01 листопада 2022 року
м. Київ
справа № П/811/1027/17
адміністративне провадження № К/9901/48349/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №П/811/1027/17
за позовом Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Східні ласощі", про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 (головуючий суддя Іванов С.М., судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.)
В червні 2017 року Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради (далі також- позивач, Управління) звернулося до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі також- відповідач, ДАБІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області № 205 від 23.05.2017 року, яким скасовано дію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 08.02.2017 року № 358 на "Нове будівництво цеху по виготовленню вафельної продукції та реконструкція цеху по виготовленню халви на території підприємства ТОВ "Кондитерська фабрика "Східні ласощі" по вул. Дарвіна, 53 у м. Кропивницькому, Кіровоградської області", виданих Управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.11.2017 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області № 205 від 23.05.2017 року, яким скасовано дію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 08.02.2017 року № 358 на "Нове будівництво цеху по виготовленню вафельної продукції та реконструкція цеху по виготовленню халви на території підприємства ТОВ "Кондитерська фабрика "Східні ласощі" по вул. Дарвіна, 53 у м. Кропивницькому, Кіровоградської області", виданих Управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року задоволено апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
Скасовано Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року у справі № П/811/1027/17 та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Судами встановлено, що 06.02.2017 третя особа звернулась до позивача із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень на нове будівництво цеху по виготовленню вафельної продукції та реконструкції цеху по виготовленню халви на території підприємства ТОВ "Кондитерська фабрика "Східні ласощі" по вул. Дарвіна, 53 у м. Кропивницький.
До заяви були додані документи згідно переліку.
08.02.2017 Управлінням за результатами розгляду зазначеної заяви та поданих документів надані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 08.02.2017 № 358 на будівництво цеху по виготовленню вафельної продукції та реконструкція цеху по виготовленню халви на території підприємства ТОВ "Кондитерська фабрика "Східні ласощі" по вул. Дарвіна, 53 у м. Кропивницькому.
22.05.2017 відповідно до наказу від 14.04.2017 та на підставі направлення на проведення позапланової перевірки № 61 від 20.04.2017 головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області Потаповою З.В. проведено позапланову перевірку дотримання вимог містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з боку Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради, за наслідками якої було складено акт № 49 перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів.
Актом зафіксовано наступні порушення:
1) у доданому до заяви містобудівному розрахунку не вказані повні граничнодопустимі параметри забудови, умови ув'язки архітектурно-планувального та об'ємно-просторового рішення, системи обслуговування, інженерних комунікацій, транспортного обслуговування та благоустрою з існуючою забудовою із дотриманням чинних нормативних документів, що не відповідає абзацу 7 пункту 1.2. Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Мінрегіону України від 07.07.2011 № 109 (далі - Порядок № 109);
2) в п. 2.1 "Гранично допустима висота будівель" зазначено: відповідно до містобудівного розрахунку з техніко-економічного показниками об'єкта будівництва, який розроблений ПрАТ "Кіровоградський інститут "Проектно- вишукувальний інститут "Кіровоградагроект" (шифр 494/12/16), але в складі МУіО № 358 наявний містобудівний розрахунок на об'єкт "Нове будівництво цеху по виготовленню вафельної продукції та реконструкції цеху по виготовленню халви на території підприємства "Кондитерська фабрика "Східні ласощі" по вул. Дарвіна, 53, м. Кропивницький Кіровоградської області, розроблений ТОВ "Проектно-вишукувальний інститут "Агропроект" том 1, шифр 494/2016-мр, крім того, у ньому не вказана висота будівель, що не відповідає підпункту а) пункту 3.4 Порядку №109;
3) в п. 2.2 не зазначений максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки, що не відповідає п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ;
4) у п. 2.4 не вказані відстані від об'єкта, що проектуються, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови, що не відповідає п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності";
5) п. 2.6. не зазначені мінімально допустимі відстані від об'єктів, що проектуються до існуючих будинків і споруд, що не відповідає підпункту д) пункту 3.4. Порядку № 109;
6) відповідно до додатку 4 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 № 173, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 24.07.1996 за 379/1404 запланований об'єкт відноситься до V класу небезпеки (санітарно-захисна зона 50 м) - кондитерські фабрики, в той час як відповідно до параграфу 12 глави 2 пояснювальної записки Зонінгу м. Кіровоград даний вид об'єкта відноситься до допустимих видів забудови, які потребують спеціального погодження (комунально-складські зони КС-5 - зона розміщення об'єктів 5-го класу санітарної класифікації призначаються для розміщення підприємств, що є джерелом забруднення навколишнього середовища і потребують санітарно-захисних зон до 50м.). За параграфом 1 глави 1 Зонінгу: "Спеціальне погодження - погодження, яке після належного обґрунтування намірів, необхідно отримати на ті види землекористування, що не відповідають переліку переважних та супутніх для даної зони".
Разом з цим, в пакеті наданих документів відсутні будь-які спеціальні погодження або спеціальні дозволи. Також, відповідно до пункту в) параграфу 4 глави 21 пояснювальної записки Зонінгу: "Виключно на основі детального плану здійснюються розташування та будівництво окремих об'єктів містобудування, для яких у відповідності до зонінгу необхідно отримати спеціальне погодження, або нових об'єктів інженерного забезпечення кварталу, групи кварталів, мікрорайону, житлового району", що є порушенням положень Зонінгу, так як відсутні відомості про розробку та затвердження детального плану території на даний об'єкт, та є порушенням п. 5 ст. 29 Закону та абзацу 2 пункту 2.4. Порядку № 109
На підставі встановлених у ході позапланової перевірки порушень, 23.05.2017 Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області винесено рішення № 205, яким скасовано дію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 08.02.2017 року № 358 на нове будівництво цеху по виготовленню вафельної продукції та реконструкція цеху по виготовленню халви на території підприємства ТОВ "Кондитерська фабрика "Східні ласощі" по вул. Дарвіна, 53 у м. Кропивницькому, Кіровоградської області, виданих Управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради.
Не погоджуючись із зазначеним рішення, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що допущені позивачем при наданні містобудівних умов порушення є незначними та не могли потягнути за собою такого крайнього заходу впливу як скасування містобудівних умов та обмежень.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено, яким саме чином оскаржуване рішення вплинуло на його права та законні інтереси, а відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, вважаючи її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить останню скасувати та залишити в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.11.2017.
В касаційній скарзі зазначає, що право Управління на звернення до суду з цим позовом передбачено ст.55 Конституції України, яка гарантує кожному захист своїх прав, порушених органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами.
Третя особа у відзиві на касаційну скаргу просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Надаючи правову оцінку в контексті правовідносин, що склалися, колегія суддів зазначає таке.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 цього Закону №3038-VI проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування
Частиною першою статті 29 Закону № 3038-VI визначено, що основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.
Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі (частина третя статті 29 Закону №3038-VI).
Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.
Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (частини четверта, п'ята статті 29 Закону №3038-VI).
На момент надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 08.02.2017 № 358 діяв Порядок № 109 від 07.07.2011 (наказ втратив чинність згідно із наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.11.2017 №289), який визначав процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст.
Відповідно до абз. 2 пункту 2.1 Порядку №109 містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом №3038-VI.
Отже, позивач є компетентним органом щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.
У спірних правовідносинах позивач стверджує, що оскаржуваним рішенням відповідач втрутився у повноваження Управління щодо видачі містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки.
З цього приводу колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до положень статті 41-1 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.
Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду, зокрема перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об'єктами нагляду.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право, зокрема, скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Про скасування рішень, прийнятих об'єктами нагляду, головний інспектор будівельного нагляду повідомляє голову відповідного органу місцевого самоврядування для прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності винної особи.
Механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №698.
Відповідно до пункту 2 цього Порядку нагляд здійснюється ДАБІ через головних інспекторів будівельного нагляду шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок. Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 698 основними завданнями нагляду є:
1) виявлення, припинення та запобігання порушенню уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначеними відповідно до статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність», органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними відповідно до статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності;
2) скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об'єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів;
3) притягнення посадових осіб об'єктів нагляду до відповідальності відповідно до закону.
Відповідно до частини восьмої статті 29 Закону №3038-VI скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам; 3) за рішенням суду.
Зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється посадовими особами ДАБІ (суб'єкт нагляду) з метою перевірки дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, іншими органами (об'єкт нагляду), що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.
Одночасно з цим, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й до дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України (в редакції до 15.12.2017; тут та надалі) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частинами першою, третьою статті 6 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України, у зазначеній редакції, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
За правилами статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України у чинній редакції, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
За змістом наведених норм до адміністративного суду за зверненням суб'єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб'єкта владних повноважень надано такому суб'єкту законом.
Отже, за загальним правилом один орган державної влади (його посадова чи службова особа) не може звертатися з позовом до іншого органу (її посадової особи), бо це означатиме позов держави до неї самої.
Винятком є компетенційний спір. Втім, хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз'яснюючи межі компетенції органів.
Водночас під компетенційним спором слід розуміти спір між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.
Також для звернення до адміністративного суду суб'єкт владних повноважень як позивач повинен відповідати основним умовам, а саме: такий суб'єкт має бути наділений повноваженнями для звернення до суду.
Спір у цій справі виник у зв'язку із прийняттям Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області рішення № 205 від 23.05.2015 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 08.02.2017 року № 358 на нове будівництво цеху по виготовленню вафельної продукції та реконструкція цеху по виготовленню халви на території підприємства ТОВ "Кондитерська фабрика "Східні ласощі" по вул. Дарвіна, 53 у м. Кропивницькому, Кіровоградської області
Колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою містобудівні умови та обмеження є індивідуальним актом (актом індивідуальної дії).
За правилами пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес».
Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України і закріплене у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, та вимагає, щоб порушення, про яке стверджує скаржник, було обґрунтованим. Водночас порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Зміст наведених вищевказаних норм дає підстави для висновку, що право на оскарження акту індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень надається особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується її прав, свобод та інтересів.
Як зазначалося вище, містобудівні умови та обмеження за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, оскільки є результатом застосування норм права, адресовані конкретним суб'єктам і створюють права та/чи обов'язки лише для цих суб'єктів (в даному випадку для третьої особи), регулюють конкретну життєву ситуацію та їх дія закінчується у зв'язку з припиненням конкретних правовідносин, тобто вичерпують свою дію після їх виконання.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що виходячи із чітко окреслених законодавством повноважень, Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради як об'єкт державного архітектурно-будівельного нагляду не наділений компетенцією звертатися до суду із позовом до органу, наділеного повноваженнями державного архітектурно-будівельного нагляду при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій.
Одночасно Верховний Суд зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто, як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, але підлягають розгляду в порядку інших судових юрисдикцій, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 23.09.2020 у справі №823/1050/18, від 19.04.2021 у справі № 823/1015/18 та від 23.06.2022 у справі № 818/2014/17.
Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 349, ч. 1 ст. 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 341 КАС України).
В той же час, пунктом 1 частини першої статті 238, частиною першою статті 239 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на вказане, Верховний Суд вважає за необхідне вийти за межі доводів і вимог касаційної скарги й задовольнити її частково. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасувати і закрити провадження у справі.
Керуючись статтями 345, 349, 354, 355, 356 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького задовольнити частково.
Постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року скасувати.
Провадження у справі № П/811/1027/17 за позовом Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Східні ласощі" про визнання протиправним та скасування рішення закрити.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук