Справа № 522/20394/21
Провадження № 2/522/1759/22
1 листопада 2022 року Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого - судді Косіциної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування,
22 жовтня 2022 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування.
Позивач в обґрунтування своєї позовної заяви посилається на те, що 23.02.2021, приблизно о 15 годині 30 хвилин, на вулиці Рішельєвська, 59 сталося зіткнення автомобіля «VW» дн НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 з автомобілем «Dodge» дн НОМЕР_2 , внаслідок чого обидва транспортних засоби зазнали механічних пошкоджень.
Постановою суду ОСОБА_2 , визнаний винним в порушенні правил дорожнього руху, що спричинило ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай».
Позивач звернувся до ТДВ «СК«Ю.Ес.Ай» з заявою для проведення страхового відшкодування, проте станом на дату звернення до суду виплата не проведена, у зв'язку із чим, позивач просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги.
15 листопада 2021 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування залишено без руху.
26 листопада 2021 року від представника заявника ОСОБА_1 адвоката Баєнко Я.В. надійшла заява про усунення недоліків.
Провадження у справі відкрито 01 грудня 2021 року та встановлено, що справа буде розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
04 січня 2022 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Баєнко Я.В. про витребування доказів та витребувано у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» (код ЄДРПОУ 32404600, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 4, корпус 6А) належним чином завірені копії матеріалів страхової справи № 21.200571688-1523, заведеної за наслідками ДТП від 23.02.21 (т/з Фольцваген Таурег, д/н НОМЕР_1 , страховий поліс № 200571688), яким було завдано шкоду т/з Додж-Джорни д/н НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 .
Відзив на позов до суду відповідач не надав.
Під час розгляду справи у порядку письмового провадження судом встановлені наступні обставини.
Судом встановив, що 23.02.2021 року о 15 год. 30 хв. в м. Одесі Алдавуді Фаваз, керуючи т/з VW д/н НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Рішельєвська, 59 під час об'їзду т/з Dodge д/н НОМЕР_2 який зупинився по переду, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення, внаслідок чого обидва транспортних засоби зазнали механічних пошкоджень.
При цьому, як вбачається з постанови Приморського районного суду м. Одеси від 15.04.2021 р. (справа № 522/4517/21), доданої до матеріалів позовної заяви, визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти мінімумів доходів громадян в сумі 340 (триста сорок) грн. в дохід держави та на користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста двадцять) гривень 00 коп.
В той же час, позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Dodge», державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Згідно положення ч. 4 та ч. 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, вина ОСОБА_2 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди встановлена та не підлягає доведенню.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 під час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ТДВ «СК«Ю.Ес.Ай», що підтверджується полісом № 200573193. Станом на час ДТП 23 лютого 2021 року поліс був діючим. (а.с. 7)
19 серпня 2021 року представник позивача звернувся до відповідача ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» з адвокатським запитом щодо виплати страхового відшкодування (а.с. 14-16).
Проте, відповіді на адвокатський запит а ні позивачу, а ні його представнику не надійшла.
Спір між сторонами виник з приводу невиплати ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» позивачу, як потерпілому від ДТП, страхового відшкодування в порядку ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з огляду на те, що цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована у відповідача.
Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом обов'язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.
Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.
У першому випадку слід довести: наявність обставин непереборної сили; її надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов; причинний зв'язок між даною обставиною і завданою шкодою. У даному випадку ризик невідшкодування шкоди покладається на самого потерпілого.
Разом з тим метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Отже законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
За положеннями статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно з положенням п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до вимог п. 36.4. ст. 36 зазначеного вище Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування).
Згідно п. 3 ст. 34 вищезазначеного Закону якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Як вбачається з позову, розмір страхового відшкодування становить в сумі 37000 грн. При цьому, за твердженням позивача з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» підлягає стягнення 35000 гривень, а з ОСОБА_2 розмір франшизи, що становить 2000 гривень
Між сторонами відсутній спір щодо визначеного страховиком розміру страхового відшкодування.
Станом на день розгляду справи докази сплати відповідачами позивачу суми страхового відшкодування, у матеріалах справи, відсутні.
З урахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ТДВ «Ю.ЕС.АЙ.» на користь позивача 35000,00 грн. суми невиплаченого страхового відшкодування.
Крім того, позивач просить суд стягнути з ТДВ «Ю.ЕС.АЙ.» на свою користь за період з 20 серпня 2021 року по 19 жовтня 2021 року три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 175,48 грн., пеню в розмірі 974,25 грн., інфляційні витрати у розмірі 420,00 грн. у зв'язку із порушенням відповідачем грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
У пункті 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам надано роз'яснення про те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування та були надані всі необхідні для прийняття відповідного рішення документи, відповідачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування.
Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, 3% річних та пені за період з 20 серпня 2021 по 19 жовтня 2021, суд погоджується з визначеним розміром. Вважає його вірним, тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та доведені підлягають задоволенню.
З огляду на те, що 21 травня 2021 року позивач звернувся до відповідача, з заявою про виплату страхового відшкодування, 90 денний термін, передбачений положенням ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому боржник прострочив виконання грошового зобов'язання з 20 серпня 2021 року.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 175,48 грн., пеню в розмірі 974,25 грн., інфляційні витрати у розмірі 420,00 грн. за період з 20 серпня 2021 по 19 жовтня 2021 року у зв'язку із порушенням відповідачем сплати грошового зобов'язання є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з ОСОБА_2 франшизу розмір якої становить 2000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.
Як передбачено п. 36.6 ст. 36 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення франшизи з ОСОБА_2 на користь позивача в розмірі 2000,00 грн. підлягають задоволенню.
При вирішенні питання розподілу судових витрат, в порядку передбаченому положенням ст. 141 ЦПК України, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
З огляду на повну відсутність доданих до позову доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу, суд вважає, що питання щодо понесення позивачем витрат на правову допомогу підлягає залишенню без розгляду.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача сум страхового відшкодування підлягають задоволенню.
На підставі ст. 1191 ЦК України, ст.ст. 22, 29, 30, 36, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів», керуючись ст.ст. 263-265, 282-283 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» (ЄДРПОУ 32404600, адреса місцезнаходження: 04210, м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграду, 4, корпус 6А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) суму страхового відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП в сумі 35000,00 грн., пеню в розмірі 974,25 грн., три відсотка річних у розмірі 175,48 грн., інфляційні втрати у розмірі 420,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) суму несплаченої франшизи у розмірі 2000,00 грн.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 1 листопада 2022 року.
Суддя Косіцина В.В.
01.11.2022