ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
01 листопада 2022 року м. Київ № 640/16559/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу з якого вираховується розмір пенсії періоду знаходження на обліку безробітної з 13.10.2009 року по 20.06.2010 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати позивачу до страхового стажу з якого вираховується розмір пенсії періоду з 13.10.2009 року по 20.06.2010 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком. З 13.10.2009 року по 20.06.2010 року позивачка була зареєстрована як безробітна в Дарницький районній філії Київського міського центру зайнятості м. Києва та отримувала допомогу по безробіттю. 26.07.2022 року вона звернулась до відповідача із заявою про зарахування в її трудовий стаж вказаного періоду та 01.08.2022 року відповідач повідомив їй, що період з 13.10.2009 року по 14.12.2009 року їй зараховано до трудового стажу. Вважаючи дії відповідача протиправними щодо незарахування до страхового стажу періоду перебування на обліку як безробітної з 13.10.2009 року по 20.06.2010 року, позивачка звернулась до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.
Відповідач правом на подання письмового відзиву у термін, встановлений судом, не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с.14-16).
З матеріалів пенсійної справи встановлено та не заперечується сторонами, що позивачка є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві.
Як убачається з копії трудової книжки позивачки серії НОМЕР_3 , в ній наявні записи в межах спірних правовідносин:
- 13.10.2009 - розпочато виплату допомоги по безробіттю;
- 20.06.2010 - припинено виплату допомоги по безробіттю (а.с.44-49).
Згідно із довідкою Дарницької районної філії Київського міського центру зайнятості від 03.05.2022 року № 263.1.753/22 позивачка була зареєстрована як безробітна в Дарницькій районній філії КМЦЗ м. Києва з 13.10.2009 року та призначено допомогу по безробіттю. З 14.12.2009 року припинено виплату по безробіттю та з 14.12.2009 року по 05.03.2010 року призначено виплату матеріальної допомоги на період навчання. З 06.03.2010 року призначено виплату допомоги по безробіттю та з 21.06.2010 року припинено виплату (а.с.13).
Відповідач листом від 01 серпня 2022 року за № 16170-15747/М-02/8-2600/22 повідомив позивачку, що період перебування в центрі зайнятості з 13.10.2009 року по 14.12.2010 року враховано до страхового стажу на підставі довідки від 03.05.2022 року № 263.1.753/22. Дані про отримання допомоги по безробіттю з 01.01.2010 року в базі даних реєстру застрахованих осіб відсутні (а.с.11).
Відповідно до форми РС-право, сформованої відповідачем 07 жовтня 2022 року, до страхового стажу позивачки зараховано, зокрема, період по безробіттю з 13.10.2009 року по 14.12.2009 року (а.с.54).
З бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) вбачається, що Дарницькою районною філією Київського міського центру зайнятості не здійснювалась сплата страхових внесків у період перебування позивачки на обліку як безробітної (з жовтня 2009 року по червень 2010 року) (а.с.73-76).
Не погоджуючись із діями відповідача, позивачка звернулась до суду із відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд зазначає наступне.
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Закон № 1788 відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом (стаття 1 Закону № 1788).
Згідно частини першої, другої статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058).
Закон № 1058 набрав чинності 01 січня 2004 року, а тому періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 2004 року.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі - Порядок № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як убачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_3 у період з 13.10.2009 року по 20.06.2010 року позивачка отримувала допомогу по безробіттю в Дарницькій районній філії Київського міського центру зайнятості (а.с.44-49).
При цьому, відповідач зарахував до страхового стажу позивачки період з 13.10.2009 року по 14.12.2009 року, що не заперечується відповідачем та підтверджується доказами: листом відповідача від 01 серпня 2022 року № 16170-15747/М-02/8-2600/22 та формою РС-право від 07 жовтня 2022 року.
Таким чином, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачці у зарахуванні до страхового стажу, з якого вираховується розмір пенсії, періоду знаходження на обліку безробітної з 13.10.2009 року по 14.12.2009 року та зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу період з 13.10.2009 року по 14.12.2009 року, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про зарахування до страхового стажу періоду з 15.12.2009 року по 20.06.2010 року суд зазначає наступне.
Відповідач, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивачки період з 15.12.2009 року по 20.06.2010 року, посилався на відсутність даних в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії.
Частиною першою статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року
№ 1533-III (далі - Закон №1533) передбачено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до статті 106 Закону № 1058 виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Фактично, внаслідок невиконання страхувальником обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на соціальний захист.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі №199/1852/15-а та від 17 липня 2019 року у справі №144/669/17.
Згідно статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи, що дає право на пенсію зараховується, зокрема, періоди одержання допомоги по безробіттю.
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846) передбачено, що до 01.01.2010 року період одержання допомоги по безробіттю підтверджується на підставі записів у трудовій книжці, а починаючи з 01.01.2010 року - довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Верховний Суд в постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 638/7217/16-а навів висновок про те, що законом передбачено можливість зарахування до страхового стажу лише періоду, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю, а не всього періоду перебування особи на обліку в центрі зайнятості як безробітної.
Матеріалами справи підтверджується перебування позивачки на обліку в Дарницькій районній філії Київського міського центру зайнятості та отримання допомоги по безробіттю у період з 15.12.2009 року по 20.06.2010 року.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивачки період з 15.12.2009 року по 20.06.2010 року, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до норм частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору у сумі 496,20 грн.
Керуючись статтями 2, 5-11, 14, 72-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, вул. Бульварно - Кудрявська буд.16, місто Київ, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу з якого вираховується розмір пенсії періоду знаходження на обліку безробітної з 13.10.2009 року по 20.06.2010 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу з якого вираховується розмір пенсії періоду з 15.12.2009 року по 20.06.2010 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 копійок на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяті днів з дня складання повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено та підписано 01 листопада 2022 року.
Суддя Т.О. Шувалова