Справа № 420/10961/22
01 листопада 2022 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 22.11.2021 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок його грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 22.11.2021 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 15.08.2022 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в якому порушення питання дотримання позивачем строку звернення до суду, в якому представник відповідача зазначає, що спірні правовідносини виникли під час проходження позивачем публічної служби та виконання останнім обов'язків публічної служби у зв'язку з чим для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів у даних спірних правовідносинах КАС України встановлений місячний термін. ОСОБА_1 було звільнено 22.11.2021 року з військової служби, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.11.2021 року №326.
Таким чином, представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 про порушення, на його думку, своїх прав щодо невиплати заробітної плати військовою частиною НОМЕР_1 , дізнався та повинен був дізнатися не пізніше 22.11.2021 року. В свою чергу, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду тільки 09.08.2022 року, тобто з порушенням встановлених законодавством строків звернення до суду з адміністративним позовом.
Також, представник відповідача звертає увагу суду на те, що позивач звертається до ч. 2 ст. 233 Кодексу Законів про працю України, з метою надання пояснення стосовно строків звернення до суду, пояснюючи, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Таке твердження, на переконання представника відповідача, суперечить нормам чинного законодавства з наступних підстав.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до Листа Міністерства соціальної політики України «Щодо поширення КЗпП України на військовослужбовців» від 24.07.2013 року №774/13/84-13, стаття З Кодексу законів про працю України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
З огляду на викладене, представник відповідача стверджує, що військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.
Виходячи з наведеного повідомляє, що на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється.
Так, суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до заявлених позивачем вимог, позивач не погоджується з визначеним відповідачем розміром грошової забезпечення, яке нараховувалось та виплачувалось відповідачем в період з 30.01.2020 року по 22.11.2021 року
Відповідно до матеріалів справи позивача звільнено з військової служби 22.11.2021 року. З заявою про проведення перерахунку позивач звертався у січні 2022 року, яка отримана відповідачем 31.01.2022 року проте залишена без відповіді.
Між тим, адміністративний позов подано 09.08.2022 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
Позивач, як на підтвердження дотримання строку звернення до суду покликався на ч.2 ст. 233 КЗпП.
Проте, враховуючи те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року №2352-IX, який набув чинності 19.07.2022 року внесено зміни до ст. 233 КЗпП, а отже змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати.
Таким чином, станом на 09.08.2022 року стаття 233 КЗпП не містить норми, відповідно до якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, позивачу необхідно надати до суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Також, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 10 ст. 169 КАС України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.9 Закону №3674-VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Підпунктом 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 та пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” від 02.12.2021 року №1928-IX, з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб на місяць у розмірі 2481,00 гривень.
Водночас, пільги щодо сплати судового збору, визначені ст. 5 Закону України "Про судовий збір" до яких включено, зокрема позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Суд звертає увагу, що позивач стверджує про наявність в останнього зазначеної пільги, проте всупереч вимогам Закону, позовні вимоги заявлені позивачем стосується протиправності дій відповідача щодо невірного (за його твердженням) нарахування заробітної плати, а пільгу щодо сплати судового збору встановлено саме за стягнення заробітної плати при поданні позовів про поновлення на посаді.
Таким чином позивачу необхідно сплати за подання адміністративного позову судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.2 ст.169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з відповідними доказами поважності причин його пропуску, а також докази сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169 КАС України суддя
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя П.П. Марин