ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 листопада 2022 року м. Київ № 640/3123/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
24.01.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) з позовною заявою до Пенсійного фонду України (далі - ПФУ), Головного управління ПФУ в місті Києві, в якій, з урахуванням ухвали судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2022 про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог до Головного управління ПФУ в місті Києві, просить:
визнати протиправною бездіяльність ПФУ щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 03.12.2021;
зобов'язати ПФУ розглянути скаргу від 03.12.2021 та вжити заходів щодо виконання вимог скарги ОСОБА_1 від 03.12.2021 у відповідності до норм чинного законодавства України, зокрема, викладених у скарзі від 03.12.2021 позові позивача від 29.07.2014, та надати позивачу повну та обґрунтовану відповідь на цю скаргу.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідь, зокрема, ПФУ на його звернення про неможливість проведення перерахунку його пенсії на виконання рішень у справі №754/12702/14-а у зв'язку із допущеною опискою у постанові Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017 про початкову дату перерахунку щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі не нижче 30 % мінімальної пенсії за віком, не відповідає чинному законодавству, оскільки органи державної влади зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М. від 04.02.2022 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження у цій справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву представник ПФУ вказує на її необґрунтованість та просить суд відмовити у задоволенні цього позову, оскільки незгода позивача по суті із наданою на його звернення відповіддю ПФУ, оформленою листом від 14.01.2022 № 1381-39982/П-03/8-2800/22 відповідно до Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» не свідчить про порушення ними цього закону, а жодних рішень з питань пенсійного забезпечення позивача, в розумінні положень статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які можуть бути оскаржені до суду ПФУ не приймалось.
Позивачем подано відповідь на відзив та додаткові пояснення.
Отже, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.
03.12.2021 позивач звернувся із скаргою через веб-портал ПФУ за № ВЕБ-28000-Ф-С-21-109104 (вх. № 39982/П-2800-21 від 03.12.2021), щодо виконання судового рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017 у справі № 754/12702/14-а, у якій висловлено прохання зобов'язати Головне управління ПФУ виконати відповідно до норм чинного законодавства України рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017 у справі № 754/12702/14-а.
Листом від 31.12.2021 № 38181-39982/П-03/8-2800/21 ПФУ повідомив ОСОБА_1 про те, що в ході розгляду його скарги від 03.12.2021 за № ВЕБ-28000-Ф-С-21-109104 (вх. № 39982/П-2800-21 від 03.12.2021) встановлено, що порушене позивачем питання потребує додаткового вивчення, у зв'язку із чим термін її розгляду продовжено на 15 днів.
У свою чергу, розглянувши скаргу ОСОБА_1 від 03.12.2021, що надійшла на веб-портал Пенсійного фонду України за № ВЕБ-28000-Ф-С-21-109104 (вх. № 39982/П-2800-21 від 03.12.2021), щодо виконання судового рішення, ПФУ листом від 14.01.2022 № 1381-39982/П-03/8-2800/22 повідомив ОСОБА_1 про те, що він отримуєте пенсію за віком, призначену зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ), розмір якої обчислено за нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Також у цьому листі зазначено, що при обчисленні пенсій згідно з частиною другою статті 27 Закону №1058-IV частина пенсії за період страхового стажу до 01.01.2004 обмежується максимальним розміром пенсії, встановленим статтею 19 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 №1783 «Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян, складатиме 168,00 (150 грн. х 1,12), а для працівників, зайнятих на роботах за Списком №1 - 224,00 (200,00 грн. 1,12). Розмір частини пенсії за страховий стаж, набутий після 01.01.2 обчислюється за нормами статей 25, 27, 28, 40, 41 Закону № 1058-IV.
КАС України передбачено, що постанови, ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковий виконання на всій території України. Судові рішення, що набрали законної виконуються органами Пенсійного фонду України відповідно до покладених зобов'язань.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017 у справі № 754/12702/14-а (далі - судове рішення від 17.11.2017) з урахуванням постанови Верховного Суду від 23.09.2021 та постанов про відкриття виконавчого проваджені 15.11.2021 №67509627 та від 13.12.2021 №67861493 зобов'язано Головне управління ПФУ в м. Києві здійснити позивачу перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі не нижче 30 % мінімальної пенсії за віком з 28.02.2014 з урахуванням проведених виплат; здійснити перерахунок пенсії згідно із частиною другої статті 27 Закону № 1058-IV із урахуванням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії, визначеного за будь-які 12 місяців роботи на території радіоактивного забруднення, зокрема, з вересня 1986 року по серпень 1987 року включно з 11.06.2014 - з моменту звернення з відповідного за нарахувати та виплачувати доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмір заробітку, та виплатити недоотриману різницю з 22.06.2014.
На виконання судового рішення від 17.11.2017 проведено відповідний перерахунок пенсії позивача в межах покладених зобов'язань.
Крім того, повідомлено позивача про те, що у разі його відмови від виконання судового рішення від 17.11.2017, виплата пенсії буде здійснюватися в розмірі, встановленому до виконання зазначеного рішення.
Вважаючи бездіяльність ПФУ щодо розгляду скарги від 03.12.2021 протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Суд дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та дійшов такого висновку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон № 393/96-ВР регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
У відповідності до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280 (далі - Положення про ПФУ) Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
У підпунктах 6, 17 пункті 4 Положення про ПФУ передбачено, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Пенсійного фонду України, його територіальних органів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Пенсійного фонду України.
Так, погоджуючись з твердженнями позивача щодо того, що саме на ПФУ покладено обов'язок щодо здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суд звертає увагу, що в даному випадку позивач не погоджується з тим, що Головним управлінням ПФУ в м. Києві не виконується рішення суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до статті 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Частиною першою статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як було зазначено вище, 03.12.2021 через веб-портал ПФУ надійшла ОСОБА_1 (вх. № 39982/П-2800-21), в якій він просив: «зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виконати відповідно до норм чинного законодавства України рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017 по № 754/12702/14-а».
Враховуючи необхідність отримання інформації від Головного управління ПФУ в м. Києві, строк розгляду скарги позивача було продовжено відповідно статті 20 Закону № 393/96-ВР, про що повідомлено скаржника листом від 31.12.2021 № 38181-39982/П-03/8-2800/21.
За результатами розгляду зазначеної скарги листом ПФУ від 14.01.2022 № 1381-39982/П-03/8-2800/22 позивачу надано відповідь, у якій заявнику роз'яснено порядок перерахунку його пенсії у відповідності до Закону № 796-ХІІ в рамках зобов'язань, покладених рішеннями суду у справі № 754/12702/14-а. Повідомлено, що рішення суду у справі № 754/12702/14-а виконані територіальним органом ПФУ.
Таким чином, ПФУ у порядку та у строк, встановлені Законом № 393/96-ВР надав відповідь позивачу на його звернення.
Звернення вважається розглянутим, якщо розглянуто і всі порушені у ньому питання. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 у справі № 520/3571/17.
При цьому, суд зазначає, що незгода заявника зі змістом наданої відповіді, не свідчить про порушення відповідачем вимог Закону № 393/96-ВР.
Водночас, суд звертає увагу на те, що положення КАС України містять спеціальні норми, спрямовані на забезпечення виконання судового рішення, яке на думку позивача не виконується. Разом з цим, ПФУ не був учасником тієї справи.
До того ж, судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 06.09.2022 у справі № 754/12702/14-а прийнято звіт поданий Головним управлінням ПФУ в м. Києві про виконання постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №754/12702/14-а в частині задоволених касаційною інстанцією вимог позову.
У вказаній ухвалі зазначено, що позивачу з 22.06.2014 здійснено перерахунок пенсії, а саме - нараховано ОСОБА_1 доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 7% заробітку, яка склала 568,57 гривень, включено цю виплату до складу пенсії та розраховано заборгованість з недоотриманої різниці виплати пенсії з 22.06.2014 у розмірі 15604,92 гривень, яка включена до списку №1 (10026/10026) на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки в ГУ АТ «ОЩАДБАНК» по м. Києву та Київській області за період №9 з 04.09.2022 по 25.09.2022 і буде виплачена 21.09.2022.
Вищевикладене засвідчує, що Головне управління ПФУ в м. Києві у повному обсязі виконав прийняту Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постанову від 23.09.2021 у справі №754/12702/14-а.
Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових акт індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких законом встановлено інший порядок судового провадження.
Тобто, до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд і вирішення фізичних і юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його | (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Верховний Суд в постанові від 05.10.2020 у справі № 755/12736/17 зазначив, змістом частини першої статті 4 КАС України рішення суб'єкта владних повноважень є нормативно-правовим або індивідуальним актом.
Нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийнятий на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Таким чином, якщо рішення суб'єкта владних повноважень не прийнято з метою реалізації положень нормативного акта, не містить обов'язкових правил поведінки та безпосередньо не породжує правових наслідків для позивача, не обов'язковий для виконання без прийняття відповідного рішення, воно не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 4 КАС України.
Лист ПФУ від 14.01.2022 № 1381-39982/П-03/8-2800/22 є відповіддю на звернення позивача.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування правомірності своїх рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 КАС України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про не обґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п'ятої статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Доказів понесення відповідачем витрат суду не надано.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 242-248, 255 КАС України,
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Чудак