27 жовтня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/7821/21
Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:
позивач: Головне управління ДПС у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6, код ЄДРПОУ ВП 44104027)
відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення податкового боргу, -
за зустрічним позовом:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач-1: Головне управління ДПС у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6, код ЄДРПОУ ВП 44104027)
відповідач-2: Головне управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ ВП 43995486)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Головне управління ДПС у Миколаївській області у жовтні 2021 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 143 266, 58 грн., з яких 131 954, 28 грн. - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, 11312, 30 грн. - земельний податок.
Позов мотивовано тим, що контролюючими органами ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017, 2018, 2019, 2020 роки, а також земельний податок за 2018, 2019, 2020 роки, про що направлені відповідні податкові повідомлення-рішення. Відповідач не сплатив визначені йому податкові зобов'язання, внаслідок чого утворився податковий борг. Тож позивач просить суд стягнути цей податковий борг в дохід держави.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Сагуна А.В. від 12.11.2021 року відкрито провадження у справі за цим позовом та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
До суду 16.12.2021 року надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області, у якому він просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення форми "Ф":
- №7671839-1301-1407 від 30.06.2018 року, яким йому нараховано земельний податок за 2018 рік у розмірі 3444,40 грн., винесене Головним управлінням ДФС у Миколаївській області;
- №6273017-5306-1407 від 28.05.2019 року, яким йому нараховано земельний податок за 2019 рік у розмірі 3444,40 грн., винесене Головним управлінням ДФС у Миколаївській області;
- №576529-5306-1407 від 15.05.2020 року, яким йому нараховано земельний податок за 2020 рік у розмірі 3444,40 грн., винесене Головним управлінням ДПС у Миколаївській області;
- №0131992-5204-1123 від 27.06.2018 року, яким йому нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік у розмірі 25032 грн., винесене Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області;
- №0106614-5208-1123 від 25.06.2019 року, яким йому нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік у розмірі 29123,17 грн., винесене Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області;
- №0053064-5207-1123 від 03.06.2020 року, яким йому нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік у розмірі 32643,29 грн., винесене Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області;
- №0473012-2404-1123 від 20.04.2021 року, яким йому нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік у розмірі 45155,82 грн., винесене Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду (суддя Сагун А.В.) від 26.01.2022 року прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним адміністративним позовом.
Цією ж ухвалою суд на підставі статті частини 4 статті 177 КАС України перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.
Ухвалою від 23.02.2022 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2022 року справу передано на розгляд судді Черниш О.А.
Ухвалою судді від 11.04.2022 року справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою суд замінив судове засідання, призначене на 20.04.2022 року, підготовчим засіданням.
Ухвалою від 20.04.2022 року суд залучив до участі у справі співвідповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 Головне управління ДПС у Кіровоградській області, як контролюючий орган, який прийняв оскаржені податкові повідомлення-рішення про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Ухвалою від 29.09.2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.
У ході судового розгляду справи представники ОСОБА_1 , ГУ ДПС у Кіровоградській області подали заяви про розгляд справи без їхньої участі.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши справу в порядку письмового провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як платник податку на майно, а саме податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також плати за землю, оскільки за базами даних інформаційних систем ДПС є власником нерухомого майна та земельної ділянки.
Так, ОСОБА_1 є власником комплексу - торгового ряду з солярієм площею 1043 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
У Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 24.03.2009 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на цей об'єкт нежитлової нерухомості. (а.с. 183 - 184, 199 - 201)
ГУ ДФС у Кіровоградській області та його правонаступник - ГУ ДПС у Кіровоградській області - відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України винесли податкові повідомлення-рішення форми "Ф", якими ОСОБА_1 визначені податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за цей об'єкт нерухомого майна, а саме:
- №0131992-5204-1123 від 27.06.2018 року - за 2017 рік на суму 25032 грн.,
- №0106614-5208-1123 від 25.06.2019 року - за 2018 рік на суму 29123,17 грн.,
- №0053064-5207-1123 від 03.06.2020 року - за 2019 рік на суму 32643,29 грн.,
- №0473012-2404-1123 від 20.04.2021 року - за 2020 рік на суму 45155,82 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на податкову адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 .
Податкове повідомлення-рішення№0131992-5204-1123 від 27.06.2018 року ОСОБА_1 отримав 20.07.2018 року, податкове повідомлення-рішення №0106614-5208-1123 від 25.06.2019 року - 25.07.2019 року, податкове повідомлення-рішення №0053064-5207-1123 від 03.06.2020 року - 27.07.2020 року, а податкове повідомлення - рішення №0473012-2404-1123 від 20.04.2021 року не було вручено адресату та повернуто до ГУ ДПС у Кіровоградській області за закінченням терміну зберігання 11.06.2021 року. (а.с. 8 - 14)
Крім того, ГУ ДФС у Миколаївській області та його правонаступник - ГУ ДПС у Миколаївській області - відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України винесли податкові повідомлення-рішення форми "Ф", якими ОСОБА_1 визначені податкові зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб, а саме:
- №7671839-1301-1407 від 30.06.2018 року - за 2018 рік на суму 3444,40 грн.;
- №6273017-5306-1407 від 28.05.2019 року - за 2019 рік на суму 3444,40 грн.,
- №576529-5306-1407 від 15.05.2020 року - за 2020 рік на суму 3444,40 грн.
Згідно з наданими повідомленнями про вручення рекомендованих листів, надісланих на податкову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), податкове повідомлення-рішення №7671839-1301-1407 від 30.06.2018 року той отримав 25.06.2018 року, податкове повідомлення-рішення №6273017-5306-1407 від 28.05.2019 року - 01.07.2019 року, податкове повідомлення-рішення №576529-5306-1407 від 15.05.2020 року - 01.07.2020 року. (а.с. 5 - 7)
Крім того, в інтегрованій картці платника податків зі сплати земельного податку нараховано пеню, залишок якої станом на 31.12.2017 року складав 979, 10 грн. (а.с. 17 - 18)
ГУ ДПС у Миколаївській області у зв'язку з виникненням у ОСОБА_1 податкового боргу надіслало йому податкову вимогу форми "Ф" №131411-53 від 03.10.2019 року про його обов'язок погасити податковий борг. (а.с. 15 - 16)
Суми грошових зобов'язань, нараховані у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, а також залишок пені заявлені до стягнення у цій справі як податковий борг. Представник ОСОБА_1 у зустрічному позову стверджувала, що той не отримував вказані податкові повідомлення-рішення, а нарахування податку здійснено безпідставно.
При вирішенні спору суд виходить з того, що порядок адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормований статтею 266 Податкового кодексу України (надалі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
У підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України наведений перелік об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об'єктом оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
У підпункті 266.7 пункту 266 ПК України наведений такий порядок обчислення суми податку:
266.7.1. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
266.7.2. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
266.7.3. Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:
- об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
- розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
- права на користування пільгою із сплати податку;
- розміру ставки податку;
- нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
266.7.4. Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 ПК України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Підпунктами 266.10.1, 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Суд установив, що у 2017 - 2020 роках ОСОБА_1 був платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власник об'єкту нежитлової нерухомості - нежитлового приміщення (готельного комплексу) площею 1043 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та мав податковий обов'язок зі сплати цього податку за 2017, 2018, 2019, 2020 роки.
Відомості про це нерухоме майно як про об'єкт оподаткування та про його власника ОСОБА_1 внесені до бази даних інформаційних систем ДПС.
ГУ ДФС у Кіровоградській області та ГУ ДПС у Кіровоградській області, як контролюючі органи за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника нерухомості, нарахували ОСОБА_1 податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017, 2018, 2019, 2020 роки, про що винесли відповідні податкові повідомлення-рішення.
Вказані податкові повідомлення-рішення надсилалися ОСОБА_1 за його податковою адресою рекомендованими листами з повідомленням про вручення у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, і вважаються належним чином врученими.
Суд зазначає, що при нарахуванні податку за нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, база оподаткування визначена контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (невід'ємною архівною складовою частиною якого є Реєстр прав власності на нерухоме майно), які містять інформацію щодо адреси нерухомого майна, його реєстраційного номера, загальної площі, підстав виникнення права власності і дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Для обчислення суми податку використані рішення Коблівської сільської ради №10 від 30.01.2017 року "Про встановлення на території Коблівської сільської ради місцевих податків і зборів", №4 від 12.07.2018 року "Про встановлення на території Коблівської сільської ради місцевих податків і зборів на 2019 рік", №7 від 25.06.2019 року "Про встановлення на території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2020 рік". (а.с. 185 - 195)
Згідно з цими рішеннями ставка податку на 2017, 2018, 2019 роки за об'єкти нежитлової нерухомості становила 0,75 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, за 1 кв.м., а у 2020 році - 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, за 1 кв.м. (для будівель готельних).
ГУ ДПС у Кіровоградській області надало суду розрахунок, з якого вбачається, що сума податку обчислена правильно, виходячи із загальної площі об'єкту нерухомості та відповідної ставки податку, як це передбачено п.266.7 ст.266 ПК України. (а.с. 182)
ОСОБА_1 не заперечував такі розрахунки контролюючого органу, не звертався до ГУ ДПС у Кіровоградській області з письмовою заявою на підставі пп.266.7.3 п.266.7 ст.266 ПК України для проведення звірки даних щодо об'єкту нерухомості та нарахованих сум податку та не довів розбіжності між даними контролюючого органу та правовстановлюючими документами на нерухоме майно чи документами на право власності.
Такі документи ОСОБА_1 суду теж не надавав. Також він не довів, що належний йому об'єкт нерухомого майна відноситься до переліку, визначеного пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, або те, що він має право на користування пільгами зі сплати податку, передбаченими пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України та відповідними рішеннями Коблівської сільської ради.
Тож суд прийшов до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення форми "Ф" №0131992-5204-1123 від 27.06.2018 року, №0106614-5208-1123 від 25.06.2019 року, №0053064-5207-1123 від 03.06.2020 року, №0473012-2404-1123 від 20.04.2021 року є правомірними.
Вирішуючи спір щодо законності нарахування ОСОБА_1 земельного податку, суд дійшов до таких висновків.
За визначеннями, наведеними у пункті 14.1 статті 14 ПК України: 14.1.147. плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; 14.1.72. земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками податку (плати за землю) є: 269.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.2. землекористувачі.
Відповідно до пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є: 270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; 270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Пунктом 271.1 статті 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є:
271.1.1. нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;
271.1.2. площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Згідно з пунктом 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Пунктом 284.1 статті 284 ПК України передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (пункт 285.1 статті 285 ПК України).
Статтею 286 ПК України унормований такий порядок обчислення плати за землю:
286.1. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
286.5. Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Платники плати за землю мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельних ділянок для проведення звірки даних щодо:
- розміру площ та кількості земельних ділянок, що перебувають у власності та/або користуванні платника податку;
- права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 та 281.5 цієї статті;
- розміру ставки земельного податку;
- нарахованої суми плати за землю.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган (контролюючі органи) за місцем знаходження кожної із земельних ділянок проводить (проводять) протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає)/надсилають (вручають) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Статтею 287 ПК України ("Строк сплати плати за землю") передбачено зокрема таке:
287.1. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
287.2. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.
287.5. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
287.6. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
287.9. У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені статтею 286 цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
287.10. Податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Пунктом 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно з пунктом 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Відповідно до пункту 289.3 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 року №1386 затверджено Порядок подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів (надалі - Порядок №1386).
Пунктами 4, 9, 10 Порядку №1386 передбачено, що Держгеокадастр та Мін'юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:
- Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача;
- Мін'юст - про землевласників або землекористувачів, зокрема про найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), назву, номер та дату правовстановлюючого документа, кадастровий номер земельної ділянки, площу відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дату державної реєстрації речового права, цільове призначення, місцезнаходження земельної ділянки (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), розмір частки у праві спільної власності на земельну ділянку (у разі коли майно належить на праві спільної часткової власності), а також про об'єкти незавершеного будівництва.
Подання інформації ДФС та/або її територіальним органам здійснюється на безоплатній основі в електронній формі. Формати інформаційних файлів, регламент передачі інформації про зміну даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, форма журналів обліку переданих та отриманих інформаційних файлів визначаються спільними актами Мін'юсту і Мінфіну.
Інформація, що надійшла до ДФС та її територіальних органів, вноситься до інформаційних баз даних ДФС та використовується з урахуванням вимог, передбачених для інформації з обмеженим доступом.
Суд зазначає, що нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом (за місцем знаходження земельної ділянки) на підставі даних Державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.
ГУ ДПС у Миколаївській області стверджує, що ОСОБА_1 є платником земельного податку як власник земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для комерційного використання, загальна площа - 730 кв. м.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про право власності (право постійного користування) ОСОБА_1 на таку земельну ділянку, зокрема під належним йому об'єктом нерухомості. (а.с. 183 - 184, 199 - 202)
Узагальнюючою податковою консультацією щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 року №602, роз'яснено, що особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 ПК України до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок.
У матеріалах справи відсутні будь-які дані Державного земельного кадастру щодо такої земельної ділянки або щодо ОСОБА_1 як її власника.
Пояснюючи розрахунок розміру земельного податку, нарахованого ОСОБА_1 за 2018, 2019, 2020 роки, представник ГУ ДПС у Миколаївській області у відзиві на зустрічний позов вказав, що за базу оподаткування для визначення податку взято площу земельної ділянки (730 кв.м.) та нормативну грошову оцінку, установлену рішенням Коблівської сільської ради №19 від 25.10.2012 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель с. Коблево" для земель комерційного призначення на рівні 248, 70 грн. за 1 кв.м. Щодо цієї нормативної грошової оцінки кумулятивно застосовано відповідні коефіцієнти індексації, а також ставку податку, встановлену відповідними рішеннями Коблівської сільської ради на рівні 1% від нормативної грошової оцінки. (а.с. 97 - 136)
З метою перевірки таких розрахунків суд витребував від ГУ ДПС у Миколаївській області докази наявності у власності/користуванні ОСОБА_1 у 2018 - 2020 роках земельної ділянки площею 730 кв.м., за яку нараховано земельний податок, докази отримання податковим органом інформації, необхідної для обчислення і справляння земельного податку за цю земельну ділянку, від Держгеокадастру та Мін'юсту за правилами Порядку №1386, докази належності цієї земельної ділянки до земель комерційного призначення, витяг з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки станом на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень.
Однак ГУ ДПС у Миколаївській області такі документи суду не надало і не довело належність ОСОБА_1 до кола платників земельного податку та наявність у нього обов'язку зі сплати земельного податку у розмірі, нарахованому спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Зокрема, ГУ ДПС у Миколаївській області не надало суду доказів того, що воно зверталося до органів Мінюсту чи Держгеокадастру із запитами про надання інформації, необхідної для обчислення і справляння земельного податку за 2018 - 2020 роки, як це передбачено абзацом 2 пункту 286.1 статті 286 ПК України, або отримало відповідні відомості зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату державної реєстрації земельної ділянки, дату державної реєстрації речового права, площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки.
Статтями 77, 80 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Тож через ненадання витребуваних судом доказів суд визнає необґрунтованим наведений ГУ ДПС у Миколаївській області розрахунок бази оподаткування та податкового зобов'язання, нарахованих спірними податковими повідомленнями-рішеннями форми "Ф" №7671839-1301-1407 від 30.06.2018 року, №6273017-5306-1407 від 28.05.2019 року, №576529-5306-1407 від 15.05.2020 року.
Податкові зобов'язання визначені контролюючим органом всупереч вимогам пункту 286.1 статті 286 ПК України, за відсутності відповідних даних державного земельного кадастру.
Під час розгляду справи суду не вдалося встановити належний розмір податкового зобов'язання позивача з земельного податку через відсутність у матеріалах справи достовірної інформації про елементи (складові), необхідні для обчислення сум податку. Тож суд визнає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та за зустрічним позовом ОСОБА_1 скасовує їх. Це не позбавляє контролюючий орган права нарахувати ОСОБА_1 податкові зобов'язання за цим платежем в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПК України, як це передбачено пунктом 287.10 статті 287 ПК України.
Вирішуючи вимоги первісного позову ГУ ДПС у Миколаївській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу, суд дійшов до таких висновків.
За визначеннями, наведеними у статті 14 ПК України:
- податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України;
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня;
- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;
- погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 20.1.19 пункту 20 статті 20 ПК України контролюючим органам надано право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. (пункт 54.5 статті 54 ПК України).
Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Пунктами 87.1, 87.11 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до пункту 41.4 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Згідно з пунктами 95.1, 95.2, 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Пунктом 102.4 статті 102 ПК України передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Воднораз, пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України було передбачено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
У ході судового розгляду справи доведено наявність у ОСОБА_1 податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нарахованого податковими повідомленнями-рішеннями форми "Ф" №0131992-5204-1123 від 27.06.2018 року, №0106614-5208-1123 від 25.06.2019 року, №0053064-5207-1123 від 03.06.2020 року, №0473012-2404-1123 від 20.04.2021 року у загальному розмірі 131 954, 28 грн. (25032 грн. + 29123,17 грн. + 32643,29 грн. + 45155,82 грн.).
ОСОБА_1 у встановлений пп.266.10.1 п.266.10 статті 266 ПК України строк вказані податкові зобов'язання до відповідного місцевого бюджету за місцем розташування об'єкта оподаткування не сплатив. Ці податкові зобов'язання набули статуту узгоджених. Тож позов ГУ ДПС у Миколаївській області про стягнення податкового боргу у цій частині вимог слід задовольнити.
Щодо заявленого до стягнення податкового боргу з земельного податку у розмірі 11312,30 грн., то він складається із податкових зобов'язань, нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями форми "Ф" №7671839-1301-1407 від 30.06.2018 року, №6273017-5306-1407 від 28.05.2019 року, №576529-5306-1407 від 15.05.2020 року на загальну суму 10333, 20 грн. (3444,40 грн. + 3444,40 грн. + 3444,40 грн.) та пені у сумі 979, 10 грн.
Враховуючи, що за результатом розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 вказані податкові повідомлення-рішення про нарахування йому земельного податку визнані протиправними та скасовані, то суд не вбачає підстав для стягнення податкового боргу на підставі цих рішень.
Щодо заявленої до стягнення пені, то ГУ ДПС у Миколаївській області на вимогу суду не надало розрахунок цієї пені та не довело право контролюючого нарахувати платнику таку пеню у зв'язку з обставинами, наведеними у статті 129 ПК України. Як свідчить інтегрована катка платника, нарахування цієї пені розпочалося 07.12.2013 року та закінчилося 16.06.2017 року, тож її нарахування не пов'язано із несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Станом на 16.06.2017 року залишок пені склав 979, 10 грн. і вже тоді мав статус податкового боргу. (а.с. 241 - 245) На момент звернення ГУ ДПС у Миколаївській області з цим позовом у жовтні 2021 року закінчився строк, передбачений пп.129.9.1 п.129.9 ст.129 ПК України (1095 днів, що настають за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків), тож нарахована пеня підлягає анулювання, а вимоги про її стягнення є безпідставними. Тому суд також відмовляє у задоволенні позову ГУ ДПС у Миколаївській області у цій частині вимог.
Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач за первісним позовом - ГУ ДПС у Миколаївській області - не поніс витрати, передбачені частиною 2 статті 139 КАС України.
Позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 - об'єднав у своєму позові вимоги про визнання протиправними та скасування 7 податкових повідомлень-рішень на загальну суму 142 287, 48 грн. та сплатив судовий збір за ці вимоги у розмірі 1422, 87 грн.
Суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 на загальну суму 10333, 20 грн. Тож з огляду на часткове задоволення позовних вимог, в порядку розподілу судових витрат на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області слід стягнути судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог майнового характеру, що становить 103, 33 грн.
Керуючись статтями 9, 77, 78, 90, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід місцевого бюджету податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 131 954, 28 грн.
У задоволенні решти позовних вимог Головного управління ДПС у Миколаївській області відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Ф" №7671839-1301-1407 від 30.06.2018 року, №6273017-5306-1407 від 28.05.2019 року, №576529-5306-1407 від 15.05.2020 року про нарахування земельного податку.
У задоволенні решти позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у розмірі 103, 33 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш