Справа № 522/21009/21
1-кп/522/403/22
02 листопада 2022 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
при розгляді у відкритому судовому засіданні обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.07.2021 року за №22021160000000123 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, проживаючого: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 , суд -
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.07.2021 року за №22021160000000123 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання без визначення розміру застави мотивуючи тим, що наявні ризики, передбачені у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу відносно останнього покладається наступне.
ОСОБА_3 , будучи підозрюваним у вказаному кримінальному провадженні, до його фактичного затримання на підставі ухвали слідчого судді, переховувався від органу досудового розслідування, у зв'язку з чим його було оголошено в розшук та здійснено відповідні розшукові дії, спрямовані на отримання інформації відносно місцезнаходження підозрюваного та його засобів зв'язку, тобто зафіксовано порушення процесуального обов'язку підозрюваного. Крім того, у обвинуваченого ОСОБА_3 наявне подвійне громадянство, а саме паспорт громадянина Російської Федерації, що дає йому можливість переховуватись від суду на тимчасово окупованих територіях , або виїхати за межі території України. (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України);
Органом досудового розслідування допитано ряд свідків, які мешкають на підконтрольній Україні території, зокрема у Луганській області та які знайомі з ОСОБА_3 . Враховуючи наявність відносин ОСОБА_3 з цими свідками та їх спільне минуле під час участі у бойових діях на стороні т.зв. "ЛНР", наявний прямий ризик незаконного впливу з боку ОСОБА_3 на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни показань, тим самим здійснюючи перешкоджання кримінальному провадженню. Крім того продовження строку тримання під вартою надасть змогу запобігти спробам підозрюваного незаконно впливати на експерта у цьому кримінальному провадженні, який провів судову криміналістичну портретну експертизу, тобто наявні ризики, передбачені (п.п. 3-4 ч. 1 ст. 177 КПК України);
Враховуючи відсутність постійного місця роботи, побоювання кримінального переслідування з боку української влади, що призводить до відсутності можливості офіційного працевлаштування та отримання заробітку, не виключено, що ОСОБА_3 може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, шляхом повторного вступу до терористичної організації "ЛНР", де себе зарекомендував з позитивного боку під час "Боїв за Дебальцеве" протягом січня-лютого 2015 року, тобто наявний ризик, передбачений (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Як зазначає прокурор, запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні п.п. 1,3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, неможливо через наявність зафіксованого факту переховування ОСОБА_3 від органу досудового розслідування з метою уникнення покарання за злочин, у вчиненні якого він підозрюється. У разі обрання більш м'якого запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_3 , останній за наявності найпершої можливості намагатиметься залишити територію України та "легалізуватись" у Росії, т.зв. "Придністровській Молдавській Республіці" або на тимчасово окупованих територіях України, враховуючи, серед інших фактів, наявність паспорту громадянина Російської Федерації. При цьому, у матеріалах кримінального провадження зафіксовані факти намагання ОСОБА_3 залишити територію України, шляхом оформлення тимчасового документу дипломатичним органом Російської Федерації в Україні, у зв'язку з намаганням уникнути кримінальної відповідальності за злочин, у вчиненні якого він обвинувачується.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_3 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою останнього.
Заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 3 ст. 331 ч. 3 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
При вирішенні питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, суд приймає до уваги те, що ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, який спричинив загибель людей, переховувався від органу досудового розслідування, у зв'язку із чим, його було оголошено у розшук, що дає достатні підстави вважати, що дійсно існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та ОСОБА_3 за своїми моральними якостями, перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 є запобігання спробам переховуватись від суду, впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тривале безперервне тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання у право особи на свободу.
При цьому суд вважає, що таке продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне продовжити відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.
Застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують зазначені ризики.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне не визначити розмір застави, у зв'язку із тим, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні злочину, який спричинив загибель людей.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 181, 183, 331, 376 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 31.12.2022 року, включно.
Строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою становить 60 днів і обчислюється з моменту винесення ухвали суду, тобто з 02.11.2022 року.
Ухвала суду щодо продовження строку дії запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими, який тримається під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя Приморського
районного суду м. Одеси ОСОБА_1
02.11.2022