26 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/4405/20 пров. № А/857/12627/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кушнерика М.П.
суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.
за участю секретаря судового засідання - Хомича О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Губар Володимира Євгенійовича на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року, прийняте суддею Дульницькою С.М. в м.Рівне, о 15.00 год., у справі № 460/4405/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського міського суду Рівненської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Рівненського міського суду Рівненської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Голови комісії з реорганізації (злиття) Рівненського міського суду Рівненської області Бардабуш Г.І. № 38-к/а від 19.05.2020 року; поновити на роботі на посаді помічника судді Рівненського міського суду Рівненської області з 20.05.2020р.; стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20.05.2020р. по день поновлення на роботі; стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області на користь позивача завдану моральну шкоду в розмірі 20000 грн..
Позовні вимоги мотивує тим, що наказом Рівненського міського суду від 19 травня 2020 року за № 38-к/а з 20 травня 2020 року її звільнено з посади помічника судді ОСОБА_2 за поданням судді (пункт 9 частина перша статті 36 Кодексу законів про працю). Однак позивачка вважає, що зазначені в оскаржуваному наказі підстави її звільнення суперечать принципу законності, оскільки вона була призначена помічником судді ще до прийняття нормативно-правових актів, якими передбачено такі підстави звільнення та працювала на підставі безстрокового трудового договору, а тому в силу незворотності дії законів у часі такі підстави не можуть застосовуватись до її випадку. Позивачка зазначає, що вона не призначалась на посаду помічника судді ОСОБА_2 , а була закріплена за нею, тому не могла бути звільнена за поданням цього судді. Крім того, вона була у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 17 липня 2017 року по 20 травня 2020 року включно. Водночас, з наказу про її звільнення вбачається, що її звільнено 20 травня 2020 року, тобто у період перебування працівника у відпустці. Зауважує, що в даному випадку спірний наказ про звільнення підписаний не уповноваженою особою (керівником апарату суду), а головою комісії з реорганізації (злиття) Рівненського міського суду ОСОБА_3 .. Також звільненням, їй завдано моральної шкоди.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.12.2020, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 08.02.2022 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 липня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Голови комісії з реорганізації (злиття) Рівненського міського суду Рівненської області Бардабуш Г.І. "Про звільнення ОСОБА_1 " від 19 травня 2020 № 38-к/а.
Поновлено позивачку на посаді помічника судді в Рівненському міському суді Рівненської області з 20 травня 2020 року.
Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 250089,86 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В судовому засіданні 11.07.2022 представник позивача подав заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 25000 гривень.
14.07.2022 на адресу суду від представника позивача - адвоката Губара В.Є. надійшла заява про стягнення судових витрат, в якій заявник просить суд винести додаткове рішення, яким стягнути на користь позивачки судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. та судового збору у розмірі 3783,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнуто на користь позивачки суму витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Рівненського міського суду Рівненської області.
У стягненні суми витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,00 грн. та судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник позивачки - адвокат Губар В.Є. подав апеляційну скаргу з підстав порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд всупереч ч.6, 7 ст. 134 КАС, самостійно зменшив розмір витрат позивача на правничу допомогу за відсутності відповідного клопотання відповідача та за умов не доведення ними неспівмірності таких витрат.
Вважає, що висновок суду про незначну складність даної справи, носить формальний характер, оскільки грунтується лише на класифікації справ встановленій п.1 ч.6 ст. 12 КАС.
Просить скасувати додаткове рішення у частині відмови в стягнення суми витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,0 грн. та у цій частині прийняти нове, яким заяву задоволити та стягнути на користь позивачки суму витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,0 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень Рівненського міського суду Рівненської області та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скасувати додаткове рішення суду та прийняти нове, яким в задоволенні заяви відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який просить задоволити апеляційну скаргу, представника Рівненського міського суду Рівненської області, яка просить відмовити в задоволенні заяви, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що підтверджують оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Указане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року (справа № 810/1502/18), від 30 квітня 2020 року (справа № 826/4466/18), від 29 січня 2021 року (справа № 808/1436/18).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката позивачем надані суду:
- Договір про надання правничої допомоги від 15.06.2020, укладений між позивачем та адвокатським бюро Губара Володимира щодо зобов'язання з ведення справи про визнання протиправним та скасування наказу № 38-к/а від 19.05.2020, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди;
- Акт виконаних робіт від 18.12.2020 на суму 12000 грн., з яких: 6000 грн. за складання позовної заяви, формування доказової бази, групування доказів, додатку до позовної заяви, їх роздруківка; 1000 грн. - за складання відповіді на відзив, групування доказів, додатку до клопотання, їх роздруківка; 1000 грн. - за складання клопотання про долучення до справи доказів, групування доказів, додатку до клопотання, їх роздруківка; 4000 грн. за представництво інтересів клієнта в суді;
- Договір про надання правничої допомоги від 12.01.2021;
- Акт виконаних робіт від 01.05.2021 на суму 8000 грн., з яких: 5000 грн. за складання апеляційної скарги, 3000 грн. за представництво інтересів клієнта у Восьмому апеляційному адміністративному суді;
- Додаткова угода від 23.12.2021 до договору від 15.06.2020 (щодо строку оплати професійної правничої допомоги);
- Банківська квитанція від 13.07.2022 про сплату 12000 грн.;
- Додаткова угода № 2 від 18.02.2022 до договору від 15.06.2020;
- Додатковий акт виконаних робіт від 13.07.2022 за договором про надання правничої допомоги від 15.06.2020 на суму 5000 грн., з яких: 1000 грн. за складання клопотань від 06.06.2022 та від 06.07.2022; 4000 грн. за представництво інтересів клієнта у Рівненському окружному адміністративному суді на стадії нового розгляду справи;
- Банківська квитанція від 13.07.2022 про сплату 5000 грн.;
- Додаткова угода від 18.02.2022 до договору від 12.01.2021 (щодо строку оплати професійної правничої допомоги);
- Банківська квитанція від 13.07.2022 про сплату 8000 грн.
З аналізу наданих представником позивача документів на підтвердження обґрунтованості розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір таких витрат, хоч і документально підтверджений, однак є не співмірним складності справи, і як правильно зазначив суд першої інстанції, справа хоч і розглядалася за правилами загального позовного провадження, однак відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є справами незначної складності, а також виходячи з критерію пропорційності розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, позовні вимоги задоволено частково.
Також, судом першої інстанції правильно застосовано правові позиції Великої Палати Верховного Суду яка вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Також, Верховний Суд у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. Cуди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (постанова Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 529/201/20)
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оскільки підставою позову стало звільнення позивача з посади на підставі наказу Рівненського міського суду, суму витрат на правничу допомогу адвоката підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Рівненського міського суду Рівненської області, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Щодо покликання скаржника на стягнення судових витрат за подання позовної заяви, апеляційної скарги та касаційної скарги на судові рішення, які ухвалювалися у справі, а саме: 840,80 грн., 1261,20 грн. та 1681,60 грн., всього - 3783,60 грн., то судовий збір позивачем сплачувався за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, в задоволенні якої позивачу відмовлено, а, відтак, судовий збір на користь позивача не стягується.
Положеннями ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Щодо твердження представника позивача - адвоката Губар В.Є. про те, що справа віднесена до категорії справ незначної складності, а таке суперечить і матеріалам справи, оскільки для вирішення спору суду знадобилось проведення чотирьох судових засідань та численних процесуальних дій, пов'язаних з допитом свідків та витребовуванням доказів, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Позивач обіймає посаду помічника судді.
Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, є малозначною.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).
Відтак, суд, беручи до уваги передбачені частиною третьою статті 257 КАС України чинники, може розглянути її як за правилами загального позовного провадження, так і за правилами спрощеного позовного провадження, якщо дійде такого висновку, про що зазначено і в постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 520/12805/2020) спір був по судді
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, визначивши їх у розмірі 10 000 гривень.
Керуючись ч.3 ст. 243, 308, 310, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Губар Володимира Євгенійовича - залишити без задоволення, а додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року у справі № 460/4405/20, - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя М. П. Кушнерик
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 01.11.22