01 листопада 2022 року Київ № 320/9618/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся через електронний кабінет до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача з 30.01.2020 по 31.12.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 01.01.2021 по 16.03.2021, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 31 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивачу з 01.01.2021 по 16.03.2021, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 31 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовна заява сформована в системі «Електронний суд» 15.10.2022, зареєстрована в суді 19.10.2022.
У зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального закону, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою від 24.10.2022 позов залишив без руху з наданням позивачеві строку для усунення виявлених недоліків.
На виконання вимог ухвали представником позивача подано клопотання (заяву), зі змісту якого встановлено, що предметом спору не є стягнення індексації грошового забезпечення, отже позивач звільнений від сплати збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а заявлені ним позовні вимоги 1 та 3, а також 2 та 4 є похідними, а поданими доказами щодо виплати грошового забезпечення у заниженому розмірі є копії карток особового рахунку про виплачене грошове забезпечення.
Частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом, зокрема, з ініціативи суду.
На обґрунтування позовних вимог позивач надав доказ, на який йде посилання у позовній заяві, а саме заяву скеровану до відповідача та відповідь на неї.
Дослідивши зміст наявної у матеріалах позову копії заяви від 24.05.2021 вбачається, що позивач просив у відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 18.10.2017 по 28.02.2018, провести перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.03.2021, а також просив надати додаткові докази, такі як довідки про розмір основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 18.10.2017 по 16.03.2021 або витяг з роздавальних відомостей, довідку про розмір виплати індексації грошового забезпечення, копії карток особового рахунку про нараховане та виплачене грошове забезпечення, розрахунок належної заявнику індексації грошового забезпечення, витяги з наказу про зарахування до списків особового складу, про здачу справ та посади та виключення зі списків особового складу.
При цьому позивачем не надано доказів ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки, а також доказів того, що відповідачем було в цьому відмовлено.
Відсутні й докази того, що позивач звертався до відповідача за спірними виплатами його грошового забезпечення за період з 18.10.2017 по 28.02.2018, з 01.03.2018 по 16.03.2021, а також за одноразовою грошовою допомогою при звільненні за 31 рік, і йому було відмовлено.
Із наданої копії листа від 16.07.2021 № В-47 вбачається, що відповідач надав відповідь на запит позивача від 24.05.2021, який стосувався невиплати індексації грошового забезпечення, а не спірного грошового забезпечення за період з 18.10.2017 по 28.02.2018, з 01.03.2018 по 16.03.2021, одноразової грошової допомоги при звільненні за 31 рік та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки.
У той же час, в ухвалі про залишення позову без руху суд, серед іншого, констатував, що спірні невиплати, у здійсненні перерахунку яких було відмовлено відповідачем, мали місце в різні періоди часу, а саме у період із 30.01.2020 по 31.12.2020, із 01.01.2021 по 16.03.2021, а також у період 2015-2021 років, обґрунтовуються різними фактичними обставинами та доказами, тобто виникли з різних юридичних фактів.
При цьому матеріали позову не містять доказів того, що позивачеві ненараховано та невиплачено грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки.
У силу приписів статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
Підставою позову є юридичні факти, які наводяться позивачем на обґрунтування своєї матеріально-правової вимоги та які мають значення для судового захисту суб'єктивного права, тобто підстава позову - це частина позову, що відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, і докази, що підтверджують позов.
Підстави позову не можна ототожнювати з нормами права, на які посилається позивач. Зазначений висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який зазначив, що під підставами позову, які може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.
При цьому цими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин від характеру яких залежить правова кваліфікація спору.
Однак цей адміністративний позов не містить жодних посилань на однаковість підстав виникнення заявлених позовних вимог або поданих доказів; пояснень щодо того, в чому полягає їх однорідність (єдині підстави їх виникнення, доказування яких спирається на однакові докази і обставини, тощо).
З урахуванням викладеного, суд, з метою забезпечення повного, об'єктивного та неупередженого підходу у вирішенні питання щодо можливості розгляду адміністративного позову судом, вважає за доцільне, згідно з частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжити позивачці строк для усунення недоліків поданої заяви шляхом подання до суду:
- доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, а саме: докази того, що позивач звертався до відповідача за спірними виплатами його грошового забезпечення за період з 18.10.2017 по 28.02.2018, з 01.03.2018 по 16.03.2021, а також за одноразовою грошовою допомогою при звільненні за 31 рік та грошовою компенсацією за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки, і йому було відмовлено;
- доказів того, що позивачеві ненараховано та невиплачено грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки;
- доказів виключення позивача зі списків особового складу 16.03.2021;
- уточненої позовної заяви (відповідно до кількості учасників справи та один екземпляр для суду) з визначеними у ній позовними вимогами, що мають єдині підстави їх виникнення (пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами), з урахуванням висновків суду, що наведені у цій ухвалі, або надати ґрунтовні та деталізовані письмові пояснення, що заявлені позовні вимоги є пов'язаними між собою з наведенням конкретного переліку таких підстав;
- щодо позовних вимог не пов'язаних єдиними підставами та доказами, - окремого адміністративного позову в загальному порядку.
Керуючись статтями 121, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
продовжити ОСОБА_1 на п'ять днів строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Шевченко А.В.