Справа № 947/24541/22
Провадження № 1-кс/947/10755/22
28.10.2022 року
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12022160000000112 від 08.02.2022 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеса, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.307 КК України,
До суду надійшло клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що у період з 17.09.2022 по 27.09.2022, у ОСОБА_4 , з метою незаконного збагачення, переслідуючи корисливі мотиви, виник злочинний умисел, направлений на незаконний збут вогнепальної зброї та бойових припасів.
Далі, ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, з метою подальшого збуту, при невстановлених обставинах та у невстановленому місці придбав та почав зберігати пістолет SUR 1607 № SAAY1 НОМЕР_1 та 20 (двадцять) патронів калібру 9мм Р.А.
Продовжуючи реалізацію злочинного наміру, діючи з корисливих мотивів, 17.09.2022, ОСОБА_4 , знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, керуючись корисливим мотивом, із застосуванням кросплатформової системи миттєвого обміну повідомленнями «Телеграм», розпочав листування з ОСОБА_7 ,якому доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, в ході якого запропонував останньому придбати пістолет та набої до нього за 1000 доларів США.
Так, 27.09.2022, приблизно о 16.00 год. ОСОБА_4 , прибувши у супроводі невстановлених осіб на автомобілі марки «ВАЗ-21063», державний номерний знак НОМЕР_2 за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, 35/1, біля супермаркету «Таврія-В», з метою збуту вогнепальної зброї та боєприпасів, достовірно знаючи, що вогнепальна зброя та боєприпаси є предметами, обіг яких обмежено, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, зустрівся з ОСОБА_7 , якому доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, та передав останньому пістолет SUR 1607 № SAAY1 НОМЕР_1 та 20 (двадцять) патронів калібру 9мм Р.А., за що отримав грошову винагороду в сумі 800 доларів США, (що відповідно до курсу НБУ станом на 27.09.2022 складає 29 248 гривень).
Після чого, 27.09.2022, у період часу з 17.17 год. до 17.30 год., ОСОБА_7 , якому доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки,добровільно видав співробітникам поліції придбаний ним у ОСОБА_4 пістолет SUR 1607 № SAAY1 НОМЕР_1 та 20 (двадцять) патронів калібру 9мм Р.А.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/116-22/16175-БЛ від 04.10.2022 наданий на дослідження пістолет є нестандартною (переробленою саморобним способом) гладкотвольною вогнепальною зброєю - 9-мм самозарядним пістолетом SUR 1607 № SAAY1-2005-0500, промислового виробництва (компанія виробник - SURAMS, Туреччина), який позиціонується виробником як сигнально-стартовий пістолет калібру 9 мм Р.А.К. (для подачі шумових сигналів та не є таким у зв'язку з невідповідністю вимогам щодо стртовихпристоїв через конструктивні зміни, внесені шляхом саморобного видалення захисного елементу з каналу ствола. Для проведення пострілів з наданого пістолета можливо використання як шумових і газових пістолетних патронів калібру 9 мм Р.А.К.(Р.А.), так і патронів з кінетичними снарядами: 9-мм дробові пістолетні патрони, патрони несмертельної дії, споряджені гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами (Терен ЗП, ПНД-9П, Терен -3Ф та ін.); патрони роздільного спорядження (шумовий, або газовий калібру 9 мм Р.А. та сферична куля, а саме стандартна свинцева картечна діаметром до 6,95 мм) чи перероблені унітарні патрони аналогічного комплектування. У зв'язку із значними конструктивними змінами наданий пістолет набув нових характеристик, а саме - можливість використання інших зразків патронів та переходу до групи вогнепальної зброї. Даний пістолет до проведення пострілів придатний.
Надані на дослідження 20 (двадцять) патронів є не сертифікованими пістолетними патронами калібру 9мм Р.А., спорядженими полімерними еластичними кулями сферичної форми та можуть бути використані для стрільби з пістолетів калібру 9мм Р.А. З них 12 (дванадцять) патронів, що з маркуванням «SAFARI-P 9MMP.A.», «COBA П 9 мм», «ПНД-9П 9мм, «АКБС 9мм Р.А.», «S.A.-9 9 mmP.A.», «ГП 9ММ», виготовлені з використанням складових частин промислового виробництва шляхом спорядження саморобним способом капсульованих гільз пістолетних патронів калібру 9 мм Р.А. бездимним порохом та еластичними полімерними кулями сферичної форми, а решта 8 (вісім) патронів, що з маркуванням «9mmP.A. Knall», «SK 9mmP.A. Knall», «MFS 9mmPAK Knall», виготовлені з використанням складових частин промислового виробництва шляхом спорядження саморобним способом капсульованих гільз шумових пістолетних патронів калібру 9 мм Р.А.К. іноземного виробництва бездимним порохом та еластичними полімерними кулями сферичної форми. Дані 20 патронів до стрільби придатні та відносяться до категорії боєприпасів.
На підставі викладеного, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України за кваліфікуючими ознаками: придбання, зберігання та збут вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Крім того, ОСОБА_4 усвідомлюючи протиправність своїх дій, порушуючи правовий режим обігу наркотичних засобів та психотропних речовин в Україні, у невстановлений в ході досудового розслідування час, місці та спосіб, з метою подальшого незаконного збуту, умисно, незаконно придбав у невстановленої особи особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, який, із невстановленого досудовим розслідуванням часу, умисно, незаконно зберігав з метою подальшого незаконного збуту.
Далі, в проміжок часу з 21.10.2022 до 27.10.2022 ОСОБА_4 , реалізуючи дії, спрямовані на незаконний збут наркотичного засобу, домовився з ОСОБА_7 , якому доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, про збут останньому особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу, а також зброї, боєприпасів та вибухових пристроїв за грошову винагороду в сумі 29 000 гривень.
Продовжуючи реалізацію злочинного наміру, діючи з корисливих мотивів, 27.10.2022 ОСОБА_4 призначив ОСОБА_7 , якому доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, зустріч за адресою: АДРЕСА_2 .
У подальшому, 27.10.2022 приблизно о 16.00 год., ОСОБА_7 , якому доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, прибувши за вказаною адресою, зустрівся з ОСОБА_4 . Далі, рухаючись на таксі, ОСОБА_7 , якому доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, виконуючи вказівки ОСОБА_4 передав останньому грошові кошти в сумі 29 000 гривень. Після чого, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , якому доручено проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, вийшовши з автомобіля таксі, прослідували до заздалегідь підготовленого місця, розташованого неподалік від буд. АДРЕСА_3 , де ОСОБА_4 передав ОСОБА_7 барсетку, в яку були упаковані два предмети, що зовні схожі на дві гранати «Ф-1», предмет що зовні схожий на пістолет з маркуванням Mod 85 AUTO НОМЕР_3 cal 9 mm PA-ITALY, з номером НОМЕР_4 , 8 предметів, зовні схожих на патрони калібру 9 мм та прозорий полімерний зіп-пакет з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, у кількості приблизно 50 грамів, яка відповідно до експрес тесту «MarijuanaHashish-Identefication» - IDT3000, із маркуванням LOT - 3035 021A, EXP: 12/2024, містить наркотичну речовину - марихуанну або гашиш. Одразу після вчинення вказаних дій, ОСОБА_4 затримано на підставі ст. 208 КПК України та протиправну діяльність припинено, а збуті останнім наркотичний засіб та предмети, зовні схожі на зброю та боєприпаси вилучені.
На підставі викладеного, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: за кваліфікуючими ознаками: придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу.
На підставі викладеного, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів.
Слідчий звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, шляхом залишення території України, оскільки підозрюваний усвідомлює, що санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років;
- згідно п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України підозрюваний ОСОБА_4 у разі застосування іншого запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які наразі не виявлені органом досудового розслідування;
- згідно п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, у даному кримінальному провадженні, шляхом залякування, оскільки у зв'язку з врученням підозрюваному копій матеріалів, останній володіє інформацією про місце проживання та іншими контактними даними вказаних осіб. Крім того станом на теперішній час у кримінальному провадженні не встановлено та не допитано всіх свідків, покази яких мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, а також вони не допитані в судовому засіданні. Таким чином, ОСОБА_4 , перебуваючи не під вартою, може здійснювати вплив на вказаних осіб з метою зміни їх показів чи відмову від них;
- згідно п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього як на підозрюваного у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу, а також невиконання обов'язків шляхом неявки, у разі необхідності до слідчого, слідчого судді та суду. Крім того ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки станом на теперішній час органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, а отже, перебуваючи не під вартою, матиме можливість підтримувати зв'язок із такими особами, тим самим сприяти їх переховуванню від органів досудового розслідування та, як наслідок, ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені ними кримінальні правопорушення;
- згідно п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підозрюваний ОСОБА_4 може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, пов'язані з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, оскільки останній офіційно ніде не працевлаштований та не має постійного джерела доходу, а тому не виключаються спроби повторного вчинення вказаних корисливих кримінальних правопорушень останнім.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання у повному обсязі, зазначивши, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України. Крім того, прокурор просив визначити розмір застави у розмірі 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечувала щодо клопотання сторони обвинувачення, зазначивши, що підозра необґрунтована. Просила обрати відносно її підзахисного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання. Однак, якщо суд прийде до переконання, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, просила зменшити розмір застави.
Підозрюваний підтримав думку свого захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).
Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов'язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.
Як встановлено в судовому засіданні, 27.10.2022 року ОСОБА_4 було затримано в порядку ст.208 КПК України.
28.10.2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.307 КК України.
Що стосується посилання захисника на необґрунтованість підозри, слідчий суддя зазначає наступне.
Згідно ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена усправі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п.175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні прокурором наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.307 КК України.
Приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 тяжких кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, його суспільно-небезпечний характер, а саме: ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, що на теперішній час є вкрай негативним явищем у суспільстві, та підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти громадської безпеки під час введення в України воєнного стану, особу підозрюваного, який неодружений, офіційно не працевлаштований та іншого джерела прибутку не має, що надає йому можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, що доводить існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, враховуючи, що не всі речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, на даний момент органом досудового розслідування встановлені, підозрюваний ОСОБА_4 безпосередньо, або через інших осіб може їх знищити, сховати, або спотворити, тобто, вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України.
Що стосується ризику незаконного впливу на свідків передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя зазначає, що підозрюваний може незаконного впливати на свідків з метою зміни ними свідчень у ході судового розгляду кримінального провадження у подальшому, впливати на свідків, яких ще не допитано для дачі ними неправдивих свідчень, які її виправдовують, або впливати на інших осіб, які можуть бути допитані, а тому слідчий суддя приходить до переконання про доведеність в судовому засіданні існування вказаного ризику.
Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню, а саме повідомити невстановленій особі інформацію про стан досудового розслідування, слідчий суддя приходить до переконання про доведеність в судовому засіданні наявності ризику передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України.
Що стосується наявності ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя зазначає, що стороною обвинувачення не доведено наявності вказаного ризику, оскільки ОСОБА_4 раніше не судимий.
Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.
Відповідно ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні злочину тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням викладеного, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, в сфері незаконного обігу наркотичних засобів та проти громадської безпеки, майновий та сімейний стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків.
Так, прокурором не наведено, що застава у межах, визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12022160000000112 від 08.02.2022 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали обчислюється з моменту затримання особи 27.10.2022 року та припиняє свою дію 25.12.2022 року.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, передбачених КПК України в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 198 480 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з іншими учасниками та свідками у вказаному кримінальному провадженні; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1