не оподатковується), сума отриманого доходу з якого мають бути сплачені податки та збори складає 5631091,5 (5771091,50 - 140000,00).
Відповідно до наданого відповідачем розрахунку суми податкового зобов'язання податку на доходи фізичних осіб за даними перевірки: (5771091,50 - 140000,00) х 5% = 281554,58 грн., що відповідає вимогам чинного законодавства.
Також, відповідно пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПКУ тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Відповідно підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" ПК України об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Відповідно підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Відповідно підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідно підпункту 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" ПК України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Відповідно підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" ПК України платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Як вбачається з рахрахунку податкового повідомлення - рішення від 10.12.2018 року №0000431303, відповідачем визначена сума військового збору в розмірі 84466,37 грн. (5771091,50 - 140000,00) х 1,5%), що відповідає приписам чинного законодавства.
Також, згідно ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
У пункті 163.1.1 статті 163 Податкового кодексу України визначено, об'єктом оподаткування резидента є:
загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до пунктів 49.1 - 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатом отримання вищенаведеного доходу у 2016 році позивач декларацію про майновий стан і доходи (податкової декларації) не подавав та відповідні суми податків та зборів не сплачував, що свідчить про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.12.2018 року № 0000491303.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 року в адміністративній справі №340/6415/21 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко
суддя Д.В. Чепурнов