ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" листопада 2022 р. справа № 300/3303/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Главача І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Вацик В.В.,
представника позивача - Горина В.М.,
представника відповідача - Мицака М.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування постанов від 27.04.2022 №68876157 та від 25.04.2022 №39982549,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Горин Василь Миколайович (надалі, також - представник позивача, Горин В.М.), 17.08.2022 звернувся в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (надалі, також - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати:
- постанову Івано-Франківського міського відділу ДВС ПЗМУЮ (м. Івано- Франківськ) державного виконавця Мицака М.З. про відкриття виконавчого провадження № 68876157 від 27 квітня 2022 року;
- постанову Івано-Франківського міського відділу ДВС ПЗМУЮ (м. Івано- Франківськ) державного виконавця Мицака М.З. про стягнення виконавчого збору від 25 квітня 2022 року у виконавчому провадженні № 39982549.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Мицаком М.З. у виконавчому провадженні ВП №39982549 підлягає стягненню з ОСОБА_1 90946,67 грн виконавчого збору. Відтак, 27.04.2022 на підставі цієї постанови, цим же виконавцем відкрито виконавче провадження про стягнення з позивача на користь Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) виконавчий збір у розмірі 90946,67 грн. Позивач вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору від 25.04.2022 у виконавчому провадженні ВП №39982549 та постанова про відкриття виконавчого провадження від 27.04.2022 у виконавчому провадженні ВП №68876157 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 22.08.2022 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви.
Позивач у вказаний строк недоліки позовної заяви усунув.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 287 КАС України.
14.09.2022 представник позивача направив на адресу суду клопотання про перенесення судового засідання.
14.09.2022 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 14.09.2022 №В-15/02-15 (а.с.56-60), в якому представник відповідача заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов діяв в межах повноважень, наданих Законом України “Про виконавче провадження”.
Також, 14.09.2022 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду представник відповідача надав копії матеріалів виконавчого провадження №39982549 та №68876157 (а.с.61-86).
15.09.2022 в судовому засіданні оголошено перерву за клопотанням представника позивача.
26.09.2022 представником відповідача скеровано суду пояснення, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.93-94).
В судовому засіданні 26.09.2022 суд клопотання представника позивача щодо надання часу для ознайомлення з відзивом задоволив та відклав розгляд у справи.
27.10.2022 на адресу суду надійшли пояснення відповідача від 26.10.2022, в якому просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківськ Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про визнання протиправною і скасування постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про відкриття виконавчого провадження №68876157 від 27.04.2022.
01.11.2022 представником позивача подано суду додаткові пояснення до адміністративного позову, в яких зазначає, що положення статті 27 Закону України «Про виконавче провадження №1404-VIII (у редакції чинній у період до 28.08.2018) зменшували відповідальність позивача як боржника в порівнянні з нормами статті 27 цього Закону у редакції чинній з 28.08.2018, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10% від фактично стягнутої суми, а не суми, що підлягає примусовому стягненню. Таким чином, враховуючи те, що наведені вище зміни погіршили становища боржника, а відповідачем фактично не стягнуто кошти за виконавчим листом №0907/19053/2012 від 27.05.2013, відтак відсутні підстави винесення постанови про стягнення виконавчого збору. Звернув увагу суду на правові висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 справа №2540/3203/18, Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 14.05.2020 справа №640/685/19. Також, зауважив, що у постанові від 11.08.2021 у справі №300/3260/20 Верховний Суд дійшов висновку, що у випадку, коли виконавче провадження відкрито за правилами Закону №606-XIV, розмір виконавчого збору, який належить стягнути з боржника, потрібно визначати за правилами Закону №606-XIV. Просив визнати оспорювані постанови протиправними та скасувати.
В судовому засіданні 02.11.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, вказав що постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 90946,67 грн від 25.04.2022 у виконавчому провадженні ВП №39982549 та про відкриття виконавчого провадження від 27.04.2022 у виконавчому провадженні ВП №68876157 винесені в межах наданих повноважень згідно чинного законодавства. Просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доводи представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено такі обставини.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.04.2013 у справі №0907/19053/2013 позов Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат - задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 в користь Публічного акціонерного товариства "Банк Фоум", місцезнаходження якого бульвар Верховної Ради, 7 в м. Києві, код ЄДРПОУ 21574573, - 909466 грн 72 коп. заборгованості за кредитним договором №280/08/14-CLN від 01.09.2008.
На підставі зазначеного рішення 27.05.2013 видано виконавчий лист (а.с.13-14).
26.09.2013 державним виконавцем Сідиком В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 39980985 та направлено боржнику.
05.02.2014 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
29.04.2014 державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника і постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
06.06.2016 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
01.12.2016 постановою державного виконавця про арешт коштів боржника.
25.04.2022 державним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження стягувача Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" на правонаступника ОСОБА_3 , згідно ухвали Івано-Франківського міського суду від 16 грудня 2021 року.
25.04.2022 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Мицаком М.З. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 90946,67 грн у ВП №39982549 на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа (а.с.23-24, 16-17).
27.04.2022, керуючись частиною 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", постанова про стягнення виконавчого збору виділена в окреме виконавче провадження. Так, постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Мицаком М.З. від 27.04.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №68876157 з примусового виконання постанови №39982549 від 25.04.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) виконавчого збору в розмірі 90946,67 грн та направлено рекомендованим листом за місцем реєстрації боржника, що підтверджується копією поштового відправлення (а.с.15).
Не погодившись з постановами про стягнення виконавчого збору від 25.04.2022 у виконавчому провадженні ВП №39982549 та про відкриття виконавчого провадження від 27.04.2022 у виконавчому провадженні ВП №68876157 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (надалі, також - Закон №606-XIV), Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ (надалі, також - Закон №1404-VІІІ).
Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 606-XIV (чинний на дату відкриття виконавчого провадження 26.09.2013) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
За текстом частин першої, третьої статті 27 Закону Закон № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Згідно частини третьої статті 28 Закону № 606-XIV постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
Відповідно до частин шостої, восьмої статті 28 Закону № 606-XIV у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.
Відповідно пункту 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Пунктом 7 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII (у редакції чинній на моент винесення оскаржуваних постанов) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається (частина 3 статті 37 №1404-VІІІ).
Частиною 4 статті 37 Закону №1404-VІІІ встановлено, що про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.
Отже, в разі надходження від стягувача заяви про повернення виконавчого документа, державний виконавець зобов'язаний винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу із одночасним поверненням авансового внеску.
Закон № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, при цьому слід зауважити, що детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.
Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.
Так, положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов'язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.
Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.
Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
За таких обставин, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Така ж правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18.
Як уже зазначалось вище, на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) перебувало виконавче провадження №39982549 по примусовому виконанню виконавчого листа Івано-Франківського міського суду від 27.05.2013 №0907/19053/2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" 909466,72 грн заборгованості за кредитним договром №280/08/14-CLN від 01.09.2008.
10.02.2022 до Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) надійшла заява ОСОБА_3 , правонаступника ПАТ "Банк Форум" (а.с.18-21), про повернення виконавчого документа без виконання.
Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Мицака М.З. від 25.04.2022 повернуто стягувачу за виконавчим провадженням ( ОСОБА_3 ) виконавчий документ виконавчий лист Івано-Франківського міського суду від 27.05.2013 №0907/19053/2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" 909466,72 грн заборгованості (а.с.22).
Суд звертає увагу, що вищевказана постанова повністю узгоджується із приписами статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Так, постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Мицака М.З. від 25.04.2022 в межах виконавчого провадження №39982549 винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 90946,67 грн (а.с.16).
Суд зауважує, що на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору, позивачем у добровільному порядку рішення Івано-Франківського міського суду не виконано.
Частина 2 статті 27 Закону №1404-VIII до внесених до неї змін, тобто до 28.08.2018 передбачала, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Таким чином, покликання представника позивача на норми, що стосуються правовідносин, які врегульовувались правовими положеннями Закону №1404-VIII у попередніх редакціях (частина 2 статті 27 Закону №1404-VIII в редакції, до змін внесених Законом №2475-VIII від 03.07.2018, який набрав чинності 28.08.2018), нечинних на момент винесення виконавцем оскарженої постанови є недоцільним, а тому, не можуть враховуватись судом під час вирішення даного публічно-правового спору.
Тобто, після 28.08.2018 розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню.
Враховуючи зазначене, суд вважає некоректним покликання представника позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.09.2018 у справі №804/8289/16, у постанові від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18, оскільки постанови у даних справах прийняті до внесених змін, а відповідно при іншому правовому регулюванні.
З аналізу вказаних правових норм слідує, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання рішення; про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
При цьому в розумінні положень Закону №1404-VIII, примусове виконання виконавчого документу розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 у справі №480/3452/19 зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.06.2021 по справі №460/2478/19 встановив, що у випадках передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов'язком, а не правом державного виконавця.
Таким чином, стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Водночас, всупереч доводам позивача, Законом №1404-VIII у редакції, чинній на час винесення спірної постанови чітко встановлено, що сума виконавчого збору обчислюється державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що лише підлягає стягненню з боржника, тобто не залежно від того, чи таку суму буде стягнуто у майбутньому, виконавчий збір безумовно підлягає сплаті боржником.
Така позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 04.10.2018 по справі №819/2389/15, де Суд зазначив, що невиконання боржником у встановлений строк рішення суду в добровільному порядку є підставою для примусового виконання такого рішення, що, в свою чергу, тягне за собою застосування специфічних санкцій майнового характеру, а саме - стягнення виконавчого збору та інших витрат виконавчого провадження.
Як вже зазначалось, частиною 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено "…державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом".
Однак, зважаючи на те, що виконавче провадження (з примусового виконання виконавчого листа Івано-Франківського міського суду від 27.05.2013 у справі № 0907/19053/2012 про стягнення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 280/08/14-CLN від 01.09.2008) відкрито за правилами, передбаченими Законом № 606-XIV (чинного на дату ухвалення постанови від 26.09.2013 ВП № 39982549), то при визначенні розміру виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника, треба керуватися положеннями статті 28 Закону № 606-XIV (чинного на той час). Ці положення передбачають, з-поміж іншого, стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню (якщо йдеться про примусове виконання рішення майнового характеру).
Буквальний аналіз положень зазначеної статті у зіставленні з обставинами цієї справи дає підстави стверджувати, що відсутність фактичного стягнення коштів в рамках примусового виконання згаданого виконавчого документа (який державний виконавець повернув стягувачу за його заявою), не заперечує наявності підстав для стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягала стягненню за цим (поверненим) виконавчим документом, що й було зроблено.
Відмінність правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 22.01.2021 у справі № 400/4023/19, зумовлена тим, що фактичні обставини справи, судові рішення у якій є предметом касаційного перегляду, є дещо іншими, але водночас визначальними при виборі/визначенні нормативного регулювання спірних відносин, про що написано вище.
Аналогічна правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду викладеною у постанові від 11.08.2021 у справі № 300/3260/20 (провадження № К/9901/11019/21).
Відтак, представник позивача не правильно тлумачить та застосовує правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 11.08.2021 у додаткових поясненнях від 01.11.2022.
Таким чином, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ, в даному випадку постанову про стягнення виконавчого збору від 25.04.2022 ВП №39982549 з ОСОБА_1 та розпочати примусове виконання в порядку статей 24-26 Закону України статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд приходить до висновку, що постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №39982549 від 25.04.2022 та про відкриття виконавчого провадження ВП №68876157 від 27.04.2022, винесені державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення.
З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд не вбачає.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 250, 271, 272, 287, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Відповідачу копію рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).
відповідач - Відділ державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (код ЄДРПОУ - 35021710, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76019).
Суддя Главач І.А.