Справа № 420/12075/22
31 жовтня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління пенсійного фонду в Одеській області №155150003665 від 22.08.2022р. про відмову в призначення пенсії за віком за вислугу років ОСОБА_1 ; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 виданої 12 серпня 1991 року, а саме з 15.08.1991 р. по 25.08.1992 р. - на посаді вчителя географії Новокрасновської школи Арбузинського району (згідно записів №4-5); з 31.08.1992 р. по 09.09.1983 р. - на посаді вчителя географії Зарічненської НСШ ( згідно записів №5-7); з 16.09.1993 р. по 12.11.2012 р. (згідно записів в трудовій книжці №8-10); з 03.09.2013 р. по 17.08.2021 р. (згідно записів в трудовій книжці№13-15); зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за вислугу років з моменту звернення, тобто з 15 серпня 2022 року.
Ухвалою суду від 01.09.2022р. відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - 15 серпня 2022 року звернувся до територіальних органів Управління пенсійного фонду в Одеській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років, однак 22.08.2022 р. отримав рішення про відмову №155150003665, в зв'язку з тим, що для призначення пенсії необхідний пільговий стаж, визначений пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 26 років 6 місяців, а пільговий стаж позивача становить 25 років три місяці 27 днів. Позивач вказав, що вважає дане рішення ГУ УПФУ в Одеській області незаконним, посилаючись на те, що згідно алгоритму розрахунку пенсії за віком загальний стаж роботи для призначення пенсії за віком становить 37 років 7 місяців два дні, а на момент звернення педагогічний стаж позивача становить 29 років 3 місяці та 5 днів, без врахування навчання у вищому навчальному закладі та службу в лавах Збройних сил. Позивач, посилаючись на положення діючого законодавства України та практику Верховного Суду, просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду в Одеській області №155150003665 від 22.08.2022 р. про відмову в призначення пенсії за віком за вислугу років ОСОБА_1 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років гр. ОСОБА_1 , період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 виданої 12 серпня 1991 року, а саме з 15.08.1991 р. по 25.08.1992 р. - на посаді вчителя географії Новокрасновської школи Арбузинського району (згідно записів №4-5); з 31.08.1992 року по 09.09.1983 року - на посаді вчителя географії Зарічненської НСШ ( згідно записів №5-7); з 16.09.1993 року по 12.11.2012 року (згідно записів в трудовій книжці №8-10); з 03.09.2013 року по 17.08.2021 року (згідно записів в трудовій книжці№13-15)
19.09.2022р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами ОСОБА_1 та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Так, відповідач зазначив, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.08.2022р. звернувся до Головного управління із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти відповідно до п. 2-1 розділу XV “Прикінцевих положень” Закону України” Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-ІУ. Після перевірки наданих позивачем документів, Головним управлінням було встановлено, що страховий стаж позивача становить 37 років 07 місяців. Пільговий стаж становить 25 років 03 місяці 27 днів. Відповідач вказав, що до страхового стажу позивача враховано всі періоди роботи та на підстави заяви та наданих документів Головним управління винесено рішення від 22.08.2022р. № 155150003665 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи 26 років 6 місяців, що передбачено п. 2-1 розділу XV “Прикінцевих положень” Закону № 1058-ІУ ( в наявності 25 років 3 місяці 27 днів). Поряд з цим, відповідач вказав, що в частині зобов'язання Головного управління зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи з 15.08.2021р. по 25.08.1992р. на посаді вчителя географії Новокрасновської школи Арбузинського району, з 31.08.1992р. по 09.09.1983р. -на посаді вчителя географії зарічненської НСШ, з 16.09.1993р. по 12.11.2012р. та з 03.09.2013р. по 17.08.2021р., Пенсійним фондом період роботи позивача з 15.08.2021р. по 25.08.1992р., з 31.08.1992р. по 09.09.1983р., з 16.09.1993р. по 12.11.2012р. та з 03.09.2013р. по 17.08.2021р., зараховано до спеціального стажу роботи та становить 25 років 03 місяців 27 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком за вислугу років відповідно до п .2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058. Крім того, представник відповідача вказав, що позовна вимога позивача, в частині зобов'язання Головне управління призначити пенсію за віком за вислугу років з 15.08.2022р., не підлягає задоволенню з підстав, що судом не може прийматися відповідне рішення, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження Головного управління.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - 15 серпня 2022 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років, згідно п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.08.2022р. №155150003665 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, зазначиши, що необхідний пільговий стаж, визначений п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 26 років 6 місяців, а пільговий стаж особи, визначений п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 25 років 3 місяці 27 днів (а.с.10).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірні правовідносини регулюються з 01.01.2004 р. Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон України № 1058), який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон України №1788).
Поряд з цим, відповідно до положень п.2-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодачих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VІІІ від 03.10.2017р., особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
За таких умов, для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 спеціальний стаж роботи має складати 26 років 6 місяців.
Статтею 8 Закону України № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 1 Закону України № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частиною 4 ст.24 Закону України № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно ст.48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку №637).
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.
Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 12.08.1991р.: згідно запису №1 -з 24.08.1984 р.- Одеський державний університет «зарахований на І курс» ГГФ на денне відділення; - згідно запису №2 трудової книжки від 26.11.1986 р. - приступив до занять з 15 листопада 1986 року після демобілізації з рядів Збройних сил РСР; - згідно запису №3 від 05.07.1991 р. - відрахований з числа студентів Одеського державного університету в зв'язку з закінченням; - згідно запису №4 від 15.08.1991 р. - призначений на посаду вчителя географії Нокрасновської школи Арбузинського району; - згідно запису №5 від 25.08.1992 р. - звільнений з займаної посади за власним бажанням, в зв'язку зі зміною місця проживання (ст.38 КЗпП України); - згідно запису №6 від 31.08.1992 р.- призначений на посаду вчителя географії Зарічненської НСШ з 01.09.1992 року; - згідно запису №7 від 16.09.1993 р. - звільнений з посади вчителя географії Зарічненської основної школи за власним бажанням (ст. 38 КЗпПУкраїни) у зв'язку з переїздом на постійне місце проживання; - згідно запису №8 від 23.12.1999 р. - призначений на посаду директора Демидівської НСШ Любашівського району Одеської області; - згідно запису №9 - звільнений з посади директора Демидівської НСШ за власним бажанням - ст. 38 КЗпП України, залишений вчителем історії, цієї ж школи; - згідно запису №10 від 12.11.2012 р. - звільнений з посади вчителя ЗОШ І-ІІ ступенів с. Демидівка, за угодою сторін п.1 ст. 36 КЗпП України; - згідно запису №11 від 21.11.2012 р. - Любашівський районний центр зайнятості Одеської області розпочата виплата допомоги по безробіттю згідно ст..23 п.1 ЗУ «Про ЗОСДС на випадок безробіття»; - згідно запису №12 від 02.09.2013 р. - припинено виплату допомоги по безробіттю» згідно ст. 31 п.1ч.1 ЗУ «Про ЗОСДс на випадок безробіття»; - згідно запису №13 від 03.09.2013 р. - прийнятий на посаду вчителя географії ЗОШ І-ІІ ступенів с. Демидівка; - згідно запису №14 від 04.01.2021 р. - зміна підпорядкування - відділ з питань освіти, культури, спорту та молодіжної політики Любашівської селищної ради. Зміна назви з «Демидівський навчально- виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Любашівської районної ради Одеської області» на «Демидівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів» - дошкільний навчальний заклад» Любашівської селищної ради Одеської області»; згідно запису №15 від 17.08.2021 р. - звільнений з займаної посади у зв'язку з ліквідацією закладу згідно п.1 ст.40 КЗпП України; - згідно запису №16 від 15.09.2021 р. - призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст..23 Закону України «Про ЗОСДС на випадок безробіття»; - згідно запису №17 від 15.09.2021 року - відкладено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п4 ст 31 Закону України «Про ЗСДСС» на випадок безробіття»; - згідно запису №18 від 18.09.2021 р. - розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст.22 Закону України «Про ЗДСС на випадок безробіття»; - згідно запису №19 від 22.06.2022 р. - припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пп14, ч.1 ст 31 ЗУ «Про ЗДСС на випадок безробіття».
Поряд з цим, як вбачається з матеріалів пенсійної справи період роботи позивача з 15.08.201991р. по 25.08.1992р., з 31.08.1992р. по 09.09.1993р., з 16.09.1993р. по 12.11.2012р. та з 03.09.2013р. по 17.08.2021р. та які, як вказав позивач не зараховано до спеціального стажу, були зараховані Пенсійним фондом до трудового стажу(а.с.16-20).
При цьому, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у відзиві на позовну заяву вказав, що вказані періоди роботи були також зараховані до спец. стажу та становить 25 років 03 місяці 27 днів.
Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.08.2022р. №155150003665 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, зазначиши, що необхідний пільговий стаж, визначений п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 26 років 6 місяців, а пільговий стаж особи, визначений п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 25 років 3 місяці 27 днів.
Разом з тим, як вбачається з наявного в пенсійній справі розрахунку пенсії за віком загальний страховий стаж ОСОБА_2 складає 37 років 7 місяців 2 дні.
Правовий акт індивідуальної дії виданий суб'єктом владних повноважень - документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.
Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Натомість, оскаржуване рішення пенсійного органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжують їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Так, з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.08.2022р. №155150003665 не можливо встановити за якою посадою та за який конкретний період відповідач позбавлений можливості підтвердити наявний спеціальний стаж роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, згідно п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року№ 1788-XII, з урахуванням наданої до пенсійного фонду трудової книжки ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління пенсійного фонду в Одеській області №155150003665 від 22.08.2022р. про відмову в призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання Головне управління пенсійного фонду в Одеській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 виданої 12 серпня 1991 року, а саме з 15.08.1991 р. по 25.08.1992 р. - на посаді вчителя географії Новокрасновської школи Арбузинського району (згідно записів №4-5); з 31.08.1992 р. по 09.09.1983 р. - на посаді вчителя географії Зарічненської НСШ ( згідно записів №5-7); з 16.09.1993 р. по 12.11.2012 р. (згідно записів в трудовій книжці №8-10); з 03.09.2013 р. по 17.08.2021 р. (згідно записів в трудовій книжці№13-15); зобов'язання Головне управління пенсійного фонду в Одеській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за вислугу років з моменту звернення, тобто з 15 серпня 2022 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.
За таких підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2022р. про призначення пенсії за вислугу років,з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Поряд з цим, позовні вимоги позивача в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України зарахувати певні періоди роботи до спеціального стажу в той час, як з оскаржуваного рішення та матеріалів пенсійної справи взагалі неможливо встановити які періоди роботи зараховано, а які не зараховано до спеціального стажу та зобов'язання Головне управління пенсійного фонду в Одеській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за вислугу років з моменту звернення, тобто з 15 серпня 2022 року, є передчасними з вищенаведених підстав.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та оскільки вимозі про зобов'язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за другу(похідну) вимогу позивача не стягувався, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 992,40 грн.
Також, представник позивача у прохальній частині позовної заяви просить суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати у розмірі 5392,40грн., серед яких 4400, 00грн. -це витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями ч.3-5 ст.143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно із ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В обґрунтування підстав для стягнення з відповідачів судових витрат на правову допомогу у розмірі 4400,00 грн. представником позивача додано до заяви копії: договір про надання правової допомоги №21 від 26 серпня 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Жмурко Світланою Леонідівною; квитанцію №21 від 26.08.2022р. про сплату витрат у розміі 4400,00грн.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Враховуючи вищевикладне, суд, з урахуванням категорії та складності справи, вважає, що розмір понесених представником позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 4400,00 грн. є необґрунтованим та завищеним.
З урахуванням зазначеного, характеру спірних правовідносин, складності справи, обсягу доказів у справі, а також те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, суд вважає за можливе зменшити розмір таких витрат до 1000,00 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати в протиправним та скасування рішення Головного управління пенсійного фонду в Одеській області №155150003665 від 22.08.2022р. про відмову в призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2022р. про призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, м.Одеса, вул. Канатна,83 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00грн.(одна тисяча гривень).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра