Красноокнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/311/22
Провадження № 2/506/103/22
27.10.2022 року с.м.т. Окни
Красноокнянський районний суд Одеської області, у складі
головуючого судді Чеботаренко О.Л.
за участю секретаря судового засідання Яцькова К.О.
позивача ОСОБА_1
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Окни цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Окнянська селищна рада Подільського району Одеської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
06 липня 2022 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить йому на праві приватної власності, згідно з договором дарування. В його будинку, крім нього та його синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована ще його колишня дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як вказує позивач, його колишня дружина не проживає вищевказаному будинку з грудня 2021 року, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере та особистих речей в житловому будинку не має. Крім того, шлюбні відносини з відповідачем припинені у 2018 році, а шлюб офіційно розірвано 19.01.2021 року у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
На переконання позивача, реєстрація відповідача у належному йому будинку заважає йому вільно розпоряджатися і користуватися майном, він позбавлений можливості оформити так необхідну йому для життя субсидію. Таким чином, позивач просив суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 .
13 липня 2022 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі.
23 серпня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач у судовому засіданні на задоволенні позову наполягав та підтвердив відомості, вказані у позовній заяві, доповнивши, що відповідач ОСОБА_2 вже 10 місяців фактично не проживає з ним в будинку, крім того, проживає з іншим, він з нею не спілкується і нічого не знає про неї, лише діти інколи дещо розповідають відносно колишньої дружини. Реєстрація ОСОБА_2 в його будинку, який подарувала йому мати, заважає йому влаштувати власне життя, оформити субсидію та вільно розпоряджатись майном.
У подальшому в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та просив задовольнити його позовні вимоги /а.с.62/. Тому справа розглянута у відсутність позивача, що відповідає вимогам ст.223 ЦПК України.
Відповідачу направлялися судові повістки про виклик у судове засідання за адресою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, як передбачено п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, однак до суду повернулися конверти з довідками Укрпошти: «адресат відсутній за вказаною адресою, не проживає» /а.с.45, 54/.
При цьому ч.1 ст.131 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Таким чином, відповідно до вищевказаних положень ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленою про день та час розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила. Тому, суд визнає причини неявки відповідача неповажними і, відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, справа розглянута у її відсутність.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору в судове засідання не з'явився, однак надав клопотання, згідно з яким просив розгляд справи провести у його відсутність, проти задоволення позову не заперечує /а.с.33, 34, 38, 52/. Тому справа розглянута у відсутність представника третьої особи, що відповідає вимогам ул.223 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Судом були встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Згідно з Договором дарування будинку від 17.02.2009 року, посвідченим приватним нотаріусом Красноокнянського районного нотаріального округу Одеської області; витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.03.2009 року, виданим Красноокнянським РБТІ Одеської області, а також згідно з довідкою Чорнянського старостинського округу №14 Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області від 26.10.2022 року, ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.11-13, 14, 66/.
Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-IX, в Одеській області утворено Подільський район (з адміністративним центром у місті Подільськ) у складі, крім інших, територія Окнянської селищної територіальної громади, затвердженої КМУ, до якої відноситься с.Чорна Подільського району Одеської області.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 29/.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано а.с.10/;
Згідно з довідкою Чорнянського старостинського округу №14 Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , крім власника та його синів, які фактично там не проживають, зареєстрована колишня дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.19/;
Разом з тим, згідно з актом, складеним депутатом Окнянської селищної ради Одеської області Пейчевим В.Г. від 24.06.2022 року, ОСОБА_1 проживає один, з колишньою дружиною ОСОБА_2 з грудня місяця 2021 року не проживає, сумісне господарство не веде /а.с.20/.
Зазначені обставини також підтверджуються поясненнями свідків.
Так, свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що проживає по одній вулиці з позивачем близько 15 років, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знає давно. Йому відомо, що остання близько року поїхала і зараз проживає у м.Подільськ Одеської області, причина від'їзду йому невідома.
Свідок ОСОБА_6 пояснив, що йому відомо, що позивач з відповідачем розійшлися і не проживають разом більше року, їх сини також не проживають в будинку позивача, а мешкають в м.Одеса. Відповідач вже близько року не проживає в будинку позивача.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.
Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтями 316 та 317 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частинами 1, 2 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
На підставі ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно з ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно ст.71 ч.1, ст.72 Житлового кодексу УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї, за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Таким чином, судом з'ясовано, що відповідач зареєстрована в будинку позивача, однак не проживає за місцем реєстрації тривалий час - більше шести місяців, не приймає участі в утриманні будинку, не є членом сім'ї позивача і не має будь-яких підстав такою вважатися, втратила право користування цим жилим приміщенням та створює позивачу перешкоди у розпорядженні майном, так як через реєстрацію відповідача у будинку позивача, останній обмежений у праві розпоряджатися будинком на власний розсуд, отримати державну субсидію тощо, а тому суд вважає, що позов слід задовольнити та усунути позивачу перешкоди у користуванні житлом шляхом позбавлення відповідача права користування житловим приміщенням.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст.10, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Окнянська селищна рада Одеської області (адреса місцезнаходження: вул. Комарова, 2, смт. Окни Одеської області, код ЄДРПОУ 04379924) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн.
Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02.11.2022 року.
СуддяО. Л. Чеботаренко