Справа № 420/8918/22
31 жовтня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення у Київському районі міста Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 30.05.2022 року №13.10/2-1135 про відмову у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зобов'язати Управління соціального захисту населення у Київському районі міста Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради здійснити призначення, нарахування та виплату допомоги на проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 , відповідно до п. 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332, на підставі заяви ОСОБА_1 від 20.04.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 20.04.2022 звернулась до Управління соціального захисту населення Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою про отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі. Однак, 30.05.2022 відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. При цьому, вказане рiшення не містить обґрунтованих підстав для відмови у призначенні допомоги на проживання як внутрішньо переміщеній особі.
29.07.2022 до суду від відповідача - Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву (вхід.№24281/22), відповідно до якого підставою для відмови у наданні позивачеві допомоги на проживання були вимоги, передбачені п. 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20 березня 2022 року №332 (далі Порядок №332). Оскільки допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до відповідного переліку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Ухвалою від 08 липня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/8918/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси Департаменту соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 04 серпня 2022 року клопотання Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про заміну відповідача по справі №420/8918/22, задоволено. Допущено заміну відповідача - Управління соціального захисту населення у Київському районі міста Одеси належним відповідачем - Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 36290160, адреса: 65022, м. Одеса, вул. Косовського, 2Д ).
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, та вбачається з Довідки №5106-411 від 21.10.2014 ОСОБА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, внаслідок збройного конфлікту на території Луганської та Донецької області, у зв'язку з чим покинула попереднє місце проживання (м.Харцизьк, Донецької області) та переїхала до м. Одеси, де і була взята на облік, як внутрішньо переміщена особа.
20.04.2022 р. позивачем подано до Управління соціального захисту населення у Київському районі м.Одеси Заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, що не заперечується сторонами.
Рішенням від 30.05.22 №1310/2-1135 Управлінням соціального захисту населення у Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, за результатами розгляду заяви від 20.04.2022 ОСОБА_1 , відмовлено у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, оскільки відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ від 20 березня 2022 року №332 «допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо перемішені особи до 24 лютого 2022 р. у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг». Підстава: постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 «Деякі питання виплати допомоги на приживання внутрішньо переміщеним особам».
Вищеозначена позиція суб'єкта владних повноважень послугувала підставою для звернення ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 30.05.2022 року №13.10/2-1135 про відмову у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зобов'язання здійснити призначення, нарахування та виплату допомоги на проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 , відповідно до п. 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332, на підставі заяви ОСОБА_1 від 20.04.2022 року, є такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
До 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг".
Позивач відповідно до вимог Постанови КМУ від 01.10.2014 №505 зареєстрований відповідним органом праці і соціального захисту населення як внутрішньо переміщена особа.
Пунктом 2 Порядку №505 визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
Згідно з пунктом 5 Порядку №505 для призначення грошової допомоги уповноважений представник сім'ї за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, подає складену в довільній формі письмову заяву про надання грошової допомоги та документи, визначені цим пунктом. Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім'ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.
Пунктом 7 Порядку № 505 передбачено, що якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.
Сторонами не надано суду жодних доказів на підтвердження чи спростування того, що у період з 21.10.2014 (з моменту перебування позивача на обліку, як внутрішньо переміщеної особи) ОСОБА_1 отримувала адресну допомогу для внутрiшньо переміщених осіб для покриття витрат на проживання, у тому числі, на оплату житлово-комунальних послуг, згідно з Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №505 від 01.10.2014.
Отже, з наведеного вбачається, що станом на 24.02.2022 позивач не отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам.
20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до п.1 Порядку №332 цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).
Пунктом 2 Порядку №332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені впереліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
Згідно з п.3 Порядку №332 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 р. включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:
для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;
для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.
Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 р. включно, надається починаючи з березня 2022 року.
Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №505 Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг(Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.
Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р. у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 до 24.02.2022 облікувалася за фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною Довідкою від 21.10.2014 №5106-411.
Відповідно до додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204-р Перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка: Волинська область; Дніпропетровська область;Донецька область; Житомирська область; Запорізька область; Київська область; м. Київ; Луганська область; Миколаївська область; Одеська область; Сумська область;Харківська область; Херсонська область; Чернігівська область.
Отже, зазначене свідчить про те, що позивач станом на 24.02.2022 облікувалася на території, що включена до відповідного переліку територій, на яких ведуться бойові дії.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з м. Харцизьк, Донецької області, та знаходиться на обліку в Управлінні соціального захисту населення у Київському районі м. Одеси, як внутрішньо переміщена особа.
При цьому, підставою для відмови у призначенні та нарахуванні позивачеві допомоги на проживання, як внутрішньо переміщеній особі, відповідачем вказано те, що у період з 24.02.2022 позивач повторно не переміщалась у Порядку №509 з міста Одеси.
Між тим, суд акцентує, що положеннями Порядку №332 не передбачено такої підстави для відмови у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам як відсутність нового (повторного) переміщення.
Отже, з огляду на викладене, враховуючи перебування ОСОБА_1 станом на 24.02.2022 на обліку, як внутрішньо переміщеної особи у регіоні, що включений до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку №332, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення та нарахування допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі у Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженому Постановою КМУ від 20 березня 2022 року №332.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 30.05.2022 року №13.10/2-1135 про відмову у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , відмовлено у призначенні допомоги на проживання, підлягає скасуванню, адже є протиправним.
За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: «Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».
Таким чином, враховуючи вищевикладене, та зважаючи, що суд дійшов висновку щодо протиправності спірного рішення Управління соціального захисту населення у Київському районі міста Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 30.05.2022 року №13.10/2-1135 про відмову у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, належним та ефективним способом захисту та відновлення порушеного права позивача є саме зобов'язання Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради здійснити призначення, нарахування та виплату допомоги на проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 , відповідно до п. 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332, на підставі заяви ОСОБА_1 від 20.04.2022 року.
Щодо клопотання позивача встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов'язання відповідача у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили надати суду відповідний звіт, суд зазначає наступне.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено ст.382 КАС України, за приписами ч.1 та 2 якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини восьмої цієї ж статті судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому ст.287 цього Кодексу.
Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд першої чи апеляційної інстанції. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Таким чином, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення.
З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Необхідно зауважити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009р. №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004р. зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005р., та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009р.).
Суд вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набуло законної сили, підриває як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому.
Відтак, для забезпечення реального виконання судового рішення, на підставі частини першої статті 382 КАС України, суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням даного судового рішення суду, та зобов'язати відповідача подати звіт про його виконання.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.
Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 30.05.2022 року №13.10/2-1135 про відмову у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради здійснити призначення, нарахування та виплату допомоги на проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 , відповідно до п. 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332, на підставі заяви від 20.04.2022 року.
4. Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради подати до суду протягом 30 днів звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по даній справі.
5. Стягнути з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-Д, м.Одеса, 65017, код ЄДРПОУ 36290160) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яності дві) грн. 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення складено 31.10.2022 р., з урахуванням знаходження судді Ю.В. Харченко, у відпустці у період часу з 13.09.2022 р. по 07.10.2022 р., а також на лікарняному - з 10.10.2022 р. по 20.10.2022 р.
Суддя Харченко Ю.В.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити