26 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 371/570/22 пров. № А/857/13500/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Хабазні Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 23 серпня 2022 року про залишення позовної заяви без розгляду, прийняту суддею Ференц Р.І. у місті Турка у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 640540 від 07.07.2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400, 00 грн. та закриття провадження у справі.
Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 23 серпня 2022 року адміністративний позов залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із повторною неявкою позивача в судове засідання без поважних причин.
Суд виходив з того, що позивач, який належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, який ухвалою суду визнаний з обов'язковою явкою, у судове засідання не прибув два рази, не надавши заяву про розгляд справи без його участі та не повідомивши суд про причини неявки.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції прийнято ухвалу із порушенням норм процесуального права. Просить скасувати ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що судом першої інстанції засвідчено, що згідно з п.4 ч.1 ст.205 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Однак, 20.08.2022 року позивачем подано клопотання поштовим зв'язком про розгляд справи у порядку письмового провадження без виклику сторін, оскільки у нього відсутня можливість прибути до Турківського районного суду Львівської області за 775 кілометрів, на підтвердження чого долучає копію квитанції.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, частиною п'ятою цієї статті передбачено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Наведена норма кореспондується з положеннями статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що позов залишається судом без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Таким чином, підставою для залишення позовної заяви без розгляду є повторне неприбуття позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, у судове засідання без поважних причин, за умови належного його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, за відсутності заяви про розгляд справи без участі позивача та за умови неможливості розгляду справи за його відсутності.
Вирішуючи питання залишення позовної заяви без розгляду із згаданої вище підстави, є необхідним з'ясувати: належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового розгляду перший і другий раз; відсутність поважних причин неприбуття позивача в два чи більше судових засідання підряд або інформації про такі причини; відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності та можливість розгляду справи за його відсутності.
Як вбачається із матеріалів справи, 20.08.2022 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, без виклику сторін (а.с.38-40).
Дане клопотання зареєстроване в суді першої інстанції 24.08.2022 року, тобто після постановлення оскаржуваної ухвали (23.08.2022 року). З приводу зазначеного, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 4.1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року № 1149 (далі - Нормативи), нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складають:
місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1;
між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2
між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,
де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Відповідно до пункту 4.2 Нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому, до вказаного Указу вносилися зміни шляхом продовження строку дії воєнного стану в Україні, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Враховуючи викладене, загальновідомими є обставини нестабільної роботи усіх поштових операторів в Україні, в тому числі, і ПАТ «Укрпошта», скорочення фактичного графіку роботи відповідних відділень, що об'єктивно могло вплинути на дотримання нормативів доставлення поштових відправлень. Водночас, суд першої інстанції, постановляючи оскаржену ухвалу, указаних обставин не врахував.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач з с.Карапиші, Обухівського району, Київської області, а кореспонденцію направляв у м.Турка, Львівської області.
Вказані обставини у сукупності та докази на їх підтвердження свідчать, що в даному конкретному випадку, суд першої інстанції не врахував особливостей поштового обігу між обласними центрами під час введеного на території України воєнного стану та прийняв рішення без врахування часу, достатнього для забезпечення надходження відповідних матеріалів до суду.
Окрім того, відповідно до висновків Верховного Суду, висловлених в постанові від 18.12.2019 року в справі № 9901/949/18, законодавче формулювання … якщо неявка перешкоджає розгляду справи… означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов'язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.
В оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції не наведено чому саме неявка позивача перешкоджає розгляду справи, які саме не з'ясовані обставини у справі не дають можливості ухвалити законне судове рішення, тоді як саме такими перешкодами зумовлено такий процесуальний наслідок як залишення позовної заяви без розгляду.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Порядок та особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду окремих категорій адміністративних справ врегульований статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, у частині третій згаданої статті зазначено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Зважаючи на те, що в силу норм процесуального закону, які регламентують порядок розгляду справ щодо притягнення до адміністративної відповідальності, міг розглянути адміністративний спір без сторін за наявними матеріалами справи.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
З огляду на викладене, суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, незважаючи на терміновість розгляду даної категорії справи.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про не правильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до не правильного вирішення справи (питання).
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 23 серпня 2022 року про залишення позовної заяви без розгляду в справі №371/570/22 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 01.11.2022 року.