ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
01 листопада 2022 року м. Київ № 640/18503/22
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченко І.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
доМіністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 10)
про визнання протиправними, скасування наказів
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства освіти і науки України, в якому просить:
визнати протиправним та таким, що не відповідає статтям 8, 22, 53 Конституції України наказ Міністерства освіти і науки України від 27.04.2022 № 392 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства освіти і науки України від 02.05.2022 № 400) - в частині затвердження абзацу дев'ятого пункту 1 розділу II Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти у 2022 році, яким визначено, що "Для здобуття ступеня магістра за спеціальністю 081 "Право" приймаються особи, які здобули ступінь бакалавра з спеціальностей 081 "Право" або 293 "Міжнародне право", напрямів 6.030401 "Правознавство", 6.030202 "Міжнародне право";
визнати протиправним та такими, що не відповідає статтям 8, 22, 53 Конституції України наказ Міністерства освіти і науки України від 20.07.2022 № 643 "Про затвердження стандарту вищої освіти зі спеціальності 081 "Право" для другого (магістерського) рівня вищої освіти" - в частині затвердження розділу III Стандарту вищої освіти зі спеціальності 081 Право для другого (магістерського) рівня вищої освіти: Вимоги до рівня освіти осіб, які можуть розпочати навчання за освітніми програмами спеціальності 081 Право, та їх результатів навчання, яким визначено, що "Для здобуття ступеня магістра за результатами Єдиного фахового вступного випробування можуть вступати особи, які здобули освітній ступінь бакалавра зі спеціальностей 081 Право або 293 Міжнародне право;
cкасувати затвердження наказом Міністерства освіти і науки України від 27.04.2022 № 392 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства освіти і науки України від 02.05.2022 № 400): - абзацу дев'ятого пункту 1 розділу II Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти у 2022 році, яким визначено, що "Для здобуття ступеня магістра за спеціальністю 081 "Право" приймаються особи, які здобули ступінь бакалавра з спеціальностей 081 "Право" або 293 "Міжнародне право", напрямів 6.030401 "Правознавство", 6.030202 "Міжнародне право";
cкасувати затвердження наказом Міністерства освіти і науки України від 20.07.2022 Ns 643 "Про затвердження стандарту вищої освіти зі спеціальності 081 Право для другого (магістерського) рівня вищої освіти": - розділу III Стандарту вищої освіти зі спеціальності 081 Право для другого (магістерського) рівня вищої освіти: Вимоги до рівня освіти осіб, які можуть розпочати навчання за освітніми програмами спеціальності 081 Право, та їх результатів навчання, яким визначено, що "Для здобуття ступеня магістра за результатами Єдиного фахового вступного випробування можуть вступати особи, які здобули освітній ступінь бакалавра зі спеціальностей 081 Право або 293 Міжнародне право.
26 жовтня 2022 року позивачем, одночасно з позовною заявою, подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом: зупинення дії наказу Міністерства освіти і науки України від 27.04.2022 № 392 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства освіти і науки України від 02.05.2022 № 400) та наказу Міністерства освіти і науки України від 20.07.2022 № 643.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано тим, що на думку заявника, оскаржувані накази порушують його права та інтереси шляхом створення штучних перешкод при реалізації позивачем свого права на здобуття вищої освіти.
А тому, на думку позивача, наказ Міністерства освіти і науки України від 27.04.2022 № 392 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства освіти і науки України від 02.05.2022 № 400) та наказ Міністерства освіти і науки України від 20.07.2022 № 643, є протиправними, а тому вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії вищевказаних наказів.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 цього Кодексу).
Згідно ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) виключено;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливо лише у разі наявності обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вирішуючи подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Як було зазначено, заявник, у поданій до суду заяві про забезпечення позову просить суд зупинити дію наказів Міністерства освіти і науки України від 27.04.2022 № 392 (зі змінами, внесеними від 02.05.2022 № 400) та наказу від 20.07.2022 № 643.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано існуванням очевидних ознак протиправності оскаржуваних наказів.
При цьому, надаючи оцінку доводам позивача про очевидність ознак протиправності оскаржуваних наказів, суд зазначає, що клопотання не містить в собі жодних відомостей про такі обставини, а посилання позивачем з цього приводу на його позицію, викладену в позовній заяві, є фактичним бажанням заявника вирішити справу по суті без її розгляду, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що позивачем в підтвердження наявності інших обставин, що свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, так само як і не надано доказів, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Отже, заявником не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із чим підстави для задоволення його клопотання відсутні.
Керуючись ст.ст. 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.М. Погрібніченко