ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 листопада 2022 року м. Київ № 640/30821/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до про Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області визнання дій протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 29.07.2021 про скасування рішення управління ДМС України у Київській області від 18.10.2016 про оформлення громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підстави для припинення громадянства є вичерпними, а позбавлення громадянства в інший спосіб є неприпустимим. Вважає, що підстави, зазначені в оспорюваному рішенні не підпадають під перелік підстав для припинення громадянства України, визначений Законом, а тому прийняте рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 01.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/30821/21 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
02.12.2021 до суду від представника відповідача Адамишина А.В. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що 22.09.2016 позивач звернувся до Білоцерківського міського відділу УДМС з заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням разом з визначеним законодавством пакетом документів, в переліку яких наявне зобов'язання припинити іноземне громадянство.
18.10.2016 УДМС за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону та видано останньому довідку № 4144 про реєстрацію особи громадянином України.
Вказана довідка видана до паспорта НОМЕР_1 від 30.12.2013 і є підставою для оформлення документа, що підтверджує громадянство України, паспорта громадянина України.
Звертає увагу, що у своїй заяві про оформлення набуття громадянства України позивач зазначив, що має паспортний документ № НОМЕР_1 , виданий 30.12.2013 ФМС російської федерації. Водночас, за даними ГЦОСІ ДПСУ позивач продовжив використовувати паспорт № НОМЕР_1 для перетину державного кордону після підписання ним зобов'язання. За наведених обставин, 29.07.2021 відповідачем прийнято рішення, яким скасовано рішення УДМС від 18.10.2016 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням позивачу, у зв'язку з тим, що відносно позивача надійшла інформація територіального органу ДМС про те, що він подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Таким чином, оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На підставі рішення Управління ДМС України в Київській області від 18.10.2016 ОСОБА_1 видано довідку № 4144 про те, що останній з 18.06.2016 набув громадянство України на підставі частини першої статті 8 закону України "Про громадянство України". Вказана довідка видана до паспорта НОМЕР_1 від 30.12.2013 і є підставою для оформлення паспорта громадянина України.
Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 змінив ім'я, про що 12.07.2019 складено відповідний актовий запис № 125. Прізвище, власне ім'я, по батькові після державної реєстрації зміни імені: ОСОБА_1 .
22.07.2019 ОСОБА_1 документовано паспортом громадянина України № НОМЕР_3 (орган видачі 8027).
На підставі подання Білоцерківського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 16.06.2021 про скасування рішення про оформлення набуття громадянства 29.07.2021 Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про скасування рішення УДМС в Київській області від 18.10.2016 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням у зв'язку з тим, що відносно громадянина ОСОБА_1. надійшла інформація територіального органу ДМС про те, що він подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави.
Вважаючи, що з наведеної підстави відповідач не мав права приймати рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України від 18.01.2001 № 2235-III "Про громадянство України" (далі - Закон № 2235-III, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За визначенням статті 1 означеного Закону № 2235-III:
громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках;
зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України;
незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України;
декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 2235-III визначено, що законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах, зокрема, єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
З аналізу наведених положень вбачається, що іноземець в разі набуття громадянства України зобов'язаний припинити іноземне громадянство, подавши письмову заяву та протягом двох років повинен надати документ про припинення громадянства іншої держави. У разі наявності у іноземця незалежних від нього причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства, останній подає декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону № 2235-III особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Іноземці із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
За змістом пункту 24 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 N 215 (в редакції Указу Президента України від 27.06.2006 N 588/2006) (далі - Порядок N 215, у редакції, чинній на момент набуття позивачем громадянства України) для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає:
а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням;
б) дві фотокартки (розміром 35 х 45 мм);
в) один із таких документів:
- декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства;
- зобов'язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;
- декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;
- декларацію про відмову особи, яка є громадянином Російської Федерації і зазнала переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), - для іноземців, які є громадянами Російської Федерації та зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності;
- заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;
г) копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження особи на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.
Так, з матеріалів справи вбачається, що до заяви про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням позивачем було додано зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Відповідач стверджує, що позивач не повернув паспорт російської федерації та продовжував використовувати останній для перетину кордону.
Так, відповідно до статті 21 Закону № 2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Згідно з пунктом 88 Порядку N 215 для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону територіальними органами Державної міграційної служби України, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи:
а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України;
б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка територіального органу Державної міграційної служби України, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п'ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація територіального органу Державної міграційної служби України про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п'ятої статті 9 Закону; частина п'ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону).
Абзацом одинадцятим пункту 92 Порядку N 215 передбачено, що до повноважень територіальних органів Державної міграційної служби України також належить скасування прийнятих ними рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону.
З аналізу наведених норм права убачається, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства відбувається на підставі подання органів міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України та на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Таким чином, необхідною та обов'язковою умовою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, відповідно до статті 21 Закону № 2235-III, є встановлення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, факту набуття особою громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Вказані обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, які свідчать, зокрема, про факт подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Крім того, встановленню підлягають також факти, підтверджуючі провину або злочинний намір, подачу завідомо хибних відомостей, обман заявника при отриманні ним паспорта громадянина України.
З доданої до матеріалів справи копії справи № 21-68/2021 про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 вбачається, що у останній міститься роздруківка з бази даних "Відомості про осіб, які перетнули кордон" у період з 12.06.2016 по 12.06.2017.
Відповідно до вказаних відомостей ОСОБА_1 при перетині кордону використовував паспорт російської федерації № НОМЕР_1 , зокрема:
21.09.2016 - в'їзд (пункт перетину Бориспіль - D);
22.09.2016 - виїзд (пункт перетину Бориспіль - D);
14.11.2016 - в'їзд (пункт перетину Бориспіль - D);
15.11.2016 - виїзд (пункт перетину Бориспіль - D);
18.01.2017 - в'їзд (пункт перетину Бориспіль - D);
19.01.2017 - виїзд (пункт перетину Бориспіль - D);
14.07.2017 - в'їзд (пункт перетину Бориспіль - D);
22.09.2017 - виїзд (пункт перетину Бориспіль - D);
07.02.2018 - в'їзд (пункт перетину Бориспіль - D);
09.02.2018 - виїзд (пункт перетину Бориспіль - D);
28.05.2018 - в'їзд (пункт перетину Бориспіль - D);
02.06.2018 - виїзд (пункт перетину Бориспіль - D);
17.11.2018 - в'їзд (пункт перетину Ягодин);
10.01.2019 - виїзд (пункт перетину Нові Яриловичі).
При вирішенні даної справи, суд звертає увагу, що наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.06.2007 N 472, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.07.2007 за N 765/14032, затверджено Положення про базу даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" (далі - Положення N 472).
За визначенням пункту 3 Положення N 472 база даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" (далі - База даних осіб), - автоматизований банк даних відомостей про громадян України, іноземців та осіб без громадянства, зареєстрованих у пунктах пропуску через державний кордон, та відповідно документів громадян України на право виїзду з України і в'їзду в Україну, у тому числі паспорта громадянина України, та паспортних документів іноземців та осіб без громадянства.
Відповідно до пункту 5 Положення N 472 База даних осіб є складовою центрального сховища даних (далі - ЦСД) центральної підсистеми інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи "Гарт" Державної прикордонної служби України (далі - система "Гарт") та інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (далі - система "Аркан").
Згідно з пунктом 10 Положення N 472 уведення інформації до Бази даних осіб здійснюється посадовими особами підрозділів органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, які в установленому порядку призначені і несуть службу в прикордонному наряді "Перевірка документів" із зазначенням реквізитів, перелік яких додається.
Пунктом 12 Положення N 472 передбачено, що за формування Бази даних осіб та підтримання її в актуальному стані відповідають:
в Адміністрації Держприкордонслужби України - начальник Окремого відділу з обробки даних у ЦСД центральної підсистеми системи "Гарт" Державної прикордонної служби України;
в органі охорони державного кордону - керівники підрозділів органу охорони державного кордону (начальник прикордонної комендатури, КПП, відділу прикордонної служби, відділення прикордонного контролю, начальник прикордонної застави (у разі охорони державного кордону в місцевому пункті пропуску через державний кордон), посадова особа, яка безпосередньо вводить інформацію до Бази даних осіб із застосуванням автоматизованих робочих місць ПТК АПК ІТС "Гарт-1".
Відповідно до пунктів 17-20 Положення N 472 посадові особи, зазначені в пункті 10 цього Положення, відповідають за своєчасність, повноту та достовірність інформації, уведеної до Бази даних осіб.
За введення недостовірної інформації до Бази даних осіб або несанкціоноване внесення змін до неї посадові особи несуть відповідальність згідно із законодавством.
Інформація, що зберігається в Базі даних осіб, є сукупністю відкритої адміністративної інформації та інформації про осіб і є власністю Державної прикордонної служби України та не належить до інформації з обмеженим доступом. Інформація, що зберігається у Базі даних осіб, повинна оброблятися в ЦСД центральної підсистеми ІТС "Гарт" із застосуванням комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю.
Адміністрація Держприкордонслужби України забезпечує використання інформації, що зберігається в Базі даних осіб, виключно зі службовою метою та відповідно до законодавства.
За змістом пункту 23 Положення N 472 інформація з Бази даних осіб надається у формі витягів безкоштовно на письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і слідства та інших органів державної влади (посадових осіб) у зв'язку зі здійсненням ними повноважень, визначених законодавством України.
Перевірка інформації за Базою даних осіб здійснюється шляхом асоціативного пошуку за такими реквізитами:
обов'язкові реквізити - "Громадянство", "Прізвище, ім'я особи", "Дата народження" (число, місяць та рік);
за наявності інформації - "Вид документа" (для громадян України - паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, паспорт громадянина України, проїзний документ дитини, посвідчення особи моряка або посвідчення члена екіпажу; для іноземних громадян та осіб без громадянства - паспортний документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства), "Серія, номер документа".
Для забезпечення однозначної ідентифікації осіб за Базою даних осіб реквізит "Прізвище, ім'я особи" повинен зазначатися:
для громадян України - тільки українськими літерами;
для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - тільки російськими літерами;
для іноземців та осіб без громадянства інших держав - тільки латинськими літерами.
З аналізу наведених норм вбачається, що витяг з Бази даних осіб надається Адміністрацією Держприкордонслужби України на письмову вимогу.
З метою з'ясування дійсних обставин щодо перетину позивачем кордону за паспортом своєї країни походження, ухвалою суду від 04.10.2022 витребувано в Адміністрації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону України у період з 21.09.2016 по 2019 рік включно, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт Російської Федерації № НОМЕР_1 від 30.12.2013.
01.11.2022 до суду від Головного центру оброки спеціальної інформації Державної прикордонної служби надійшов лист № 91-31870/0/15-22-Вих з витягом щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями у період з 28.10.2017 по 31.12.2019 громадянином російської федерації ОСОБА_1 , відповідно останній при перетині кордону використовував паспорт російської федерації № НОМЕР_1 , зокрема:
07.02.2018 - в'їзд (пункт перетину Бориспіль - D);
09.02.2018 - виїзд (пункт перетину Бориспіль - D);
28.05.2018 - в'їзд (пункт перетину Бориспіль - D);
02.06.2018 - виїзд (пункт перетину Бориспіль - D);
17.11.2018 - в'їзд (пункт перетину Ягодин);
10.01.2019 - виїзд (пункт перетину Нові Яриловичі).
Встановлені обставини, на переконання суду, свідчать про те, що ОСОБА_1 не виконав зобов'язання щодо повернення паспорту громадянина російської федерації до уповноважених органів російської федерації та будучи громадянином України продовжив користуватись правами громадянина російської федерації, перетинаючи державний кордон України на підставі паспорту громадянина російської федерації.
У свою чергу, наведені обставини свідчать про набуття ОСОБА_1 громадянства України шляхом обману.
Даний правовий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.09.2021 у справі №640/33251/20.
При вирішенні даної справи, суд звертає увагу і на те, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).
Як передбачено положеннями частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. В цьому аспекті верховенство права проявляється у субординації закону перед правом, як таким.
У рішенні Європейського Суду з прав людини, у справі "Фадєєва проти Росії" від 09.06.2005, суд зазначив, що: "Згідно з усталеною практикою Суду саме національні органи влади мають дати вихідну оцінку "необхідності" втручання як стосовно законодавчого поля, так і реалізації конкретного заходу, але, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду, їхнє рішення підлягає перевірці Судом на предмет його відповідності вимогам Конвенції".
У свою чергу, суд враховує, що усвідомлюючи обов'язок повернення паспорту громадянина російської федерації до уповноважених органів російської федерації та відмови від громадянства російської федерації, позивач не вчинив відповідних дій щодо його повернення. Більш того, після зміни прізвища з ОСОБА_1 на ОСОБА_1, позивач неодноразово при перетині кордону використовував паспорт російської федерації № НОМЕР_1 , виданого на ім'я - ОСОБА_1 .
У зв'язку з викладеним, умисність дій позивача щодо невиконання приписів законодавства призвела, щонайменше, до непередбачуваного законодавством України подвійного громадянства, а тому суд дійшов висновку, що спірне рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 29.07.2021 про скасування рішення управління ДМС України у Київській області від 18.10.2016 про оформлення громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1. є правомірним та скасуванню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_4 ) відмовити.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.П. Катющенко