02 листопада 2022 р. Справа № 953/13990/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Курило Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2021, головуючий суддя І інстанції: Садовський К.С., вул. Блюхера, 7б, м. Харків, Харківська, 61168, повний текст складено 10.12.21 по справі № 953/13990/21
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції , Інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції капітан поліції Вакуленка Дмитра Миколайовича
про скасування постанови,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м.Харкова з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції капітан поліції Вакуленка Дмитра Миколайовича, в якому просив суд:
- визнати дії інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Вакуленка Д.М. протиправними;
- скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №4477337від 12.07.2021, винесену інспектором 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Вакуленком Д.М. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, а справу закрити.
- стягнути з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції судові витрати, які пов'язані з розглядом справи.
В обґрунтування позову посилається на те, що 12.07.2021 року об 10 год. 30 хв. в м. Харкові по вул. Кооперативна, 3/4, сталась ДТП за участі водіїв ОСОБА_1 , який керував автомобілем ГАЗ 3302, номерний знак НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем Suzuki Vitara, номерний знак НОМЕР_2 . Зазначена ДТП сталась з його вини, оскільки при управління транспортним засобом він не дотримався п. 10.2. ПДР України. Для оформлення необхідних матеріалів на місце події викликані працівники Управління патрульної поліції в Харківській області, які склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 024920. Під час складання схеми ДТП та вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, він надав працівникам патрульної поліції своє водійське посвідчення серії НОМЕР_3 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ГАЗ 3302, номерний знак НОМЕР_1 , яке належить йому на праві власності. Проте, інспектор 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капітан поліції Вакуленко Д.М. повідомив йому, що посвідчення водія має ознаки підробки, оскільки під час перевірки через базу даних МВС останнім було встановлено невідповідність дати видачі посвідчення та органу, що його видав. Його пояснення щодо дотримання встановленого законом порядку отримання посвідчення водія, яким він користується протягом останніх 20 років, інспектор Вакуленко Д.М. не взяв до уваги, доводам оцінки не надав та склав відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАН № 4477337, якою визнав його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за порушення п. 2.1. ПДР України (водій керуючи транспортним засобом не мав при собі посвідчення водія категорії "В").
З вищевказаним адміністративним правопорушенням він не згоден, вважає постанову про накладення адміністративного стягнення серія ЕАН № 4477337 незаконною, а дії інспектора патрульної поліції протиправними. Так, на момент складання даної постанови він не був позбавлений права управління транспортними засобами, будь-яких рішень компетентними органами щодо недійсності посвідчення водія або його підробки не приймалось, при керуванні транспортним засобом він мав відповідне посвідчення та надав його інспектору Вакуленку Д.М. при оформленні ДТП.
13.07.2021 він звернувся до Територіального сервісного центру МВС № 6350 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області з запитом щодо підтвердження дійсності видачі посвідчення водія. З відповіді № 31/20/50-445 від 13.07.2021 Територіального сервісного центру МВС № 6350 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області вбачається, що згідно до наявних баз даних на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було видано посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 01.06.2000 на право управління транспортними засобами категорій "В С Е" ВРЕР ДАІ з обслуговування Харківського, Зміївського та Нововодолазького районів ГУ МВС України в Харківській області.
Таким чином, вважає, що інспектор Вакуленко Д.М. виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності без повного та всебічного з'ясування обставин справи та без жодних доказів скоєння з його боку адміністративного правопорушення, а єдиною підставою винесення даної постанови була тільки суб'єктивна думка працівника патрульної поліції щодо наявності ознак підробки у його посвідченні водія.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2021 позовні вимоги задоволено.
Скасовано постанову інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Вакуленка Дмитра Миколайовича у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4477337 від 12.07.2021, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрито.
Стягнуто з Управління патрульної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 454,00 грн. і витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн., а всього стягнути 8454 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем Управлінням патрульної поліції в Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Київського районного суду м. Харкова скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з розглядом справи та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення витрат з оплати професійної правничої допомоги у розмірі 8000,00 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції при вирішення питання щодо стягнення з апелянта витрат на професійну правничу допомогу не було оцінено калькуляцію часу, який витрачений адвокатом, співмірність та розумність ціни послуг, кваліфікацію адвоката та складність справи. При визначені розміру витрат, що підлягають відшкодуванню на користь позивача, судом першої інстанції не враховано, що дана справа не є складною.
Згідно ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та у разі, зокрема, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно частини 1 пункту 1 частини 3статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 7 статті 139 КАС України).
Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
На переконання колегії суддів, зазначені норми передбачені КАС України з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту своїх прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.01.2021 по справі №280/2635/20.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18, від 31 березня 2020 у справі № 726/549/19.
З системного аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Матеріалами справи підтверджено, що 16 липня 2021 року між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Козирєвим А.В. (адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокат на умовах цього договору та додатків до нього приймає на себе зобов'язання по наданню правової допомоги.
Відповідно до Додатку № 2 від 16.07.2021 до Договору про надання правової допомоги, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання по наданню правової допомоги щодо представництва та захисту інтересів клієнта у справі щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в атоматичному режимі серія ЕАН №4477337. За виконання Договору, клієнт сплачує адвокату винагороду у вигляді гонорару в розмірі 8000,00 грн.
Відповідно до детального опису робіт, виконаних адвокатом Козирєвим А.В. по справі №953/13990/21 встановлено, що ОСОБА_1 надані послуги, а саме:
- консультування, визначення оптимальних шляхів правового захисту прав і інтересів та кола доказів, що мають бути подані до суду щодо оскарження постанови серії ЕАН № 4477337 від 12.07.2021 - 1 година (16.07.2021);
- підготовка та подання позовної заяви ОСОБА_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - 3 години (21.07.2021);
- підготовка та подання адвокатського запиту до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області - 1 година (03.08.2021);
- підготовка та подання адвокатського запиту до Територіального сервісного центру МВС №6347 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області - 1 година (06.08.2021)
- представництво інтересів позивача ОСОБА_1 в Київському районному суді м.Харкова по справі № 953/13990/21 - 1 година (23.09.2021);
- ознайомлення з відзивом Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП на позовну заяву - 1 година (28.09.2021);
- підготовка, направлення сторонам та подання до суду клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи - 2 години (21.10.2021).
Так, рішенням Ради адвокатів Харківської області 13/17 від 21.07.2021 було визначено рекомендовий розмір адвокатського гонорару за годину роботи адвоката у вигляді 0,25 мінімальної заробітної плати на день оплати.
З 01.01.2021 по 30.11.2021 мінімальна заробітня плата в Україні складала 6000,00 грн, тобто станом на дату укладенні договору від 16.07.2021, рекомендований розмір адвокатського гонорару за годину роботи становив 0,25*6000, 00 грн. = 1500,00 грн.
Матеріалами справи встановлено, що станом на 21.10.2021 кількість витраченого адвокатом часу, необхідного для надання ОСОБА_1 професійної правничої допомоги по справі №953/13990/21 склала понад 10 годин.
Відповідно до квитанції № 950022 від 16.07.2021, ОСОБА_1 сплачено винагороду адвоката у вигляді гонорару відповідно до Додатку № 2 до Договору про надання правової допомоги від 16.07.2021 у розмірі 8000,00 грн.
Колегія суддів, зазначає, що сума в розмірі 8000,00 грн. в якості судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою під час розгляду справи в Київському районному суді м. Харкова, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши додаткове рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми права.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2021 по справі № 953/13990/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді С.С. Рєзнікова Л.В. Курило