02 листопада 2022 року Справа № 280/3998/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Деревянко А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом
Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 75, оф. 226, код ЄДРПОУ 20508338)
до Акціонерного товариства "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ЗАПОРІЖГАЗ" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 03345716)
про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, Фонд) до Акціонерного товариства "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ЗАПОРІЖГАЗ" (далі - відповідач АТ "ОГС "ЗАПОРІЖГАЗ"), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Фонду суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році у розмірі 4 018 157,32 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що відповідно до поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період склала 1668 осіб. Таким чином, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, відповідно до положень Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875) повинна складати 67 осіб. Середньооблікова кількість осіб з інвалідністю у роботодавця склала 49 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом, внаслідок чого до позивача застосовано адміністративно-господарські санкції та нараховано пеню в загальному розмірі 4 018 157,32 грн. Вказує, що суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць з працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році відповідачем не сплачено. Просить позов задовольнити та стягнути з АТ "ОГС "ЗАПОРІЖГАЗ" вказану суму.
Ухвалою суду від 11.07.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 25.07.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 22.08.2022.
19.08.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами та зазначає, що на відповідача покладається обов'язок працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для їх працевлаштування та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування, в тому числі і центри зайнятості, та своєчасної подачі відповідного звіту позивачу. Так, відповідач подавав звіти форми №3-ПН про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неодноразово розміщував інформацію про вакансії для осіб з інвалідністю у засобах масової інформації. Відповідач вважає, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому відсутні підстави для застосування відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону №875. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 22.08.2022 продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 03.10.2022.
29.09.2022 представник відповідача подав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.
Ухвалою суду від 03.10.2022 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 24.10.2022.
24.10.2022 представник позивача подав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи викладене, керуючись положеннями частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши надані письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши на їх підставі фактичні обставини справи, суд встановив такі обставини.
АТ «ОГС «ЗАПОРІЖГАЗ» на виконання вимог чинного законодавства подало до позивача Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2021 рік (далі - Звіт).
У рядку 03 Звіту відповідачем самостійно визначено, що кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону №875-XII становить 67 осіб.
За змістом рядка 02 Звіту середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить 49 осіб.
Листом від 04.02.2022 №03-117/225 Фонд повідомив відповідача про необхідність сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році в розмірі 3 776 463,72 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році в розмірі у добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкції та пені за їх несвоєчасну сплату в загальному розмірі 4 018 157,32 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 8 ст.69 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, осіб з інвалідністю, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Закон №875 визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону №875 з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я осіб з інвалідністю (ч.3 ст.17 Закону №875).
Відповідно до положень ч.1 ст.18 Закону №875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Як зазначено у ч.3 ст.18 Закону №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.1 ст.19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частиною 2 ст.19 Закону №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (ч.3 ст.19 Закону №875).
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (ч.5 ст.19 Закону №875).
Згідно приписів частин 1 ст.20 Закону №875 установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
З аналізу норм Закону №875 вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця, натомість вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначених у статті 18 Закону №875.
При цьому, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, та враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Згідно з ч.1 ст.217 ГК України господарськими санкціями визначаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. .
Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Відповідно до поданого відповідачем Звіту середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача у звітному періоді, склала 1668 осіб, таким чином середньооблікова кількість осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону №875, складає 67 особу, при цьому у відповідача в звітному періоді працевлаштованих осіб з інвалідністю склала 49 осіб.
Судом встановлено, що підставою для застосування до відповідача адміністративно господарських санкцій стало невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році.
Разом з тим, з наданих до матеріалів адміністративної справи письмових доказів встановлено, що у період з 28.12.2020 по 26.11.2021 щомісячно відповідач подавав до Запорізького міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій в тому числі для працевлаштування осіб з інвалідністю за формою №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” та характеристики вакансій і вимоги до претендентів.
За інформацією, наданою у листі Запорізького міського центру зайнятості від 14.09.2022 №1639/4-19, АТ “ОГС “ЗАПОРІЖГАЗ” своєчасно надавали звіти про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів за формою ЗПН. До підприємства було направлено для працевлаштування 103 особи, з них працевлаштовано 1 особу.
Крім того, з доданих до відзиву на позовну заяву матеріалів вбачається, що відповідач займався самостійним пошуком осіб з інвалідністю з метою їх працевлаштування шляхом розміщення оголошення в газеті «МИГ».
Суд зазначає, що передбачена ч.1 ст.20 Закону №875 міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування таких осіб, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог ч.1 3 ст. 17, ч.1 ст. 18, ч.2, 3, 5 ст. 19 Закону №875, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, які звернулась до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі 802/707/17-а.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем були виконані вимоги Закону №875 щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю. Доказів того, що підприємство не створило робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляло їм у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування таких осіб, або несвоєчасно звітувало до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, відтак підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій відсутні.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки твердження позивача про порушення відповідачем вимог Закону №875 та правомірність застосування адміністративно-господарських санкцій спростовується письмовими доказами, наданими до матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 75, оф. 226, код ЄДРПОУ 20508338) до Акціонерного товариства "ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ "ЗАПОРІЖГАЗ" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 03345716) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 02.11.2022.
Суддя М.О. Семененко