Справа № 522/11430/22
Провадження № 2/522/4634/22
2 листопада 2022 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого - судді Косіциної В.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського Владислава Юрійовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
31 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернуся до Приморського районного суду міста Одеси з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського Владислава Юрійовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
22.06.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис № 204803 про стягнення з позивача на користь відповідача 85651,99 грн.
Позивач вважає, що при вчиненні спірного виконавчого напису приватним нотаріусом не дотримано вимоги законодавства, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою суду від 05 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського Владислава Юрійовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню залишено без руху.
12 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про усунення недоліків.
15 вересня 2022 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та встановлено спрощений порядок розгляду справи без виклику осіб.
Також, ухвалою суду від 15 вересня 2022 року витребувано у Київському державному нотаріальному архіві, за адресою: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 76-Г, належним чином завірені копії виконавчого напису від 22.06.2021 року № 204803 та документів і матеріалів, на підставі яких приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем вчинявся виконавчий напис від 22.06.2021 року № 204803 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, будинок 5-6, заборгованості в сумі 85 651 гривні 99 коп. Витребувано у Приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського Владислава Юрійовича належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 67215213. Витребувано у нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича (адреса: 01001, м. Київ, вулиця Мала Житомирська, 6/5, т. НОМЕР_2 ) належним чином засвідчені копії документів і матеріалів, на підставі яких вчинено виконавчий напис № 204803 від 22.06.2021 року.
15 вересня 2022 року ухвалою суду задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 22.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., зареєстрованого в реєстрі за № 204803 у виконавчому провадженні № 67215213, що здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу Луганської області Лиманським В.Ю.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного висновку:
Верховний Суд в постанові від 27.08.2020 р. у справі № 419/2304/18 зазначив, що суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, а, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Необхідність цього принципу підтверджена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, (провадження № 14-473цс18), в якій зазначено, що «згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм». З аналізу наведених норм процесуального права убачається, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 22.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис № 204803 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 щодо стягнення з боржника заборгованості в розмірі 85651,99 грн. на користь ТОВ «Вердикт Капітал». Вказаний виконавчий напис перебуває на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського Владислава Юрійовича (виконавче провадження № 67215213).
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до частин восьмої, одинадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акту незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
У частині п'ятій статті 254 КАС України зазначено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, -через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (стаття 255 КАС України).
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акту чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Суд звертає увагу на те, що виконання судового рішення про присудження полягає у вчиненні певних дій або в утриманні від певних дій, передбачених судовим рішенням. Наприклад, за судовим рішення про стягнення коштів відповідач повинен сплатити позивачу відповідну суму; за рішенням про припинення дії, яка порушує право, відповідач повинен утриматись від відповідних дій тощо. Водночас інші судові рішення, зокрема рішення про визнання права, про зміну правовідношення, виконанню не підлягають, оскільки такі судові рішення безпосередньо створюють відповідний правовий ефект: призводять до усунення правової невизначеності, змінюють правовідношення.
Безпосередній правовий ефект створює і судове рішення про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта: такий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Указане судове рішення не потребує його виконання.
Резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 в частині відображення результату вирішення позовних вимог містить висновки: 1) про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині; 2) про зобов'язання Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину цієї постанови про визнання незаконною та нечинною постанови № 662 у наведеній частині. Отже, ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року, якими було передбачено зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 до закінчення касаційного розгляду, стосувались лише зупинення виконання обов'язку Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду.
Судом встановлено, що підставою для вчинення виконавчого напису є кредитний договір № 204803 від 22.06.2021 р., укладений між позивачем та ТОВ «Вердикт Капітал».
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість (ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Статтею 90 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (п. 3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5).
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (п. 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5).
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Як передбачено п. 2.11 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Таким чином, вчиняючи 22.06.2021 року виконавчий напис № 204803 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.
Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
Зазначене вище дає підстави для визнання спірним виконавчого напису № 204803 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, аналогічну позицію висловила ВП ВС у постанові від 21.09.2021 року по справі № 910/10374/17.
Враховуючи викладене, даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, з урахуванням відзиву, беручи до уваги те, що судом встановлено порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, позов підлягає задоволенню.
У відповідності до вимог ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат суд зазначає наступне:
В порядку ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи встановлені по справі обставини, оцінюючи належність, допустимість, достатність, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на визнання відповідачем даного позову, суд приходить до висновку, що вимога позивача про виключення з актового запису про народження дитини відомості про батька є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідаяча судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 992,40 гривень та у сумі 496,20 гривні за подання заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 12,13,76,77,141,259,263-265,268,273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського Владислава Юрійовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №204803, вчинений 22.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в сумі 85651,99 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: 04053, Київська область, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично місце проживання за довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) сплаченого судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок та сплаченого судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 496,20 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 2 листопада 2022 року.
Суддя Косіцина В.В.