ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 листопада 2022 року м. Київ № 640/10549/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління ДПС у м. Києві (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) у якому позивач просить суд:
- стягнути кошти платника податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі у розмірі 148 273, 17 гривень.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом у вказаному вище розмірі внаслідок невиконання податкового обов'язку по сплаті податку на доходи фізичних осіб, військового збору.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 22.04.2021 направлялась на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та яка наявна в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків ДПС України, однак поштова кореспонденція повернулася на адресу суду не врученою з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».
Судом направлено запит до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, проте, відповідно до отриманої відповіді ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та знятий з реєстраційного обліку 14.02.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2021 витребувано від Управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області (місцезнаходження: 02152, м. Київ, вулиця Березняківська, 4А) інформацію з Єдиного державного демографічного реєстру та її документальне підтвердження щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
На адресу суду від Управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області надійшов лист,19.10.2021 у якому повідомлено, що за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , знятий з реєстрації 14.02.2020 до м. Балта Одеська область.
Оскільки отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вжив заходи про повідомлення відповідача про розгляд даної справи через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному статтею 130 Кодексу адміністративного судочинства України.
Станом на час розгляду справи до суду будь-які відомості про зміну місцезнаходження відповідача не надходили.
Згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Враховуючи неподання відповідачем заперечень проти позовних вимог та доказів на їх підтвердження, суд відповідно до частини шостої статті 162 КАС України розглядає справу на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в органах ДПС та є платником податків за основним місцем обліку.
Відповідно до інтегрованих карток інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу станом на 17.02.2021 у відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковується податковий борг на загальну суму 148 273,17 грн., який складається з:
- податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 126 844,60 грн.;
- військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 21 428,57 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи від 10.03.2020 № 30090, згідно якої самостійно визначив податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 120 016,95 грн. та військовому збору у сумі 21 428,57 грн.
13.07.2020 контролюючим органом було проведено камеральну перевірку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), результати якої оформлені актом від 13.07.2020 № 280/26-15-33-10-27.
На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом збільшено відповідачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, про що прийняте податкове повідомлення-рішення від 07.09.2020 № 0441673310 на суму 6799,48 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення було направлене відповідачеві за зареєстрованим місцем проживання та було повернуте на адресу контролюючого органу з довідкою відділення поштового зв'язку із зазначенням причин невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Доказів оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку матеріали справи не містять, відтак суд дійшов висновку, що визначене у ньому грошове зобов'язання є узгодженими.
У зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань, згідно статті 129 ПК України відповідачеві нараховано пеню на підставі податкового повідомлення-рішення від 07.09.2020 № 0441673310 в розмірі 28,17 грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що у відповідача наявний податковий борг у розмірі 148 273,17 грн.
Враховуючи те, що податковий обов'язок щодо сплати суми грошового зобов'язання у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п.п.14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України).
Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 56.11. статті 56 ПК України передбачено, що самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, даних інтегрованої картки відповідача, самостійно визначені у податковій декларації податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 120 016,95 грн. та військовому збору у сумі 21 428,57 грн. відповідач у встановлені податковим законодавством строки не сплатив.
Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. 58.2 ст. 58 ПК України).
Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 07.09.2020 № 0441673310 було надіслане на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, проте повернулось на адресу контролюючого органу на адресу контролюючого органу з довідкою відділення поштового зв'язку із зазначенням причин невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Беручи до уваги, що вказане податкове повідомлення-рішення не було вручено відповідачеві з причин, які не залежали від контролюючого органу, вважається, що таке податкове повідомлення-рішення було вручено відповідачеві належним чином.
Однак, під час розгляду справи суду не були надані належні та допустимі докази оскарження відповідачем вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку, у зв'язку з чим визначена в ньому сума грошового зобов'язання є узгодженою.
Відповідно до п.п.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Пеня, визначена п.п.129.1.1 п. 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (п. 129.4 ст. 129 ПК України).
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з несплатою у встановлені законодавством строки грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, позивачем була нарахована пеня, яка станом на момент розгляду справи не сплачена відповідачем в повному обсязі та становить 28,17 грн.
Нарахування пені у вказаному вище розмірі підтверджується даними інтегрованої картки ОСОБА_1 , з якої вбачається на підставі чого нарахована пеня та за який період.
При цьому, будь-яких доказів щодо неправомірності нарахування пені у вказаному вище розмірі відповідач суду не надав.
Таким чином, заборгованість відповідача зі сплати зазначених грошових зобов'язань за податковою декларацією, податковим повідомленням-рішенням та нарахованою пенею на загальну суму 148 273,17 грн. відповідає ознакам, визначеним п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми "Ф" № 18717-13 від 21.10.2020 на суму 148 245,00 грн., яку направлено за зареєстрованим місцем проживання відповідача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103328506240.
Проте конверт з вказаною податковою вимогою не був вручений відповідачеві та повернувся на адресу контролюючого органу з довідкою відділення поштового зв'язку із зазначенням причин невручення «за закінченням терміну зберігання».
Доказів оскарження податкової вимоги форми "Ф" № 18717-13 від 21.10.2020 або сплати вказаної у ній суми податкового боргу відповідач не надав.
Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з пунктами 95.2, 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості у розмірі 148 273,17 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити.
2. Стягнути кошти платника податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі у розмірі 148 273, 17 (сто сорок вісім тисяч двісті сімдесят три гривні сімнадцять копійок) гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Т.П. Балась