01 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 500/2342/22 пров. № А/857/13943/22
Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Запотічного І.І., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року (ухвалене головуючим - суддею Мартиць О.І. у м. Тернопіль) у справі № 500/2342/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції внести зміни до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, шляхом виключення з такого Реєстру даних про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що листом від 15.12.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про вилучення відомостей відносно ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані із корупцією правопорушення. Однак Національне агентство з питань запобігання корупції листом від 13.01.2022 за вих. №23-06/1672-22 повідомило про відсутність правових підстав для вилучення відомостей відносно ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані із корупцією правопорушення. Однак позивач вважає таку відмову протиправною.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що підстави щодо вилучення з Реєстру відомостей є вичерпним, інших підстав для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення чинне законодавство не передбачає. Суд вважав, що, оскільки станом на час розгляду справи постанова Зборівського районного суду Тернопільської області від 21.06.2019 у справі № 599/917/19, яка була підставою для внесення відомостей про ОСОБА_1 до Реєстру, не скасована, підстави для виключення з Реєстру відомостей щодо позивача відсутні.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що постановою Зборівського районного суду Тернопільської області від 21.06.2019 у справі № 599/917/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 (двісті) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
Згідно квитанції № 0.0.1475197391.1 від 24.09.2019 ОСОБА_1 сплатив штраф у розмірі 3400,00 грн.
Листом від 09.10.2019 за вих. №20-36/73159/19 Національне агентство з питань запобігання корупції направило позивачу повідомлення про внесення ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані із корупцією правопорушення.
Національне агентство з питань запобігання корупції, у відповідь на заяву від 15.12.2021 повідомило ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для вилучення відомостей відносно нього з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані із корупцією правопорушення.
Позивач вважаючи, що відомості стосовно нього підлягають виключенню з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, оскільки він є особою, яка не була піддана адміністративному стягненню, так як протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинив нового адміністративного правопорушення звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) до повноважень Національного агентства належить, зокрема, забезпечення ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення (далі- Реєстр).
Частиною 1 ст. 59 Закону встановлено, що відомості про осіб, яких притягнуто до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, а також про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв'язку з вчиненням корупційного правопорушення, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, що формується та ведеться Національним агентством.
Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, порядок його формування та ведення затверджуються Національним агентством.
На виконання вказаних норм Національне агентство розробило Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, яке затверджене рішенням Національного агентства від 09.02.2018 № 166, та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21.03.2018 за № 345/31797 (далі - Положення)
Згідно з п. 2 Положення Реєстр - електронна база даних, яка містить відомості про осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, та про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв'язку з вчиненням корупційного правопорушення.
Підпунктом 1 п. 3 Положення передбачено, що метою ведення Реєстру є забезпечення єдиного обліку осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, та юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв'язку з вчиненням корупційного правопорушення.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Положення підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, зокрема, є електронна копія рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Отже, інформацію про осіб які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення/яких притягнуто до відповідальності за корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення вносяться до Реєстру.
Встановлено, що відомості щодо ОСОБА_1 було внесено до Реєстру у зв'язку з прийняттям постанови Зборівського районного суду Тернопільської області від 21.06.2019 у справі № 599/917/19.
Пунктом 8 розділу II Положення встановлено, що підставами для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення, є ухвала суду про скасування вироку, винесення виправдувального вироку, відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення, розпорядчого документа або судового рішення про скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення.
Отже, підстави щодо вилучення з Реєстру відомостей є вичерпним, інших підстав для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення чинне законодавство не передбачає.
Колегія суддів встановила, що станом на час розгляду справи постанова Зборівського районного суду Тернопільської області від 21.06.2019 у справі № 599/917/19, яка була підставою для внесення відомостей про ОСОБА_1 до Реєстру, не скасована.
Таким чином відмова відповідача на звернення позивача ґрунтується на нормах чинного законодавства, а отже не є протиправною.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що ст. 39 КУпАП регулює правовідносини, які виникають під час застосування КУпАП і слугує кваліфікуючою ознакою для застосування деяких статей КУпАП, які передбачають накладення стягнення за повторне вчинення правопорушення.
Водночас, нормами КУпАП не регулюється порядок формування та ведення Реєстру, що виключає можливість застосування статті 39 КУпАП, як підстави вилучення відомостей про особу із Реєстру.
Формування, ведення та надання відомостей з Реєстру здійснюватися Національним агентством виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, діяльність Національного агентства, щодо ведення Реєстру полягає в офіційному фіксуванні відомостей про осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, згідно із відповідним рішенням суду, і така дія є похідною від них.
Підстави щодо вилучення з Реєстру відомостей є вичерпним, інших підстав для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення чинне законодавство не передбачає.
Внесення до Реєстру відомостей не впливає на юридичне становище особи, не змінює характеру й обсягу її прав та обов'язків та існуючого стану правовідносин, а також не містить ознак управління діяльністю інших суб'єктів.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 5 КАС України, передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Наявна у Реєстрі інформація не впливає на юридичне становище позивача, не змінює характеру й обсягу його прав і обов'язків та існуючого стану правовідносин.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Судом апеляційної інстанції не встановлено факту порушення діями відповідача прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 500/2342/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді І. І. Запотічний
З. М. Матковська