ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 листопада 2022 року м. Київ № 640/8245/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Північного Київського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
10.04.2020 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Північного Київського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ), в якій просить:
- визнати бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому грошової компенсації за відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 06.06.2017, - протиправною;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що на час прийняття наказу про виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , відповідачем протиправно не проведено розрахунків за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII), що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М. від 09.06.2020 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
Відповідач проти задоволення позовних вимог частково заперечує, надав відзив на позовну заяву та витребовувані документи. Зазначає про відсутність правових підстав для виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2014 рік, з огляду на те, що до 06.06.2015 - набрання чинності Законом України від 14.05.2015 №426-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» учасникам бойових дій була передбачена додаткова відпустка без збереження заробітної плати (грошового забезпечення).
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Північному Київському територіальному управлінні Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) та є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 31.12.2014 серії НОМЕР_2 .
Наказом командувача Національної гвардії України від 26.05.2017 № 63 о/с позивача звільнено з військової служби в запас Збройних Сил України відповідно до пункту «а» частини шостої, з урахуванням підпункту «ї» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) (у зв'язку із закінченням строку контракту; (військовослужбовця, який в особливий період крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходить військову службу за контрактом і строк контракту якого закінчився, якщо він не висловив бажання продовжувати військову службу.
Згідно із витягом із наказу начальника Північного Київського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (по стройовій частині) від 06.06.2017 № 119 капітана ОСОБА_1 , офіцера 1 бойової групи спеціального призначення окремого загону спеціального призначення управління виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 06.06.2017.
На момент звільнення з військової служби грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2014 по 2017 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення не виплачена, що підтверджується довідкою від 06.07.2020 № 74, виданою Північно Київським територіальним управлінням Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ).
Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив компенсацію за невикористані дні соціальної відпуски за вказаний вище період, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною восьмою статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки».
Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
У свою чергу, згідно з абзацами 2 та 3 пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до пунктів 17 та 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Згідно з пунктом 19 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Отже, в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі, додаткової соціальної відпуски.
Проте, вказаним Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у рішенні від 16.05.2019 у зразковій справі № 620/4218/18, в якій суд зазначив, що висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, звільнених з військової служби, яким було відмовлено у виплаті грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII в період визначений підпунктами 17-18 статті 10-1 Закону №2011-XII.
Отже, з огляду на зазначене суд доходить висновку, що при звільненні з військової служби позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.
В той же час, суд зазначає, що право на вказану додаткову відпустку у позивача виникло лише у 2015 році, тобто після набрання чинності Законом №426-VIII (06.06.2015), яким, зокрема у пункті 12 статті 12 та пункті 17 статті 13 слова «одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік» було замінено словами «одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 2015 року по 2017 рік, а не з 2014 року, як просить позивач.
Беручи до уваги, що обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015 - 2017 роки покладено в даному випадку на відповідача, а також з огляду на те, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII за 2015 - 2017 роки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язання його вчините певні дії, що відповідатиме способу захисту, визначеному у пункті 4 статті 5 КАС України.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п'ятої статті 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Доказів понесення сторонами витрат суду не надано.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Північного Київського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Північного Київського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 06.06.2017, - протиправною.
Зобов'язати Північне Київське територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби (06.06.2017).
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).
Відповідач - Північне Київське територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України: НОМЕР_4).
Суддя О.М. Чудак