Красноокнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/172/22
Провадження № 1-кп/506/26/22
про продовження запобіжних заходів
31.10.2022смт. Окни
Красноокнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
розглянувши в залі судового засідання в смт Окни у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР 15.02.2022 року за №12022161180000162 про обвинувачення
ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Грушево Криулянського району Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдова, з середньою освітою, в шлюбі не перебуває, не працює, тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на території України раніше не судимого, за даними Інтерполу перебуває в міжнародному розшуку компетентними органами Республіки Молдова,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Одеси, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, одруженого, не працює, раніше судимого:
- 15.02.2004 року Приморським районним судом м.Одеси за ч.1 ст.222, ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
- 04.10.2011 року Малиновським районним судом м.Одеси за ч.1 ст.115, ч.1 ст.185, ч.2 ст.222, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ст.71 КК України до 18 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах будь-якої форми власності та займатися приватною підприємницькою діяльністю на 3 роки. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25.12.2015 року ст.364 ч.2 КК України перекваліфіковано на ст.364-1 ч.1 КК України, за ст.ст.222 ч.2, 366 ч.2, 185 ч.1 КК України звільнено від покарання на підставі ст.49 ч.1 КК України та постановлено рахувати засудженим за ст.115 ч.1, ст.364-1 ч.2 КК України до 15 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах будь-якої форми власності та займатися приватною підприємницькою діяльністю на 2 роки; 05.02.2016 року на підставі ухвали Малиновського районного суду м.Одеси від 28.01.2016 року звільнений з Одеського СІЗО по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,
за участю сторони обвинувачення
прокурора ОСОБА_6
сторони захисту
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_5
захисника ОСОБА_7
перекладача ОСОБА_8
В провадженні Красноокнянського районного суду Одеської області перебуває зазначене кримінальне провадження.
ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачуються в тому, що у невстановлену слідством дату, час та місці, вступили в злочинну змову, направлену на вчинення нападу, поєднаного з проникненням у житло, з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу. Для досягнення вказаної мети, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_5 розробили злочинний план, відповідно до якого вони мали незаконно проникнути до домогосподарства, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де мешкають раніше їм не знайомі потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , та з погрозою застосування до потерпілих предмету, зовні схожого на пістолет, повинні були заволодіти майном, яке знаходилось всередині будинку.
Реалізуючи свій злочинний намір на вчинення розбою, діючи умисно, з метою незаконного збагачення, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди потерпілим, тобто діючи з прямим умислом, 15.02.2022 року близько 17.30 год. ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_5 , через незачинену хвіртку незаконно проникли на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_10 та у подальшому через незачинені вхідні двері відкрито проникли до будинку, де, діючи по заздалегідь розробленому плану, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_5 з метою подальшого подолання супротиву потерпілих, зв'язали руки та ноги ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за допомогою заздалегідь заготовлених та принесених з собою пластикових стяжок, після чого ОСОБА_3 , діставши з кишені своєї куртки заздалегідь заготовлений предмет, схожий на пістолет, приставив його до голови ОСОБА_10 та став висловлювати на його адресу погрози застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я, якщо він добровільно не віддасть їм наявні у них усі грошові кошти та золоті вироби. При цьому, ОСОБА_3 за допомогою липкої стрічки типу «скотч» заклеїв рот ОСОБА_10 , щоб останній не зміг покликати на допомогу сторонніх осіб.
Перебуваючи в безпорадному стані, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_9 ,реально сприйнявши погрозу насильства небезпечного для життя та здоров'я як таку, що дійсно буде реалізована, намагаючись в цій ситуації врятуватися, вказали на місце у кімнаті будинку, де зберігалися грошові кошти, та шафу в літній кухні, яка розташована на території домоволодіння, після чого ОСОБА_5 забрав з кімнати будинку грошові кошти в сумі 5230 доларів США, які дорівнюють 149240,66 грн. згідно курсу Національного Банку України, ланцюжок, виготовлений зі сплаву на основі золота 585 проби, вагою 3,50 грам, вартістю 6369,01 грн. та підвіску, виготовлену зі сплаву на основі золота 585 проби, вагою 1,00 грам, вартістю 1730,90 грн. після чого ОСОБА_5 , вийшовши з будинку через незачинені вхідні двері, незаконно проник до приміщення літньої кухні, де незаконно заволодів грошовими коштами у розмірі 19300 грн., після чого повернувся до будинку та передав ОСОБА_3 викрадене майно.
Продовжуючи діяти згідно заздалегідь розробленого злочинного спільного плану та не бажаючи бути викритим сторонніми особами, ОСОБА_5 за допомогою заздалегідь заготовлених та принесених з собою пластикових стяжок, зв'язав руки та ноги потерпілій ОСОБА_9 та за допомогою липкої стрічки типу «скотч» заклеїв рот останній. Після цього, заволодівши вказаними грошовими коштами та золотими прикрасами, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись у подальшому викраденими коштами на власний розсуд, завдавши потерпілим матеріальної шкоди на загальну суму 176640,57 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, тобто у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб та поєднаного з проникненням у житло.
До суду надійшли клопотання прокурора про продовження відносно обвинувачених запобіжних заходів у виді тримання під вартою, строк застосування яких закінчується 11 листопада 2022 року, посилаючись на те, що підстави для зміни запобіжних заходів відсутні, ризики залишились такими ж. Так, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна, у зв'язку з чим є ризик втечі та переховування обвинувачених з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Зокрема, враховуючи близьке розташування державного кордону України, у обвинувачених є можливості безперешкодно перетнути державний кордон України з невизнаною Придністровською Молдавською Республікою, з якою у України відсутні будь-які міжнародно-правові відносини, або з Республікою Молдовою. При цьому, ОСОБА_3 є громадянином Молдови, а ОСОБА_5 має закордонний паспорт і посвідку на тимчасове проживання в Республіці Молдова. Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 був затриманий в рейсовому автобусі Одеса-Кишинів, що також свідчить про його намір виїхати за межі території України. Крім того, обвинувачені можуть незаконно впливати на потерпілих та свідків. Обвинувачений ОСОБА_5 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, що свідчить про його небажання припинити свою злочинну діяльність, а обвинувачений ОСОБА_3 за даними Інтерполу з 2018 року перебуває у міжнародному розшуку компетентними органами Республіки Молдова. На думку прокурора, з урахуванням зазначених обставин, обрання обвинуваченим більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання покладених на них обов'язків, а також унеможливить запобігання вищевказаним ризикам.
В судовому засіданні прокурор підтримав зазначені клопотання.
Потерпілі в судове засідання не з'явились, однак від них до суду надійшли заяви про проведення судового засідання у їх відсутність. Тому клопотання прокурора розглянуті у відсутність потерпілих.
Обвинувачені заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили змінити їм запобіжні заходи на домашній арешт.
Захисник ОСОБА_7 підтримав позицію обвинувачених, а також додав, що ,на його думку, вказані у клопотанні ризики є надуманими, доказів їх існування суду не надано, тому вони є лише припущеннями сторони обвинувачення. Особливістю військового стану є неможливість виїзду за межі України, у обвинувачених є постійне місце проживання, у зв'язку з чим, на його думку, немає підстав застосовувати найсуворіший запобіжний захід у виді тримання під вартою. Тому він просив змінити обвинуваченим запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Вислухавши думки учасників процесу щодо заявлених клопотань, суд приходить до наступного.
Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України до спливу продовженого строку тримання обвинуваченого під вартою суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до п.п.4, 5 ч.2 ст.183 КПК України - запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:
- до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
- до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Обвинуваченим інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.
В п.79 рішення у справі «Харченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Також суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за яким тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
На думку суду, такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, і за таких обставин суд погоджується з думкою прокурора, що зазначені ознаки дають підстави вважати можливим незаконний вплив на потерпілих, свідків, а також ухилення від суду, і обрання більш м'якого запобіжного заходу може перешкоджати охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченню швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений.
При цьому, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58).
Надаючи оцінку можливості обвинувачених переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків в даному кримінальному провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, можуть вдатися до відповідних дій.
Так, враховуючи близьке розташування державного кордону України, у обвинувачених є можливості безперешкодно у незаконний спосіб перетнути державний кордон України з невизнаною Придністровською Молдавською Республікою, з якою у України відсутні будь-які міжнародно-правові відносини ,або з Республікою Молдовою. При цьому, ОСОБА_3 є громадянином Молдови, а ОСОБА_5 має закордонний паспорт і посвідку на тимчасове проживання в Республіці Молдова. Крім того, судом враховано те, що після вчинення інкримінованих діянь обвинувачений ОСОБА_5 був затриманий в рейсовому автобусі Одеса-Кишинів, що свідчить про його намір та можливість виїхати за межі території України.
Крім того, суд враховує, що поведінка обвинувачених на час вчинення інкримінованого органами досудового розслідування останнім правопорушення у складі групи осіб, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілих, свідчить про існування ризику можливого впливу на потерпілих.
Суд також враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Проте, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до приписів ст.183 КПК України, вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
Так, при вирішенні клопотання про продовження обвинуваченим запобіжних заходів, суд виходить з того, що обвинуваченим ухвалами слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18.02.2022 року були обрані запобіжні заходи у виді тримання під вартою і вказаними ухвалами встановлена наявність обґрунтованої підозри.
Ухвалами слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 15.04.2022 року, а також ухвалами Красноокнянського районного суду Одеської області від 13.05.2022 року, від 05.07.2022 року та від 01.09.2022 року щодо обох обвинувачених продовжено строки обраних запобіжних заходів та вони закінчуються 11.11.2022 року.
При обранні відносно обвинувачених запобіжних заходів на стадії досудового розслідування слідчим суддею було враховано як особи обвинувачених, так і ризики, передбачені ст.177 КПК України, і ці ризики на час вирішення питання щодо продовження судом запобіжних заходів не змінилися та не відпали.
Так, обвинувачені обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна, а тому вони можуть переховуватися від суду, оскільки ніде не працюють, можуть впливати на потерпілих та свідків, а також іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
При цьому слід наголосити, що у розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, однак таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Також суд бере до уваги, що обвинувачені можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи, що вони мають негативну репутацію, оскільки ОСОБА_5 є раніше судимим, судимість не знята, тобто є схильним до вчинення протиправних дій, а ОСОБА_3 , за інформацією Інтерполу, перебуває у міжнародному розшуку з метою подальшої екстрадиції до Республіки Молдова, як раніше засуджений на території Республіки Молдова до тривалого терміну позбавлення волі, і таке ухиляння від правоохоронних органів іншої держави може свідчити про його можливе ухиляння і від суду в Україні.
До того ж, будь-яких ґрунтовних доказів того, що ОСОБА_3 має належним чином зареєстроване місце перебування в Україні, немає.
Таким чином, зазначені обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
До того ж, зазначені ризики підсилюються також оголошеним в Україні воєнним станом.
Також суд враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особи обвинувачених та характер висунутого обвинувачення, тяжкість можливого покарання в їх взаємозв'язку з можливими ризиками у справі.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.
Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Таким чином, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинувачених (їх характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинувачених під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинувачених під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зважаючи на те, що на даний час кримінальне провадження по суті ще не розглянуто, не вирішуючи наперед питання доведеності вини обвинувачених, беручи до уваги обставини кримінального правопорушення, за яким пред'явлено обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, дані про особи обвинувачених, а саме, враховуючи, що ОСОБА_5 є раніше судимим, має незняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, і знову обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, має закордонний паспорт та посвідку на тимчасове проживання в Республіці Молдова і був затриманий в рейсовому автобусі Одеса-Кишинів при спробі виїхати до Республіки Молдова, а обвинувачений ОСОБА_3 є громадянином Республіки Молдова та перебуває у міжнародному розшуку як засуджений на території Республіка Молдова за скоєння тяжкого злочину, жоден із обвинувачених не працює, офіційних джерел доходу не має, а також беручи до уваги те, що в Україні оголошено воєнний стан, що само по собі є додатковим ризиком, суд вважає, що ризики не зменшились і інші запобіжні заходи не будуть сприяти належній процесуальній поведінці обвинувачених, а крім того, не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_5 запобіжних заходів у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Що стосується усних клопотань як обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , так і захисника - адвоката ОСОБА_7 про зміну обвинуваченим запобіжних заходів з тримання під вартою на домашній арешт, слід зазначити наступне.
Ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
До глави 18 КПК України «Запобіжні заходи, затримання особи» входять ст.ст.176-213 КПК України.
Зокрема, порядок звернення до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу обвинуваченим, його захисником встановлений ст.201 КПК України, якою, крім іншого, встановлено вимоги до такого клопотання, яке подається до суду в письмовій формі.
З урахуванням зазначеного, так як усне заявлення в судовому засіданні обвинуваченими та їх захисником клопотань про зміну запобіжних заходів не передбачене ст.201 КПК України, а оформлені відповідно до вимог ст.201 КПК України письмові клопотання до суду не надійшли, то підстави для розгляду таких клопотань відсутні.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 331, 371, 372, 392 КПК України,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період судового розгляду справи, але не більше ніж на шістдесят днів - до 10 січня 2023 року включно.
Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період судового розгляду справи, але не більше ніж на шістдесят днів - до 10 січня 2023 року включно.
На ухвалу може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд протягом п'яти днів з моменту проголошення, а особами, які перебувають під вартою - протягом п'яти днів з моменту вручення копії ухвали.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Повну ухвалу суду оголошено 02.11.2022 року о 08.30 год.
Суддя ОСОБА_1