справа № 380/14625/22
про повернення позовної заяви
02 листопада 2022 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Крутько О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “щомісячної додаткової грошової винагороди” та “індексації грошового забезпечення” при обрахунку ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення” передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХП “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за 2014, 2015, 2016, 2017 рік;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “індексації грошового забезпечення” при обрахунку ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення” передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХП “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за 2018, 2019, 2020 рік;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “індексації грошового забезпечення” при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХП “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування “індексації грошового забезпечення” при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч.1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХП “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення” передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням “щомісячної додаткової грошової винагороди” та “індексації грошового забезпечення” за 2014, 2015, 2016, 2017 рік;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 “грошової допомоги на оздоровлення” передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням “індексації грошового забезпечення” за 2018, 2019, 2020 рік;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” з урахуванням “індексації грошового забезпечення”;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” з урахуванням “індексації грошового забезпечення”.
Ухвалою від 24.10.2022 залишено позовну заяву без руху, а позивачу встановлено строк для усунення зазначених у мотивувальній частині ухвали недоліків. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху вказано недоліки позовної заяви. З посиланням на норми статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній на дату звернення до суду, суд констатував, що ОСОБА_1 звернувся до суду зі значним пропуском строку звернення до суду, позивачу потрібно подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та докази поважності причин його пропуску.
На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху представник позивача подав заяву від 27.10.2022 (вх.№68249 від 28.10.2022). В цій заяві представник позивача пояснив свою позицію щодо строків звернення до суду із заявленим ним позовом, зокрема зазначив, що попередня редакція статті 233 КЗпП не містила часових обмежень на звернення до суду у справах про виплату усіх сум, що належать працівникові при звільненні. Таким чином, застосування строків давності звернення до суду особи, яка звільнилася перед внесенням змін до КЗпП порушує принцип незворотності дії нормативно-правового акту в часі та посягає на сутність права на соціальний захист військовослужбовців.
Окрім цього, представник позивача вважає, що якщо застосовувати зміни внесені до статті 233 КЗпП України Законом України № 2352-ІХ від 1 липня 2022 року, обчислення тримісячного строку звернення до суду слід здійснювати з 20.07.2022 - наступний день з моменту набрання чинності Закону, яким було змінену частину другу статті 233 Кодексу законів про працю України та спливає 20.10.2022 року. Таким чином, зважаючи на вищевикладене, представник позивача переконаний, що строк звернення до суду ОСОБА_1 з даним позовом не пропущений.
Суд оцінивши доводи представника позивача вказані в заяві щодо строку звернення до суду з цим позовом та при їх оцінці керується такими мотивами.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду у справах щодо проходження публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин” від 01.07.2022 № 2352-IX внесено зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України, вказані зміни набрали чинності 19.07.2022.
Чинна станом на дату звернення до суду і вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі редакція статті 233 КЗпП передбачає таке:
1) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті;
2) працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 виключений із списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 (що знаходилася на фінансовому забезпечені військової частини НОМЕР_1 ) з 18.01.2019. При цьому, оскаржує бездіяльність відповідача щодо невірного нарахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення, щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку одноразової грошової допомоги та неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у період з 2014 рік по 2020 рік.
Водночас, з цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду лише 19.10.2022.
При цьому, суд враховує, що прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин” від 1 липня 2022 року №2352-IX не передбачають переживаючої дії для зміненої ним частини другої статті 233 КЗпП.
Крім того, як вже зазначалося вище, відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (в т.ч. вирішення судом питання щодо дотримання строків звернення до суду та відкриття провадження у справі).
Таким чином, оскільки позивач звернувся з цим позовом до суду після 19.07.2022, тобто після набрання чинності змін, внесених до ст. 233 КЗпП України, суд вважає помилковими аргументи представника позивача про те, що вимоги Закону № 2123-ІХ щодо строку звернення до суду не застосовуються до ОСОБА_2 .
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/20314/20 (постанова від 02.12.2021) досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Правова позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 120/5780/20-а.
Відтак, на переконання суду, позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду щодо вирішення спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Суд звертає увагу, що позивачу було надано можливість подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку, проте позивач таким правом не скористався. З огляду на те, що суд дійшов висновку про пропущення строків звернення до суду з цим позовом, за відсутності заяви позивача про поновлення таких строків, суд немає підстав для поновлення пропущеного строку.
Крім того, згідно ухвали суду про залишення позову без руху від 24.10.2022 позивачем не долучено довідку (інформацію) про виплачені суми індексації грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, одноразової допомоги та копію наказу про звільнення.
Представником позивача подана заява від 27.10.2022 щодо надання доказів, згідно якої просить зобов'язати відповідача надати суду докази зазначені в ухвалі суду від 24.10.2022 про залишення позову без руху.
Згідно ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до ч. 4 статті 79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Позивач вправі самостійно звернутись до відповідача за отриманням копій зазначених документів (за відсутності їх у позивача), а у разі відмови у такому клопотанні надати відповідні докази суду та клопотати про витребування доказу.
Суд враховує, що позивач забезпечений професійною правничою допомогою, тому збір доказів та виконання вимог процесуального закону не є обтяжливим чи невиконуваним обов'язком.
Частиною 1 ст. 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до вимог п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу та згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки, позивачем пропущено строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом, а представником позивача не подано заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, а також не долучено доказів на обґрунтування позовних вимог, позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись статтями 123, 169, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторно звернутись до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу.
Суддя Крутько О.В.