Справа № 521/13365/22
Провадження № 2/521/3974/22
02.11.2022 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді- Леонова О.С.,
при секретарі судового засідання - Трояненко А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, який зареєстрований, 25.09.2019 року, Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 1552. В шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги обґрунтувала тим, що спільне життя з відповідачем не склалось, оскільки у сторін різні погляди на сімейне життя та обов'язки. З 21.03.2022 року проживають окремо, не ведуть спільного господарства, шлюб носить формальний характер. За наведених обставин просить шлюб розірвати, син ОСОБА_3 залишити на проживання з матір'ю.
Згідно з вимогами Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України визначення судді щодо розгляду цієї справи було здійснено 12.09.2022 року відповідно до автоматизованої системи документообігу суду, справу передано судді 13.09.2022 року.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеса від 13.09.2022 року позов було залишено без руху.
23.09.2022 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків та позов у новій редакції.
26.09.2022 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач подала заяву, в якій зазначила, що у разі виникнення обставин передбачених ст. 280 ЦПК України не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся судом у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України. Надав суду заяву в якій просив розглядати справу без його участі (вх. №36694 від 12.10.2022 року).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження, тощо): не застосовувалися.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з тим, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, та відповідачем не подано відзив у встановлений судом термін, в порядку ст. 280 ЦПК України, зі згоди позивача, викладеної в письмовій заяві, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що відповідає вимогам ст. 223 ЦПК України.
2. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між сторонами по справі, зареєстрований шлюб 25.09.2019 року, Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 1552.
Від шлюбу у сторін народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 03.03.2020 року
3. Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права
У відповідності ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.
Судом встановлено, що шлюбні відносини припинені через відсутність взаєморозуміння. Сім'я фактично розпалася і надалі спільне проживання і збереження сім'ї неможливе.
Відповідно до ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб може бути розірваний за заявою одного з подружжя на підставі рішення суду. Згідно зі ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причину позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для встановлення фактичних відносин сторін, суд, зі згоди позивача, відповідно до ст. 280 ЦПК України, вважає можливим постановити рішення при заочному розгляді справи.
Суд задовольняє позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки (ст. 1 СК України) та не може будуватись на примушуванні сторони до навіть формального знаходження в зареєстрованому шлюбі, а тим більш в подружніх відносинах.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами слід розірвати.
Щодо вимоги про залишення малолітнього сина ОСОБА_3 залишити на проживання з матір'ю, слід зазначити наступне.
Відповідно до положень ч.3, 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з вимогами ст.157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Як вбачається з ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
У частині першій статті 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Звертаючись з позовом, позивач одночасно з вимогою про розірвання шлюбу просила суд фактично констатувати, з ким залишаються проживати діти після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому їх місце проживання. Тобто, визначення місця проживання дитини з одним з батьків при розірванні шлюбу і залишення дитини на проживання мають різні значення.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п'ята статті 19 СК України).
За відсутності спору між батьками щодо місця проживання дитини та не заявлення вимоги щодо вирішення такого, суд позбавлений можливості дотриматися положень ст. 161 СК України та врахувати ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків; особисту прихильність дитини до кожного з них; вік дитини, стан її здоров'я; особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При цьому, у такому випадку, в тому числі за поданою заявою відповідача про визнання позову, відсутні підстави для участі у справі органу опіки та піклування і суд не наділений правом збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Матеріали справи не містять доказів створення перешкод позивача у проживанні дитини із батьком, так само матеріали справи не містять доказів створення перешкод відповідача у проживанні дитини із матір'ю до дати подання позову, і сторони таких доказів до справи не надавали.
Зважаючи на те, що сторони не позбавлені звернутися із вимогою про визначення місця проживання дітей у разі наявності спору до суду або ж до органу опіки та піклування, що відповідатиме вимогам ст. 161 СК України, а наявність спору з даного приводу на даний час жодними доказами не підтверджено, то позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Оскільки позовні вимоги про розірвання шлюбу було задоволено повністю, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 992,40 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 263-265, 280, 354 ЦПК України, ст. ст. 80, 84, 109, 110, 180, 181,182, 183, 272 Сімейного Кодексу України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 25.09.2019 року, Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 1552, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_3 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто два) гривень 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 02.11.2022 року.
Суддя О.С. Леонов
02.11.22