02 листопада 2022 року м.Київ № 320/2428/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка з позовом до ОСОБА_1 про стягнення фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у закладі вищої освіти у сумі 13912 грн 45 коп.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що за відповідачкою рахується заборгованість яка виникла, у зв'язку з достроковим припиненням навчання у вищому навчальному закладі та не погашена у добровільному порядку.
Київський окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 10.08.2022 відкрив спрощене позовне провадження без виклику сторін та проведення судового засідання і запропонував відповідачці протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.
Не погоджуючись з позовними вимогами Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, відповідачка подала відзив на позовну заяву, у якому зазначила про те, що вона погасила борг у повному обсязі.
Дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) є громадянином України, про що свідчить паспорт № НОМЕР_2 , виданий 26.10.2017 органом №3232.
Згідно з наказом ректору Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 20.07.2021 №2154-33 ОСОБА_2 зараховано з 02.08.2021 курсантом першого курсу денної форми навчання за спеціальністю 035 "Філологія".
Як вбачається з матеріалів справи, 02 серпня 2021 року відповідно до «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, між Міністерством оборони України в особі начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка та ОСОБА_3 було укладено контракт про проходження військової служби у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Проте, згідно з витягу з наказу начальника Військового інституту Київського національного Університету імені Тараса Шевченка №4805-33 від 13 грудня 2021 року, відповідачку відраховано зі списків курсантів за власним бажанням.
Відповідно до пункту 1 контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу військового навчального підрозділу вищого навчального закладу від 02.08.2021 відповідачка була ознайомлена із законами та іншими нормативно - правовими актами, які регулюють порядок проходження військової служби (навчання) і добровільно взяв на себе зобов'язання проходити військову службу (навчання) у Військовому інституті Київського національного Університету імені Тараса Шевченка, про що свідчить дата та особистий підпис ОСОБА_4 .
Крім того, у контракті відповідачці було роз'яснено, що у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу він зобов'язаний відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі в якому він проходив військову службу (навчання) для проходження військової служби на посадах офіцерського складу.
Відповідно до розрахунку відшкодування витрат на утримання у вищому навчальному закладі відповідача складає 23921,69 грн., а саме, з грошового забезпечення - 3729,22 грн, речового забезпечення - 3031,93 грн, продовольчого забезпечення - 15912,54 грн, забезпечення комунальними послугами та енергоносіями - 1248 грн.
У грудні 2021 року відповідачка частково слатила витрати на утримання у вищому навчальному закладі у розмірі 10 009,15 грн.
23.12.2021 позивачем було направлено відповідачці лист №18/5075 з вимогою погашення суми боргу у розмірі 13912,54 грн у добровільному порядку, про що свідчить доказ направлення.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби, навчання у вищих військових навчальних закладах, врегульовані Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до положень частини 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу-для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 3 ст. 24 Закону №2232-XII).
Частиною 1 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.
Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проведення підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу встановлюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, спільно з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Положеннями частини 5 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом 4 частини 2 статті 23 цього Закону.
Частиною 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини 5 статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі, визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок №964).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних із, зокрема, грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 964 витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.
Пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, Військовим інститутом було направлено лист від 17.08.2020 № 18/2081 яким було повідомлено відповідача про необхідність відшкодування витрат але останній добровільно вказану заборгованість не відшкодував.
Подані позивачем розрахунки витрат, пов'язаних з утриманням відповідача, відповідають Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах та Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.
Діючим законодавством не передбачено умови, за яких особа має право на звільнення від відшкодування вказаних витрат.
Суд в свою чергу зазначає, що курсанти, які навчаються в Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, перебувають на повному державному забезпеченні. Кошти, які витрачаються на їх навчання, є державними (бюджетними).
Згідно наданих позивачем документів станом на день подання позовної заяви за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 13912,54 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що підставою для стягнення цих коштів може бути лише існуюча заборгованість. Проте у цій справі судом встановлено, що така заборгованість у відповідачки вже відсутня.
Так, 20.09.2022 відповідачкою до суду надано квитанції від 20.01.2022 та 28.08.2022 на загальну суму 13912,54 грн. Як убачається з цієї квитанції, призначення платежу є наступне: «Відшкодування витрат на утримання ОСОБА_3 ». Це означає, що відповідачка добровільно сплатила суму заборгованості, а тому підстави для її стягнення у суду відсутні.
Фактично не заперечує цього і позивач. Так, позивач 31.10.2022 подав заяву, в якій підтвердив сплату відповідачкою заборгованості у розмірі 13912,54 грн.
У зв'язку з тим, що відповідачка самостійно сплатила фактичні витрати, пов'язані з її утриманням у вищому військовому навчальному закладі у розмірі 13912,54 грн, то заборгованість відповідачки відсутня. Це означає, що станом на дату розгляду справи підстави для стягнення заборгованості з відповідачки відсутні через її добровільне погашення. За таких обставин суд визнає, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити у повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином, витрати позивача на справляння судового збору не підлягають стягненню на його користь з відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.