02 листопада 2022 року справа №219/10616/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2021 р. у справі № 219/10616/21 (головуючий І інстанції Дубовик Р.Є.) за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії відповідача - поліцейського Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції інспектора лейтенанта поліції Василевського Владислава Васильовича щодо притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 122 КУпАП, на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО № 4832817 від 28 вересня 2021 року; скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАО № 4832817 від 28 вересня 2021 року, а провадження у справі - закрити; стягнути з відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454 грн.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено, а саме суд: постанову серії ЕАО № 4832817 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену 28 вересня 2021 року інспектором Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Василевським Владиславом Васильовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн. - скасував, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрив; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн. 00 копійок.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду яке на його думку прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення було підтверджено відео-доказами. Апелянт зазначає, що відповідно до інструкції з використання лазерного вимірювача швидкості TruCam, допускається можливість використання приладу як із руки, так і з триноги. Таким чином, використання із руки є допустимим та не є порушенням. Крім того, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/21191 від 20.01.2021 похибка заміру швидкості становить - 2 км/год. Похибка саме в 2 км/год., а не більше чи менше, встановлено на основі спеціальних вимірювань, уповноваженим на те органом, про що видано відповідний сертифікат. В свою чергу суд І інстанції ставить під сумнів величину даної похибки та допускає можливе її збільшення.
Апелянт зазначає, що лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу, що передбачено інструкцією із експлуатації, як передбачено і використання із рук. При цьому, в незалежності від способу розташування приладу (з рук чи з триноги) вимірювання швидкості транспортних засобів, здійснюється автоматично, що не суперечить приписам ст. 40 Закону України «Про Національну полінію» .
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Постановою серії ЕАО № 4832817 від 28 вересня 2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеною 28 вересня 2021 року інспектором Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Василевським Владиславом Васильовичем визнано позивача винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, та на нього накладено штраф у розмірі 1700 грн. (а.с. 6).
Відповідно до п. 5 постанови, 28 вересня 2021 року о 16 годині 23 хвилин у с. Циганське по вул. Київська, 29 водій, керуючи ТЗ, рухався зі швидкістю 112 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 62 км/год. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху ТЗ TruCAM LTI 20/20 ТС000702, чим порушив п. 12.4 ПДР - перевищення водіями ТЗ встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 50 км/год. Транспортний засіб - Volkswagen Passat, НОМЕР_1 , належність - ОСОБА_1 . Крім того, у п. 7 постанови зазначено, що до постанови додаються відео з бодікамери ВІ0077, фото з TruCAM. (а.с. 6).
Матеріли справи свідчать, що вимірювання швидкості руху автомобіля позивача проводилося за допомогою лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів LTI 20/20 TruCAM, серійний номер № ТС000702.
Матеріали справи містять, зокрема фото, відео з бодікамери та з технічного приладу TRUСAM ТС000702. Також містять свідоцтво про повірку приладу, сертифікат, експертний висновок, інструкцію з експлуатації.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо посилання позивача на винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 35 Закону № 580-VIII, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Відповідно до статті 52 Закону № 580-VIII, контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини 4 статті 122 КУпАП).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Відповідно до частини 3 статті 254 КУпАП, протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно частини 2 - 4 статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Суд зазначає, що справа про адміністративне правопорушення відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 (далі - Інструкція № 1395), визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (п.1 р.І Інструкції № 1395).
Згідно пункту 5 розділу І Інструкції № 1395, поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами четвертою і сьомою статті 121, частиною 4 статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертою статті 140, 188-28 КУпАП.
При цьому, пунктом 3 розділу III Інструкції № 1395,судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами четвертою та сьомою статті 121, частиною 4 статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертою статті 140, статтею 188-28 КУпАП, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.
Поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені у статті 222 КУпАП.
При цьому, стаття 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено перелік справ про адміністративні правопорушення які розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, серед яких відсутні справи передбачені частиною 4 статті 122 КУпАП.
Як зазначалось, за вимогами статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення передбачені частиною 4 статті 122 КУпАП розглядають органи Національної поліції.
Отже, зважаючи на те, що позивачем вчинене правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП, а також враховуючи те, що норми Кодексу адміністративного правопорушення мають вищу юридичну силу, порівняно з приписами Інструкції № 1395, то колегія суддів приходить до переконання про правомірність дій відповідача щодо винесення виключно постанови про притягнення до адміністративної відповідальності без складення відповідного протоколу.
Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 13 лютого 2020 року у справі №753/17124/16
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, також порушень, передбачених ч.4 ст. 122 КУпАП, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем було дотримано вимоги вказаних норм при розгляді адміністративної справи на місці вчинення адміністративного правопорушення, за участі особи, яка вичинила адміністративне правопорушення.
Стосовно позовних вимог про скасування постанови з підстав відсутності факту та доказів вчинення позивачем правопорушення, суд зазначає наступне.
Частиною 4 статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР ).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.3. ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з пунктом 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.3 ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Згідно пп. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Отже, у населених пунктах організований інтенсивний дорожній рух, що вимагає підвищеної уваги до забезпечення безпеки на проїзній частині, тому в таких місцях на всіх ділянках доріг (крім житлових зон і територій підприємств) встановлено максимально допустиме обмеження швидкості руху в 50 км/год. Дане обмеження встановленої максимальної швидкості руху вводиться знаком 5.45 «Початок населеного пункту» і скасовується знаком 5.46 «Кінець населеного пункту».
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно частини 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 КАС України, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 122 КпАП України, відповідачем надано фото та відео файли, здійснені за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam, на яких зафіксовано, що автомобіль, яким керував позивач, рухався в населеному пункті зі швидкістю 112 км/год.
У відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про метрологію», результати вимірювань можуть бути використані у сфері законодавчо регульованої метрології за умови, що для таких результатів відомі відповідні характеристики похибок або невизначеність вимірювань.
Згідно ч.1, 2 ст. 8 вищезазначеного Закону передбачено, що у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» повірка законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки проводиться в експлуатації. Міжповірочні інтервали затверджені Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.102016 №1747.
Пунктом 57 Постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 р. № 94 «Про затвердження Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки» зазначено що, відповідність засобів вимірювальної техніки 4 цьому Технічному регламенту повинна засвідчуватися шляхом нанесення на них знака відповідності та додаткового метрологічного маркування, передбачених у пунктах 58-70 цього Технічного регламенту. Згідно пункту 62 зазначеного Технічного регламенту додаткове метрологічне маркування повинно складатися із знака законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, форма та розміри якого наведені в додатку 5, і двох останніх цифр року його нанесення, оточених прямокутником. Тобто додаткове метрологічне маркування та періодична повірка здійснюється не раніше ніж через рік експлуатації приладу.
Відповідність та захищеність результатів вимірювання швидкості приладом ТruСам підтверджується наявністю виданого Державною службою Спеціального зв'язку та захисту інформації України ЕКСПЕРТНОГО ВИСНОВКУ від 07.09.2021 року № 04/05/02-2522 ( а.с.34).
Суд зауважує, що лазерний вимірювач швидкості TruCAM LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM.
Отже, згідно технічних характеристик, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості «Trucam LTI»20/20, спроможний робити фото - та відеозйомку в автоматичному режимі, тому його покази можливо розцінювати, як беззаперечний доказ по справі.
Як вбачається з матеріалів справи транспортний засіб позивача рухався зі швидкістю 112 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах ± 2 км/год.
З наявних відеозаписів також вбачається, що патрульним поліцейським після зупинки транспортного засобу позивача, останньому було роз'яснено його права передбачені законодавством.
Стосовно посилання позивача на ненадання йому відповідачем захисника, суд зазначає, що стаття 286 КУпАП не передбачає обов'язку інспектора надавати захисника особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим не вбачається порушення прав позивача. Позивачеві відповідачем було роз'ясненні його права на правову допомогу при розгляді справи чим він не скористався. Крім того, позивачем не було заявлено клопотання щодо відкладення слухання справи для залучення захисника, з зазначенням обставин неможливості виклику його на місці.
Суд не приймає посилання позивача на відсутність інформації про розміщення знаку 5.70 який дозволяє розміщення фототехніки і відеотехніки для фіксації правопорушення, оскільки в даному випадку фіксація здійснювалась приладом вимірювання не в автоматичному режимі.
Щодо посилання позивача на відсутність в постанові інформації щодо розташування знаку 5.45 «населений пункт та зони його дії», суд зазначає, що наявні докази фото та відео фіксації містять координати фіксації правопорушення, які відповідають межам населеного пункту с. Циганське.
Стосовно твердження позивача та суду, що використання приладу TruCam в ручному режимі суперечить вимогам законодавства, суд зазначає, що лазерний вимірювач відноситься саме до ручних вимірювачів, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань швидкості транспортних засобів, проте, вимірювання швидкості транспортних засобів, цей прилад здійснює автоматично.
Можливість використання приладу TruCam 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст.31 ЗУ «Про національну поліцію»( далі Закон №580-VIII) поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису .
За приписами статті 40 Закону № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст. 40 Закону № 580-VIII інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці.
При цьому, жодними положеннями Закону № 580-VIII, в тому числі, частини першої статті 40, не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах дії будь-яких дорожніх знаків.
Дорожній знак 5.70 ПДР України «Фото-відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» лише інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Він відноситься до категорії інформаційно-вказівних знаків.
У той же час, Закон не зобов'язує встановлювати такі знаки перед ділянкою, на якій використовуються засоби фото- відеофіксації порушень дорожнього руху. Про фіксацію порушення технічними засобами зазначено у спірній постанові.
Отже, матеріали справи підтверджують наявність вказаних у оскаржуваному рішенні відповідача обставин та доказів на їх підтвердження, які у розумінні КУпАП є правопорушенням.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліції; 2) територіальні органи поліції.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 15 Закону України «Про національну поліцію», Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції.
Структуру територіальних органів поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» створено Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.
Відповідно до п. 3 розд. І, п. 9 розд. V «Положення про Департамент патрульної поліції» затвердженого Наказом НП України № 73 від 06.11.2015 року (розміщеного на сайті patrol.police.gov.ua) Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції. Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки, печатку.
Відповідно до структури Департаменту патрульної поліції (розміщеного на сайті patrol.police.gov.ua) до структури входить територіальні підрозділи Управління патрульної поліції в областях.
Суд зазначає, що у розумінні КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, інспектори відповідного органу поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Тобто, інспектори патрульної поліції діють від імені органів Національної поліції, а не від свого імені, а Управління патрульної поліції входить до структури Департаменту патрульної поліції. Отже, належним відповідачем у вказаній справі є Департамент патрульної поліції.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що відповідачем доведено скоєння позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП. Судом першої інстанції при ухваленні судового рішення не надано належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до невідповідних висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до викладеного, у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального прав, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення та прийняття постанови.
Керуючись ст. 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2021 р. у справі № 219/10616/21 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО № 4832817 від 28 вересня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду.
Повне судове рішення проголошено та підписано 02 листопада 2022 року
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.В. Гайдар
Т.Г. Гаврищук