01 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 826/8114/15
адміністративне провадження № К/990/26293/22
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у справі № 826/8114/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леннокс Україна» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Головного управління Державної фіскальної служби України, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Леннокс Україна» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 лютого 2015 року № 0000312202, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 000 000,00 грн, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 250 000,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 18 березня 2020 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатом нового розгляду рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині сплати судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2021 року продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на 5 днів з моменту отримання копії зазначеної ухвали.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
23 липня 2021 року відповідач повторно подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 296 КАС України в частині сплати судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
01 грудня 2021 року відповідач втретє подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року справу витребувано із суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статей 295, 296 КАС України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Не погодившись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на касаційне оскарження відмовлено. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у справі № 826/8114/15 залишено без руху з установленням скаржнику строку для надання до суду касаційної інстанції заяви, клопотання в якому вказати підстави для поновлення строку касаційного оскарження з доказами на підтвердження вказаних обставин та надання документу про сплату судового збору.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано клопотання, в прохальній частині якого скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження та відстрочити сплату судового збору.
Щодо відстрочення сплати судового збору, заявник зазначає, що не має можливості сплатити судовий збір через обмеженість відкритих бюджетних асигнувань на даний вид видатків. З огляду на викладене, просить відстрочити сплату судового збору.
Перевіривши клопотання скаржника, Суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Проте, відповідач не відноситься до жодної категорії, для якої передбачена можливість звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Крім того, Суд враховує положення п. 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким однією з основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку з цим обставини, пов'язані з фінансуванням суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення або звільнення від сплати судового збору.
Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя. У справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia", заява № 26746/05, п.108-112) Європейський суд з прав людини нагадує, що право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим; це допускається, оскільки право доступу за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб ("Ashingdane v. the United Kingdom", Заява № 8225/78, п. 57).
З огляду на викладене, клопотання скаржника, не підлягає задоволенню.
Щодо клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд зазначає таке.
У вказаному клопотанні податковий орган зазначає, що вже звертався з касаційною скаргою, проте ухвалами Верховного Суду від 26 липня 2022 року, від 13 вересня 2022 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику у зв'язку з відсутність коштів для сплати судового збору.
Наведені скаржником доводи у повторному клопотанні про поновлення строку не можуть бути визнані поважними, з огляду на таке.
Аналіз положень ст. 5, 13, 328, 329 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Недостатність бюджетних асигнувань необхідних для спати судового збору та блокування рахунків контролюючого органу в межах інших виконавчих проваджень може бути причиною, що ускладнює здійснення сплати судового збору за подання касаційної скарги, втім не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Статтею 330 КАС України передбачено, що однією з вимог касаційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.
Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктами, що реалізують свою владну компетенцію.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Таким чином, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Верховний Суд окремо наголошує, що належними доказами поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з касаційною скаргою є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на касаційне оскарження у даній справі у найкоротші строки.
Окрім цього, при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Також, Верховний Суд зазначає, що відповідачем не наведено обґрунтувань щодо поважності пропуску строку касаційного оскарження у взаємозв'язку вищезазначених часових інтервалів, враховуючи, що з моменту виникнення права на касаційне оскарження до подання касаційної скарги повторно сплинуло сім місяців. Податковим органом не зазначено поважні причини пропуску, які б унеможливлювали звернутися до суду касаційної інстанції у порядку встановленого законом протягом семи місяців.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнанні судом неповажними.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у задоволенні заяви Головного управління ДПС у м. Києві про відстрочення від сплати судового збору.
Відмовити Головному управлінню ДПС у м. Києві в задоволені клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у справі № 826/8114/15.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у справі № 826/8114/15.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов