01 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 460/9624/22
адміністративне провадження № К/990/27715/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року у справі №460/9624/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Рівненській області та Державної судової адміністрації України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області та Державної казначейської служби України, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області, Державної судової адміністрації України (далі - ТУ ДСА України в Рівненській області, ДСА відповідно), в якому просила:
визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Рівненській області щодо нарахування та виплати судді Рокитнівського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 12 травня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
зобов'язати ТУ ДСА України в Рівненській області провести перерахунок суддівської винагороди судді Рокитнівського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 за період з 12 травня 2020 року по 28 серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити її недоотриману частину;
визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Рівненській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Рокитнівського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 за січень - грудень 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2021 року у розмірі 2102 грн;
зобов'язати ТУ ДСА України в Рівненській області провести нарахування та виплатити суддівську винагороду судді Рокитнівського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 за січень - грудень 2021 року, у відповідності до вимог статті 135 Закону №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2021 року складає 2270 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області щодо нарахування та виплати судді Рокитнівського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 12 травня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області провести перерахунок суддівської винагороди Рокитнівського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 за період з 12 травня 2020 року по 28 серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити її недоотриману частину.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Рокитнівського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 за січень - грудень 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2021 року у розмірі 2102 грн.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області провести нарахування та виплатити суддівську винагороду судді Рокитнівського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 за січень- грудень 2021 року, у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2021 року складає 2270 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
07 жовтня 2022 року ТУ ДСА України в Рівненській області засобами поштового зв'язку звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Далі по тексту касаційної скарги посилається на висновки Верховного Суду у справах №460/6542/20, №640/27139/20, №520/13014/2020, проте зазначає їх безвідносно до підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд зазначає, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду.
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Всупереч вищенаведеному, скаржником чітко не зазначено конкретну норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах та при цьому, яких саме висновків Верховного Суду та у яких справах, у касаційній скарзі також чітко не вказано.
З огляду на викладене, Суд уважає, необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як підставу касаційного оскарження.
Також підставою перегляду оскаржуваних судових рішень скаржник зазначив відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» в частині можливості визначення розміру суддівської винагороди на підставі застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 01 січня 2021 року в розмірі 2102 грн.
Верховний Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Проаналізувавши доводи скаржника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржник лише послався на відсутність такого висновку, проте, не виклав зазначені норми у системному зв'язку з обставинами цієї справи та без належної аргументації, як саме цей висновок впливає на спірні правовідносини.
Окрім того, у справі №360/503/21 (про яку у касаційній скарзі зазначив скаржник та висновки у якій застосовано судом апеляційної інстанції) Верховним Судом уже розглядалося питання щодо правомірності дій органу ДСА при нарахуванні позивачам суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовуються для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року у розмірі 2102,00 грн. У цій справі Верховний Суд сформував висновок саме щодо застосування статті 130 Конституції України, частин другої, третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», проте цю справу Суд направив на новий розгляд, так як ДСА України, як головний розпорядник коштів, не було залучене до участі у розгляді цієї справи.
У касаційній скарзі ТУ ДСА в Рівненській області не наводить вмотивованих аргументів щодо застосування норм права, відмінних від у висновку Верховного Суду, сформованого у справі №360/503/21.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до цитування норм чинного законодавства, постанов Верховного Суду, а також переоцінки встановлених судами обставин, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року у справі №460/9624/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Рівненській області та Державної судової адміністрації України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області та Державної казначейської служби України, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур