ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 жовтня 2022 року м. Київ № 640/11003/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
проГолосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправними дій, скасування постанов,
ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить:
- визнати протиправними дії державних виконавців:
Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренка Максима Васильовича щодо стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження № 53563037,
Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьменко Любов Михайлівни щодо відкриття провадження № 60052909,
державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кушніренка Дмитра Анатолійовича щодо накладення арешту у межах виконавчого провадження 60052909;
- визнати протиправними та скасувати постанови:
від 14.03.2017 державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренка Максима Васильовича про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження № 53563037;
від 13.09.2019 державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьменко Любов Михайлівни про відкриття провадження № 60052909;
від 06.01.2022 державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кушніренка Дмитра Анатолійовича про накладення арешту у межах виконавчого провадження № 60052909;
- зобов'язати Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна ОСОБА_1 та сформувати подання про повернення ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податку НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на рахунок НОМЕР_2 , відкритий у AT "Райффайзен Банк", код ЄДРПОУ 14305909, МФО 300335 з Державного бюджету коштів у розмірі 37 485,54 грн., стягнутих в рахунок погашення виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 60052909 та 21 309,06 грн., що вираховувались із її заробітної плати в межах виконавчого провадження № 53563037.
Позов обґрунтовано незгодою з діями відповідача щодо стягнення з позивача виконавчого збору у межах виконавчого провадження № 53563037 та відкриття на підставі вказаного стягнення виконавчого провадження № 60052909.
Зокрема, позивач звертає увагу, що з нього було стягнуто 10% від суми, зазначеної у виконавчому листі, коли для цього не було правових підстав, адже діяла попередня редакція ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачала стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, тобто фактично виконаного.
Поряд з цим, позивач зазначає, що згідно з довідкою від 13.11.2019 № 19-1/25 8 Міністерства аграрної політики та продовольства України, з нього на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто 63 854,79 грн, на користь Голосіївським ВДВС - 21 309,06 грн, отже загальна сума стягнення становить 85 163,85 (63854,79+21 309,06) грн.
Таким чином, на думку позивача, державний виконавець міг винести постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 8516,39 грн у день винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, а не 502221,96 грн. не мав права виносити постанову від 13.09.2019 про відкриття виконавчого провадження 60052909 на підставі постанови від 17.03.2017 про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від суми стягнення у виконавчому листі.
За вказаних обставин, протиправними та такими, що підлягають скасуванню є і постанови про відкриття провадження 60052909 та про накладення арешту у межах даного виконавчого провадження.
Ухвалою від 06 вересня 2022 року судом поновлено ОСОБА_1 строк звернення з позовною заявою до адміністративного суду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні.
Вказаною ухвалою суду відповідачу запропоновано не пізніше дати призначення судового засідання надати суду відзив на позовну заяву та належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження.
23 вересня 2022 року відповідачем подано до суду копію матеріалів виконавчого провадження № 53563037 та № 60052909.
У зв'язку з поданням учасниками справи заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд на підставі частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до переконання про можливість її подальшого розгляду в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , уродженки с.Долинське Ананьївського району Одеської області, проживаючої в АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Локоть, Брасовького району, Брянської області, проживаючого в АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Одеса, проживаючої в АДРЕСА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака,29, код ЄДРПОУ 00039019, р/р НОМЕР_5 , МФО 300023) заборгованість за кредитним договором в сумі 299993 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто три) долари США 24 центи, що за курсом НБУ станом на 04.02.2015 року становить 5018565 (п'ять мільйонів вісімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 63 коп та судовий збір в сумі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. солідарно.
На виконання вказаного рішення, 20.09.2016 року Голосіївським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 752/4838/15-ц.
14 березня 2017 року, за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного Територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренком Максимом Васильовичем (далі - державний виконавець), відкрито виконавче провадження № 53563037 з примусового виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року по справі № 752/4838/15-ц..
Одночасно, 14.03.2017 року постановою державного виконавця стягнуто з позивача виконавчий збір у розмірі № 502221,96 грн.
Також в межах даного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника, арешт майна та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Постановою державного виконавця від 04 вересня 2019 року державним виконавцем за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк, виконавчий документ повернуто стягувачеві.
13 вересня 2019 року державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кузьменко Любов Михайлівною, на підставі постанови державного виконавця від 14.03.2017 року про стягнення виконавчого збору №53563037, відкрито виконавче провадження № 60052909.
06.01.2022 року в межах даного виконавчого провадження, державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кушніренком Дмитром Анатолійовичем винесено постанову про накладення арешту у межах виконавчого провадження 60052909.
Незгода з діями державних виконавців щодо стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження № 53563037; відкриття виконавчого провадження № 60052909 та накладення арешту у межах виконавчого провадження № 60052909, обумовила позивача на звернення з даним позовом до суду.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження про стягнення основного боргу) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року (на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №53563037), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За приписами пунктів 1- 6 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується:
- за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
- у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
- якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
- за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
- у разі виконання рішення приватним виконавцем;
- за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Частиною дев'ятою цієї ж статті 27 обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої, частини п'ятої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
За правилами частини п'ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ (у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року) слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Проте, Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ.
З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону № 1404 - VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Тобто, беручи до уваги редакції Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
Матеріалами справи встановлено, що державний виконавець під час прийняття оскаржуваної постанови ВП №53563037 від 14 березня 2017 року про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 502 221, 96 грн., визначив суму виконавчого збору в розмірі 10 % від суми, яка зазначена у виконавчому листі №752/4838/15-ц від 20.09.2016 року (заборгованість у розмірі 5 018 565, 63 грн. та судовий збір в сумі 3654, 00 грн.).
Тобто, державний виконавець визначив суми виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчими документами, застосувавши таким чином фактично Закон № 1404-VIII у редакції Закону № 2475-VIII.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що згідно наявної в матеріалах справи довідки Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13.11.2019 № 19-1/258, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто 63 854,79 грн, на користь відповідача - 21 309, 06 грн. Тобто загальна сума стягнення становить 85 163, 85 (63854,79+21 309,06) грн.
При цьому, зазначає, що положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року (Закон № 2475-VIII), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.
Таким чином, з урахуванням викладеного, а також того, що виконавчою службою не було стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом у повному обсязі, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 502 221, 96 грн.
Отже, приймаючи оскаржувану постанову від 14.03.2017 року № ВП 53563037 державним виконавцем безпідставно визначено розмір виконавчого збору, який належить стягнути з боржника в сумі 502 221, 96 грн., що вказує на очевидну невідповідність цієї постанови положенням ч. 1 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ та надає суду підстави зробити висновок про її протиправність та скасування.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 824/172/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 553/196/18, 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 (Велика Палата), від 10 лютого 2022 року у справі № 640/9256/21, від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4279/19, від 14 травня 2020 року у справі № 640/685/19, від 15 жовтня 2020 року у справі № 280/5959/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 400/878/20, від 29 липня 2020 року в справі №1340/5050/18, від 12 серпня 2020 року в справі №1340/5053/18, від 21 січня 2021 року в справі №640/3430/19, від 28 січня 2021 року в справі №420/769/19 та від 20 травня 2021 року в справі №640/32814/20, від 31 березня 2021 року № 296/7644/17, а у справі №480/5242/19.
Таким чином, за вказаних вище позовні вимоги позивача про визнання протиправними дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренка Максима Васильовича щодо стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження № 53563037 та визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренка Максима Васильовича від 14.03.2017 про стягнення виконавчого збору у розмірі № 502221,96 грн. в межах виконавчого провадження № 53563037, підлягають до задоволення.
Щодо вимог позивача про:
визнання протиправними дії державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьменко Любов Михайлівни щодо відкриття провадження 60052909 та державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кушніренка Дмитра Анатолійовича щодо накладення арешту у межах виконавчого провадження № 60052909;
визнання протиправними та скасування постанови від 13.09.2019 державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьменко Любов Михайлівни про відкриття провадження № 60052909 та від 06.01.2022 державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кушніренка Дмитра Анатолійовича про накладення арешту у межах виконавчого провадження № 6005290, суд зазначає таке.
За змістом норм частини першої, п'ятої та сьомої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Крім того, у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (частина друга статті 56 Закону № 1404-VIII).
Зміст наведених статей закону дає суду підстави для висновку, що державний виконавець не наділений повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку, на момент пред'явлення такого до примусового виконання. Відповідно до статті 26 Закону №1404-VIII обов'язок державного виконавця винести постанову про відкриття виконавчого провадження кореспондує лише з обов'язком отримання виконавчого документа від стягувача, а не перевірки цього документу на предмет оскарження його боржником.
Матеріалами справи встановлено, що станом на час відкриття виконавчого провадження № 60052909 (13.09.2019), постанова від 14.03.2017 року про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження № 53563037 була чинна, інформації про її оскарження в судовому порядку державному виконавцю не було надано.
Відтак, констатувавши відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону № 1404-VIII, у тому числі в частині настання строку набрання ним законної сили, державний виконавець не мав правових підстав для повернення зазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення без прийняття до виконання та в силу вимог закону був зобов'язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
За таких обставин, на думку суду, відсутні підстави для висновків про протиправність дій державного виконавця та про протиправність через це постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 13.09.2019 року № 60052909.
Разом з тим, за правилами пунктів 2, 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При цьому належним способом захисту порушеного права є лише такий спосіб, який відповідає вимогам матеріального закону і призводить до поновлення прав позивача до такого стану, що існував до порушення права, а якщо відновлення такого стану є неможливим - компенсує позивачу шкоду, завдану неправомірним рішенням.
Таким чином, з огляду на відсутність у оспорюваних постанов такої властивості, як протиправність, суд зважаючи на обставини, що склалися у спірній ситуації, вважає, що належним і достатнім способом захисту порушеного інтересу позивача є скасування постанови від 13.09.2019 року про відкриття виконавчого провадження та постанови від 06.01.2022 про накладення арешту у межах виконавчого провадження № 60052909.
Наведені висновки суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 27.03.2019 у справі № 826/15117/17.
У той же час, щодо вимоги про зобов'язання Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна ОСОБА_1 та сформувати подання про повернення ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податку НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на рахунок НОМЕР_2 , відкритий у AT "Райффайзен Банк", код ЄДРПОУ 14305909, МФО 300335 з Державного бюджету коштів у розмірі 37 485, 54 грн., стягнутих в рахунок погашення виконавчого збору в межах виконавчого провадження 60052909 та 21 309,06 грн., що вираховувались із її заробітної плати в межах виконавчого провадження 53563037, суд зазначає таке.
Матеріалами справи встановлено, що з рахунку НОМЕР_2 ОСОБА_1 , відкритого у АТ «Райффайзен Банк», код ЄДРПОУ 14305909, МФО 300335, списано 37 485,54 грн. в межах виконавчого провадження № 60052909 та 21 309,06 грн, що вираховувались із її заробітної плати в межах виконавчого провадження № 53563037.
Позивач вважає, що вказані кошти було списано безпідставно, адже виконавче провадження №60052909 відкрито на підставі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження №53563037, винесеної з порушенням вимог ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Беручи до уваги виказане, суд звертає увагу, що наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 затверджено Порядок повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який прийнято на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України «Про судовий збір» та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375.
В даному випадку, після набрання рішенням законної сили в у даній адміністративній справі, кошти у розмірі 37 485,54 грн., стягнутих в рахунок погашення виконавчого збору в межах виконавчого провадження №60052909 та 21 309,06 грн., що вираховувались із її заробітної плати в межах виконавчого провадження № 53563037, будуть вважатися помилковими, а тому останній не буде позбавлений можливості звернутися в порядок та спосіб, встановлений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 з метою їх повернення.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в даній частині передчасними та станом на час вирішення спору по суті необґрунтованими, оскільки його право на отримання надмірно сплачених коштів виконавчого збору на час вирішення даної справи не є порушеним.
Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності часткового задоволення адміністративного позову.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 250, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренка Максима Васильовича щодо стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження № 53563037 у розмірі № 502221,96 грн.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бондаренка Максима Васильовича від 14.03.2017 про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження № 53563037.
4. Скасувати постанову державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьменко Любов Михайлівни від 13.09.2019 року про відкриття провадження № 60052909.
5. Скасувати постанову державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кушніренка Дмитра Анатолійовича від 06.01.2022 року про накладення арешту у межах виконавчого провадження № 60052909.
6. В задоволені решти позовних вимог відмовити.
7. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 6500, 00 грн. (шість тисяч п'ятсот гривень, 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34999976, 03127, м. Київ, вул. Ломоносова, 22/15).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя І.М. Погрібніченко