Справа № 509/4090/22
01 листопада 2022 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши заяву ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 12017160000000981 року від 22.12.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.3 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України, -
В провадженні судді Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_4 , перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017160000000981 року від 22.12.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.3 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України.
26 жовтня 2022 року на адресу суду надійшла заява обвинуваченого ОСОБА_3 , про відвід судді Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження № 12017160000000981 року від 22.12.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.3 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України, вказана заява мотивована тим, що він утримується під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» з переломом ноги, при цьому не отримує належну медичну допомогу. Вказує що внаслідок ненадання медичної допомоги в 2012 року йому уже було ампутовано руку, та в разі не проведення вчасно операції в медичному закладі, таке знову повториться, крім того, в своєму зверненні обвинувачений наголошує на тому, що суддя сприяє таким тортурам відносно нього навмисно, чим викликає недовіру до суду. Зазначає що у нього уже наявні сумніви того, що судовий розгляд буде здійснюватися судом без порушень прав людини.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В рішенні у справі «Михайлова проти України» від 6 березня 2018 року Європейський суд з прав людини визнав порушення, зокрема, ст.. 6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий судовий розгляд щодо вимоги безсторонності), прав третій особи, тобто якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, факт якого не підтверджений документами по справі, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.
Згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 р. у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 р. у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Суддіта прокурори зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь - який учасник, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Рішенням Європейського суду з прав людини: «Пуллар проти Сполученого Королівства», зазначено, що у кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім, та приходить висновку, що між заявником та прокурором склалися неприязні стосунки.
Рішеннями Європейського суду з прав людини: «Білуха проти України», «Салов проти України», «Фельдман проти України», визначається, що вимога безсторонності характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь якого розумного сумніву з цього приводу у сторін, має бути при розгляді клопотання про відвід судом відповідно оцінена.
Судом встановлено, що ухвалою судді ОСОБА_4 від 27.10.2022 року зобов'язано начальника Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» забезпечити невідкладне судово-медичне обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із визначенням можливості лікування обвинуваченого в умовах тримання під вартою.
Суд звертає увагу обвинуваченого ОСОБА_3 , що саме суддею ОСОБА_4 , було надано доручення начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор», в порядку ч. 6 ст. 206 КПК України, забезпечити невідкладне судово-медичне обстеження відносно вас.
Враховуючи вищевикладені обставини, а також мотиви за яких було подано вказану заяву про відвід судді, суд вважає, що обвинуваченим не наведено жодних об'єктивних та суб'єктивних критеріїв, які б могли беззаперечно вказувати на існування хоча б якихось сумнівів у неупередженості судді ОСОБА_4 , а тому суд приходить до висновку , що заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.75,80,81 КПК України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 12017160000000981 року від 22.12.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.3 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1