31 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/2448/22 пров. № А/857/11024/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року, ухвалене суддею Чепенюк О.В. у м. Тернополі у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 500/2448/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
23 червня 2022 позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо здійснення перерахунку пенсії з 01.01.2016 відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з розрахунку 73% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням оновленої довідки про грошове забезпечення станом на 01.12.2019 № 2021/0144 від 13.05.2021; зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Постанови №103, виходячи з 73% відповідних сум грошового забезпечення, в тому числі з урахуванням оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.12.2019 № 2021/0144 від 13.05.2021, та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі, починаючи 01.01.2016, із врахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2016, виходячи з розрахунку 73% відповідних сум грошового забезпечення, та з 01.12.2019 - з урахуванням оновленої довідки Державної установи Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області № 2021/0144 від 13.05.2021, виходячи з розрахунку 73% відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2016 перерахунок та виплату основного розміру пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум), виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 73% сум грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2019 перерахунок та виплату основного розміру пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) на підставі оновленої довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області» № 2021/0144 від 13.05.2021, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 73% сум грошового забезпечення.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 у справі №500/112/22 проведено перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки, розмір якої обрахований як 70% від грошового забезпечення, тобто з урахуванням норм, що діяли на час здійснення перерахунку пенсії.
Також покликається на те, що поза увагою суду першої інстанції залишились обставини пропуску позивачем передбаченого ст.122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області, позивачу з 29.12.2002 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII, виходячи з розміру 73% грошового забезпечення (а.с.9, 10).
З 01.01.2016 ГУ ПФУ в Тернопільській області відповідно до Постанови №103 проведено перерахунок пенсії позивача, в результаті якого відповідач визначив розмір його пенсії з розрахунку 70% грошового забезпечення (а.с.11).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 у справі №500/112/22 (а.с.13-15), яке набрало законної сили 15.03.2022, зобов'язано ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі виданої Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області" оновленої довідки від 13.05.2021 №2021/0144 про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, починаючи з 01.12.2019, із урахуванням проведених виплат.
На виконання вказаного рішення суду та на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Тернопільській області» від 13.05.2021 №2021/0144 (а.с.8), відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2019, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, зазначених у довідці. При цьому перерахунок пенсії позивача здійснено, виходячи з 70% відповідних сум грошового забезпечення (а.с.16).
Розглянувши заяву позивача про перерахунок пенсії від 30.05.2022 (а.с.17), ГУ ПФУ в Тернопільській області листом від 10.06.2022 повідомило заявника, що при перерахунку його пенсії була застосована стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за змістом якої максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення (а.с.18).
Позивач, вважаючи дії пенсійного органу, вчинені при здійсненні перерахунку пенсії на виконання рішення суду з 01.12.2019 на підставі оновленої довідки щодо зменшення основного пенсії розміру з 73% до 70% протиправними, та вважаючи неправомірною виплату пенсії з 01.01.2016 у зменшеному розмірі (70%), звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
В даному випадку, право позивача на перерахунок пенсії з 01.12.2019 є беззаперечним, а передумовою для проведення перерахунку є оформлення Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Тернопільській області» довідки від 13.05.2021 №2021/0144, яка містить інформацію про розмір грошового забезпечення позивача за нормами, чинними на листопад 2019 року, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 за прирівняною посадою поліцейського «інспектор», яка окрім посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби, містить інформацію щодо розмірів інших надбавок та премії.
У справі, що розглядається, з огляду на доводи скаржника насамперед підлягає дослідженню питання дотримання позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Так, судом першої інстанції позовні вимоги, що стосуються періоду з 01.01.2016 по 30.11.2019 задоволено частково. Суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що з огляду на те, що оновлена довідка про грошове забезпечення позивача містить інформацію щодо сум грошового забезпечення станом на листопад 2019 року, така не підлягає врахуванню при перерахунку пенсії з 01.01.2016.
Доводи скаржника щодо означеного періоду зводяться до пропуску позивачем строку звернення з такими позовними вимогами.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.
Водночас, ч.2 ст.44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Слід зазначити, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів.
Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, відсутність заяви про поновлення строку, а у разі подання заяви про поновлення строку - відсутність поважних причин його пропуску.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Як слідує з висновків Великої Палати Верховного Суду висловлених у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, у спорах, що виникають з органами ПФ України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФ України відповіді на надіслане звернення.
В межах спірних правовідносин є очевидним порушення з боку пенсійного органу прав свобод та інтересів позивача в частині зменшення відсоткового значення пенсії.
Зверненню позивача до суду передувало звернення до пенсійного органу із заявою. Листом від 10.06.2022 пенсійний орган повідомив позивачу про відсутність правових підстав для проведення перерахунку його пенсії на заявлених умовах.
Будь-яких інших доказів повідомлення позивача про здійснений перерахунок, ознайомлення його із розрахунком пенсійних виплат через проведений перерахунок пенсії відповідачем не представлено.
Крім того, як слідує із наявних у матеріалах справи доказів, внаслідок проведеного перерахунку розмір пенсійних виплат позивача збільшився, а тому позивач при отриманні періодичних платежів пенсійних виплат був позбавлений можливості прослідкувати належність їх відсоткового значення до грошового забезпечення за прирівняною посадою та мав законні сподівання на правильність проведеного перерахунку пенсії.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що саме з отриманням листа пенсійного органу на запит позивач дізнався про порушення свого права на отримання пенсійних виплат у належному розмірі, тому саме з цієї дати необхідно відраховувати перебіг шестимісячного строку звернення до суду.
Таким чином, доводи скаржника про те, що позивач пропустив строк звернення з позовними вимогами про перерахунок пенсії суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та необгрунтованими.
Щодо доводів позивача про протиправне зменшення пенсійним органом при перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки відсоткового обрахунку пенсії максимальним розміром 70% відповідних сум грошового забезпечення, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Розміри пенсії за вислугу років встановлено статтею 13 Закону №2262-XII, відповідно до частини 2 якої максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Положення щодо максимального розміру пенсії, обчислений відповідно до норм Закон №2262-XII у статтю 13 внесені до виходу позивача на пенсію, та станом на 31.12.2004 загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Зменшення відсотку грошового забезпечення з якого розраховується розмір пенсії, обчисленої відповідно до статті 10 Закону №2262-XII, відбувалось поступово. Так, на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ»» від 04.07.2002 № 51-IV у частині другій статті 13 Закону №2262-ХІІ цифри « 85», « 95» і «90» замінено відповідно цифрами « 90», « 100» і « 95», а слова і цифри «до категорій 2 і 3» замінити словами і цифрою «до категорії 2»; на підставі Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI цифри « 90» замінено цифрами « 80» та на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Останні зміни обумовлені необхідністю запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні, збільшення надходжень до бюджету та удосконалення окремих положень Податкового кодексу України, а також необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат бюджету, та забезпечення соціальної підтримки громадян, виходячи з фінансових можливостей держави.
Отже, з 01.04.2014 змінився відсоток грошового забезпечення з якого розраховується розмір пенсії, яка обчислюється відповідно до статті 13 Закону №2262-XII, та станом на 01.01.2018момент здійснення перерахунку пенсій в централізованому порядку, такий становив «70».
Обмеження ж щодо застосування зазначених положень до попередньо призначених військовослужбовцям пенсій за вислугу років законодавцем не встановлені ні у самому Законом України «Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні», ні у Законі №2262-XII.
Проте, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Слід зауважити, що аналіз практики Європейського суду з прав людини, яка згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами з Конвенцією як джерело права, вказує на те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке поле для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.
Таким чином, ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з'ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа «Valkov and Others v. Bulgaria» (заява № 2033/04); справа «Khoniakina v. Georgia» (заява №17767/08)).
Хоча виплати соціального страхування є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак зміна, після набрання рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 травня 2015 року у справі №826/12704/18 законної сили, відсоткової складової грошового забезпечення, з якого розраховується розмір пенсії особам, яким така призначена у відповідності до Закону № 2262-ХІІ, не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення.
Щодо врахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у рішенні від 04 лютого 2019 року у зразковій справі, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду при розгляді зразкової справи №240/5401/18 (провадження №Пз/9901/58/18) у постанові від 16.10.2019 встановила протиправність дій пенсійного органу щодо зменшення відсоткового розміру пенсії до 70% сум грошового забезпечення, однак вказаний вище сформований висновок стосується саме грошового забезпечення, яке визначено у відповідності до положень Постанови №103 і Порядку №45, які були чинними в період з 01.01.2016 по 19.11.2019, до складу яких не було включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення і премія.
В подальшому Верховним Судом у рішенні від 17.12.2019 і Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.06.2020 в зразковій справі №160/8324/19 (адміністративне провадження №Пз/9901/20/19) відновлено право колишніх військовослужбовців на включення до складу грошового забезпечення, із якого обчислюється пенсія, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премії.
В даному випадку може скластися ситуація, за якої колишні працівники органів внутрішніх справ, які звільненні до 01.04.2014 і займали аналогічну посаду, мали одне і теж військове звання, з аналогічною вислугою років, однаковими додатковими видами грошового забезпечення та розміром премії за оновленими довідками матимуть до 90% сум пенсії від грошового забезпечення, а ті, що звільнені після 01.04.2014 - 70% сум пенсії від грошового забезпечення, що і призведе до дискримінації одних по відношенні до інших.
Слід зауважити, що розмір пенсії позивача з 01.12.2019, з урахуванням всіх складових, зазначених в оновленій довідці, та з застосуванням 70 відсотків грошового забезпечення з якого буде перерахований розмір пенсії, не поставить його у невигідне становище, оскільки право на соціальне забезпечення буде за ним збережене, позивач не буде позбавлений своїх засобів для існування і не буде підданий ризикові недостатності таких засобів для життя.
На переконання суду апеляційної інстанції не вважатиметься дискримінаційними діями зменшення розміру пенсії за вислугу років з 73% до 70% грошового забезпечення, починаючи з 01.12.2019, з врахуванням мети регулювання політики соціального забезпечення та оновленої довідки від 13.05.2021 № 2021/0144 про розмір грошового забезпечення, оскільки такі не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав позивача.
Наведені обставини в своїй сукупності під час вирішення спірних правовідносин залишилися поза увагою суду першої інстанції, що має наслідком скасування судового рішення та відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню у відповідній частині.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.1, п.2 ч.9 ст.139 КАС України).
Відповідно до ст.322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Так, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Аналіз норм Закону України «Про судовий збір» в їхньому логічному взаємозв'язку дозволяє суду апеляційної інстанції зробити висновок, що розрахунок судового збору за подання апеляційної скарги у відсотковому співвідношенні до частини задоволених позовних вимог можливий щодо вимоги майнового характеру (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням).
В свою чергу, вимога немайного характеру - вимога, яка не підлягає вартісній оцінці, вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці, а тому розрахувати судовий збір у співвідношенні до частини (обсягу) задоволеної однієї вимоги немайнового характеру не можливо.
Відновлення порушеного права позивача на перерахунок та виплату пенсії є задоволенням вимоги немайнового характеру, а тому розмір судового збору що підлягав сплаті за заявлення таких позовних вимог становить 908 грн.
Таким чином, оскільки документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений судовий збір за квитанцією від 23.06.2022, розмір якого є обгрунтованим та пропорційним до задоволених позовних вимог у розмірі 908 грн, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про його стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановлені статтею 309 КАС України.
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 317, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити частково, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року у справі №500/2448/22 в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Тернопільській області» від 13.05.2021 №2021/0144 з розрахунку 73 % грошового забезпечення та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Тернопільській області» від 13.05.2021 №2021/0144, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 73% сум грошового забезпечення, - скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (ЄДРПОУ 1403769) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп. сплаченого судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний