Березівський районний суд Одеської області
02.11.2022
Справа № 494/1336/22
Провадження № 2/494/442/22
02 листопада 2022 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панчишина А.Ю.,
при секретарі Твердун Т.В.
за участю позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Березівського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків, -
05 жовтня 2022 року до Березівського районного суду Одеської області надійшла позовна заяваОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2022 року, вказана справа передана до розгляду судді Березівського районного суду Одеської області Панчишина А.Ю.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що позивачка ОСОБА_1 є матір'ю відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка станом на теперішній час вона досягла пенсійного віку.
За нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон), згідно ч. 1 ст. 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 01.01.2021 по 31.12.2021 року не менше 28 років.
Звернувшись до Пенсійного фонду України для обчислення стажу роботи та призначення пенсії за віком ОСОБА_1 отримала рішення про відмову в призначенні пенсії від 12 жовтня 2021 року № 155050002390.
При обчисленні робочого стажу Пенсійним фондом встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 16 років 10 місяців 01 день, що не відповідає нормам статті 26 Закону, та повідомили, що вона має право на призначення пенсії згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при наявному страховому стажу з 02.04.2026 року.
На сьогоднішній день позивачка ОСОБА_1 майже перебуває на утримані своєї матері пенсіонерки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є недостатнім для задоволення її та матері життєвих потреб, а саме: ліки, харчування, одяг та комунальні витрати. На даний час за станом здоров'я та свого віку позивачка не має можливості працевлаштування.
Відповідач інколи допомагав ОСОБА_1 добровільно, але вже деякий час вільної матеріальної допомоги не надає, не спілкується з нею. Інших дітей позивачка не має і звернутися за допомогою їй більше нема до кого.
За даних обставин ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав та просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на її, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 користь, аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн. щомісячно, починаючи від дня подачі позову, а саме з 05.10.2022 року по 02.04.2026 року, тобто по день призначення пенсії ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 12.10.2022 року по справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на 02.11.2022 року на 14 год. 00 хв.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю та наполягала на їх задоволенні.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений в розумінні вимог п.3 ч. 8 ст.128 ЦПК України. Будь-яких доказів на спростування вимог позивачки суду не надав, відзив на позовну вимогу також не подав.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За згодою позивача суд приймає рішення при заочному розгляді справи, згідно положень ст.ст.280-282 ЦПК України.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 являється матір'ю відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Станом на теперішній час ОСОБА_1 досягла пенсійного віку.
За нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон), згідно ч. 1 ст. 26 Закону, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 01.01.2021 по 31.12.2021 року не менше 28 років.
08 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до відділу призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Луганській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Як вбачається з копії листа, наданого відділом призначення пенсій Управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Луганській області від 12.10.2021 року, позивачці було відмовлено в призначенні пенсії згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При обчисленні робочого стажу Пенсійним фондом встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 16 років 10 місяців 01 день, що не відповідає нормам статті 26 Закону, та повідомили, що вона має право на призначення пенсії згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при наявному страховому стажу з 02.04.2026 року.
На сьогоднішній день позивачка ОСОБА_1 перебуває на утримані своєї матері пенсіонерки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є недостатнім для задоволення її життєвих потреб, а саме: ліки, харчування, одяг та комунальні витрати. На даний час за станом здоров'я та свого віку позивачка не має можливості працевлаштування.
Приймаючи до уваги те, що станом на теперішній час позивачка досягла пенсійного віку, за станом здоров'я та свого віку не має можливості працевлаштуватися, перебуває на утриманні своєї матері пенсіонерки ОСОБА_3 , суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги від свого повнолітнього сина.
При цьому, доказів про те, що позивачка ухилялася від утримання сина ОСОБА_2 або позбавлялася батьківських прав щодо нього, суду не надано. Отже, законних підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати непрацездатну матір судом не встановлено.
В матеріалах справи відсутні докази про наявність у позивача інших дітей, окрім відповідача.
Згідно зі ст. 51 Конституції України, повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними особами, зокрема, є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами.
Згідно до ст. 47 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні діти зобов'язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати догляд за ними. Таким чином, необхідною умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов'язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.
Відповідно до ч. 1 ст. 204 СК України, дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.
Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов'язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.
У п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року надано роз'яснення, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги не є абсолютним.
Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.
Як роз'яснено у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст.204 СК).
Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.
Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.
При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина.
Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.
Зазначене також узгоджується з правовим висновком, зробленим Верховним Судом України в постанові від 13.04.2016 у справі № 6-3066цс15, та Верховним Судом у постанові від 19.09.2018 при розгляді справи № 494/1682/15-ц, де вказано, що право на утримання повнолітньою дочкою, сином виникає у непрацездатних батьків за умови, що їхня заробітна плата, пенсія, доходи від використання майна, інші доходи є меншими за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом.
При цьому, зазначене співвідношення доходу позивача до встановленого законодавцем розміру прожиткового мінімуму має вирішальне значення під час вирішення спору за вимогами, пред'явленими на підставі статей 202, 205 СК України, які визначають підстави виникнення обов'язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та порядок визначення розміру присуджених аліментів.
Вказане також узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 10.01.2019 при розгляді справи № 369/7004/17.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність визначено у розмірі: з 1 січня 2022 року - 1934 гривень, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривень.
Також, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 212/1055/18-ц дійшов висновку, що тлумачення статті 202 Сімейного кодексу України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Верховний Суд у постанові від 10.10.2018 р. у справі № 301/160/17 виходив з того, що необхідність стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків має визначатися залежно від їх матеріального становища. При цьому, до уваги має братися отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не породжує виникнення у дітей обов'язку їх утримання, та не свідчить про наявність потреби у наданні матеріальної допомоги.
Частиною 1 ст. 205 СК України передбачено суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.
Згідно ч.2 ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін, можливості одержання утримання від інших дітей, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Отже, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків необхідно враховувати, що таке право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, виникає за умови непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Майновий стан дітей впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов'язку утримувати матір, батька.
Приймаючи до уваги те, щостаном на теперішній час позивач досягла пенсійного віку, за станом здоров'я та свого віку не має можливості працевлаштуватися, перебуває на утриманні своєї матері пенсіонерки ОСОБА_3 , суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 потребує матеріальної допомоги від свого повнолітнього сина.
При цьому, доказів про те, що позивач ухилялася від утримання сина ОСОБА_2 або позбавлялася батьківських прав щодо нього, суду не надано. Отже, законних підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати непрацездатну матір судом не встановлено.
В матеріалах справи відсутні докази про наявність у позивача інших дітей, окрім відповідача.
При визначенні розміру аліментів, суд враховує ту обставину, що позивачка не надала суду докази, які свідчать про необхідність лікування та купівлю ліків, оплату житлово-комунальних послуг, доказів інших додаткових витрат.
Суд, аналізуючи зібрані докази в сукупності, та враховуючи, що відповідач ухиляються від зобов'язання утримувати непрацездатну матір, яка потребує матеріальної допомоги, приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання непрацездатної матері в розмірі 2100 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, тобто з 05.10.2022 року.
У відповідності до ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Судові витрати, згідно ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України ст. ст. 79, 172, 202, 205 Сімейного Кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідка на постійне проживання № НОМЕР_2 , видана органом 5101 (відділ оформлення документів управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції (м. Одеса), РНОКПП НОМЕР_3 , як непрацездатної матері, яка потребує матеріальної допомоги в твердій грошовій сумі в розмірі 2100 гривень щомісячно, починаючи від дня подачі позову, тобто з 05.10.2022 року по 02.04.2026 року по день призначення пенсії ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідка на постійне проживання № НОМЕР_2 , видана органом 5101(відділ оформлення документів управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції (м. Одеса), РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 992 гривень 40 копійок.
Заочне рішення можу бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідка на постійне проживання № НОМЕР_2 , видана органом 5101(відділ оформлення документів управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції (м. Одеса), РНОКПП НОМЕР_3
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_1
Суддя Панчишин А.Ю.