Справа №521/11594/22
Провадження 1-кп/521/1424/22
02 листопада 2022 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з секретарем - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022164470000224 від 16.04.2022 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Татарбунари, Татарбунарського району (на теперішній час Білгород-Дністровський район), Одеської області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , без інвалідності, з середньо-спеціальною освітою, одруженого та маючого на утриманні малолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , неофіційно працюючого автоелектриком на СТО, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 (оренда), раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, -
У березні 2020 року (більш точної дати не встановлено), ОСОБА_4 маючи кримінально-протиправний умисел, спрямований на пособництво у підробленні посвідчення з метою використання його іншою особою, перебуваючи у приміщенні ТСЦ МВС № 5142, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 27/1, знаючи законний порядок отримання посвідчення водія, порушуючи Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року № 340, через невстановлений спосіб, відшукав невстановлену особу, яка запропонувала виготовити завідомо підроблене посвідчення водія з необхідними йому категоріями на його ім'я за грошову винагороду.
Досягнувши домовленості із невстановленою особою, ОСОБА_4 передав вищевказаній невстановленій особі своє посвідчення водія серійним номером НОМЕР_2 з дозволеною категорією «С», видане 31.05.2003 року Арцизьким МРЕВ, у якому вказані його анкетні дані, які в подальшому було використано під час виготовлення завідомо підробленого посвідчення водія, виданого на його ім'я. Згодом, невстановлена особа, отримавши від ОСОБА_4 грошові кошти, передала ОСОБА_4 підроблене посвідчення водія з зазначеним на ньому серійним номером НОМЕР_3 від 04.03.2020 року, виданого ТСЦ 5144 на ім'я ОСОБА_4 , що дає право особі керувати транспортними засобами категорії - А1, А, В1, В, С1, яке за своїми характеристиками не відповідає встановленому зразку аналогічного бланку посвідчення водія, що перебуває в офіційному обігу на території України.
Крім того, 16.04.2022 року, приблизно о 08 годині 35 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки «Hyundai», моделі «Sonata», з реєстраційним номером НОМЕР_4 , рухався проїзною частиною по вул. Іцхака Рабіна у м. Одесі, де був зупинений працівниками патрульної поліції, на вимогу яких ОСОБА_4 , з метою посвідчення своєї особи, пред'явив посвідчення водія серійним номером НОМЕР_3 від 04.03.2020 року, виданого ТСЦ 5144 на його ім'я, достовірно знаючи, що вказане посвідчення є підробленим, тим самим використав завідомо підроблений документ.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в інкримінованих йому кримінальних проступках, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, визнав повністю та надав покази щодо обставин кримінальних проступків аналогічні відомостям, які зазначені в обвинувальному акті, а саме: маючи з 2003 року посвідчення водія з дозволеною категорією «С», в 2020 році вирішив відкрити собі додаткові категорії водійського посвідчення з правом керування транспортними - А1, А, В1, В, С1. Згодом знайшов раніше невідому йому особу, яка за фінансову винагороду допомогла зробити водійське посвідчення відповідних категорій. Навесні 2022 року рухаючись по місту (м. Одеса) зупинили співробітники патрульної поліції, на вимогу яких, пред'явив підроблене посвідчення водія з відповідними категоріями. У вчиненому щиро кається та виражає готовність нести відповідальність за вчинене.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінальних проступків, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом обвинуваченого, а також дослідженням документів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
При цьому судом з'ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позицій, та роз'яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Під час допиту обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що саме він вчинив кримінальні проступки, передбачені ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України за викладених в обвинувальному акті обставин. Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обвинувачення, добровільності та істинності його позиції. Зважаючи на те, що обвинувачений підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини і беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, покази обвинуваченого суд вважає такими, що відповідають фактичним обставинам, які встановлені судом.
За таких обставин, суд вважає доведеним пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення і кваліфікує його дії:
- за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України як пособництво у підробленні посвідчення з метою використання його іншою особою;
- за ч. 4 ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документа.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом встановлено щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.
При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує: ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до кримінальних проступків; особу ОСОБА_4 , його вік та соціальне положення; стан здоров'я (без інвалідності); те, що ОСОБА_4 працездатний та працює, а саме автоелектриком на СТО; одружений та має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , позитивно характеризується за місцем проживання; те, що особа осудна, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, до кримінальної відповідальності притягується вперше; в повному обсязі визнає вину у вчиненому та відверто осуджує свою поведінку; наявність обставини, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини вчинених кримінальних проступків, та те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення, а також запобігання вчиненню обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного та його майновий стан, наявність обставини, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд погоджується з позицією прокурора в судових дебатах, та приходить до висновку про можливість призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, а саме у виді штрафу. Остаточне покарання суд призначає із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК Україниза сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень (злочинів/проступків).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_4 на користь держави необхідно стягнути документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової технічної експертизи документів від 28.04.2022 року № СЕ-19/116-22/5154-ДД в сумі 1372 гривні 96 копійок.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Питання щодо речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 20.04.2022 року- скасувати.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 по даному кримінальному провадженню не обирався.
Враховуючи особу обвинуваченого та приймаючи до уваги призначене покарання, підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд
Визнати винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України - у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) гривень;
- за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних проступків, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання, у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) гривень.
До набрання вироком суду законної сили будь-який запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 - не обирати.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 20.04.2022 року- скасувати.
Речовий доказ, відповідно до постанови дізнавача від 16.04.2022 року, а саме:
- посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_3 видане ТСЦ 5144 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - зберігати при матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022164470000224 від 16.04.2022 року.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи у сумі 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) гривні 96 (дев'яносто шість) копійок.
Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили з моменту закінчення строку апеляційного оскарження.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України.
Роз'яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , , про необхідність сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.
Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України, копія вироку після його проголошення негайно вручається прокурору та обвинуваченому.
Суддя: ОСОБА_1