01 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 300/1203/22 пров. № А/857/9007/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І. М., Шинкар Т. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року, ухвалене головуючим суддею Главачем І. А. у м. Івано-Франківську, у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови,
28.02.2022 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 16.02.2022 № ІФ2731/0295/НД/АВ/СП-ФС.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що інспекційне відвідування 05.01.2022 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було здійснено з порушенням порядку проведення державного нагляду (контролю), а саме на підставі анонімного звернення про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, без погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду, на проведення такої перевірки, не за місцем провадження господарської діяльності позивача та у її відсутності. Зазначає, що вона не створювала і не могла створювати перешкод посадовим особам Управління Держпраці в Івано-Франківській області при здійсненні заходів державного нагляду, оскільки на час інспекційного відвідування перебувала на робочому місці в магазині за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про відсутність правових підстав для накладення на неї штрафу оскаржуваною постановою.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 06.01.2022 №ІФ2731/0295/НД/АВ/СП-ФС про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 104 000 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2 481 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Управління Держпраці в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про застосування відповідачем приписів Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823, які є нечинними, оскільки при накладенні на позивача штрафу застосовано виключно норми чинного законодавства. Зазначає, що чинна форма Акта про неможливість проведення заходу державного контролю, затверджена наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 27.10.2020 № 2161, містить покликання на постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823, і, незважаючи на визнання нечинною згаданої постанови, до форми Акта змін не внесено, як і не визнано нечинним чи незаконним наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 27.10.2020 № 2161, а тому визначена форма Акта про неможливість проведення заходу державного контролю є обов'язковою для застосування. Звертає увагу на необґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області судового збору на користь позивача, так як Управління Держпраці звільнене від сплати судового збору. Також наголошує, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції скасовано постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 06.01.2022 №ІФ2731/0295/НД/АВ/СП-ФС, однак, 06.01.2022 не виносилось постанови про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .
Позивач подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 16.10.1995 ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець із місцезнаходженням: АДРЕСА_2 , та займається роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний, КВЕД 47.11) та іншими видами роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (КВЕД 47.19).
На підставі звернення ОСОБА_2 від 26.11.2021 наказом Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 30.12.2021 №1498-Д посадовим особам Управління доручено провести позаплановий захід державного нагляду (контролю) у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання вимог законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками та виплати заробітної плати в період з 04.01.2022 по 06.01.2022.
На підставі згаданого наказу видано направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 30.12.2021 №8637.
06.01.2022 посадовими особами відповідача складено акт про неможливість проведення заходу державного контролю № ІФ2731/0295/НД/АВ, в якому зафіксовано, що 05.01.2022 о 13:49 год інспекторами праці Остафійчуком І. А., Юрочком А. С., Чуйком В. Р., Вінтоняком А. В. здійснено спробу проведення заходу державного контролю у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , однак, особою, яка представилася чоловіком позивача - ОСОБА_3 вчинено активний спротив проведенню позапланового заходу державного контролю, а саме: не надано доступ до виробничого приміщення, він поводився агресивно, у спілкуванні з інспекторами Управління використовував ненормативну лексику та погрожував застосувати фізичну силу та вогнепальну зброю.
Вказаний акт направлено на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням.
10.01.2022 відповідачем винесено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ІФ2731/0295/НД/АВ/Р2, згідно з яким розгляд справи призначено на 06.01.2022.
Листом від 11.01.2022 № 05-07/15-10/215 Управління Держпраці в Івано-Франківській області повідомило позивача про отримання акта про неможливість проведення заходу державного контролю від 06.01.2022 № ІФ2731/0295/НД/АВ, а також те, що справа про накладення штрафу розглядається в 45-ти денний строк, з дня одержання уповноваженою особою вказаного акта. Вказаний лист надісланий позивачу поштовим зв'язком та вручений 15.01.2022.
За результатами розгляду акта від 06.01.2022 № ІФ2731/0295/НД/АВ в.о. начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 16.02.2022 №ІФ2731/0295/НД/АВ/СП-ФС, якою на підставі абзацу 8 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 104 000 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем незаконно здійснено захід державного контролю діяльності позивача, правовим наслідком чого, з врахуванням приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка закріплює матеріально-правові основи діяльності суб'єкта владних повноважень, є те, що такий незаконний захід контролю не може породжувати виникнення законних підстав для винесення постанови та застосування до суб'єкта господарювання штрафу.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
За змістом частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
Таким чином, звернення фізичної особи про порушення законодавства про працю та зайнятість населення є підставою для здійснення позапланового заходу відповідної юридичної особи, у тому числі її структурних та відокремлених підрозділів, які не є юридичними особами, та фізичної особи, яка використовує найману працю, територіальним органами Держпраці за наявності погодження Держпраці.
Апеляційний суд звертає увагу, що позаплановий захід державного нагляду (контролю) у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання вимог законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками та виплати заробітної плати був призначений на підставі звернення ОСОБА_2 від 26.11.2021 за наявності погодження Держпраці від 20.12.2021 № 8613/1/13-21, що відповідає вимогам зазначених вище нормативно-правових актів.
При цьому, не підлягають врахуванню доводи позивача про анонімність і недостовірність заяви ОСОБА_2 , оскільки до повноважень Управління Держпраці в Івано-Франківській області не входить перевірка достовірності даних заявника, а належних доказів підробки документів позивачем не надано.
Згідно з частиною першою статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Відповідно до абзаців 7, 8 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Частиною четвертою статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 509 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю») штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 509 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю») справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Пунктом 4 Порядку № 509 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю») передбачено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що з набранням законної сили постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» з 30.08.2019 Управління Держпраці в Івано-Франківській області як територіальний орган Держпраці уповноважене на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю фізичними особами-підприємцями та за наявності неможливість проведення контрольного заходу, зафіксованого відповідним актом, вживати заходи до притягнення об'єкта перевірки та його посадових осіб до відповідальності.
Як встановлено з матеріалів справи, підставою для накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 постановою від 16.02.2022 № ІФ2731/0295/НД/АВ/СП-ФС є неможливість проведення заходу державного контролю, що зафіксовано актом від 06.01.2022 № ІФ2731/0295/НД/АВ.
При цьому, Управління Держпраці в Івано-Франківській області повідомило позивача про отримання такого акта та про розгляд справи про накладення штрафу у 45-ти денний строк.
Однак, відповідачем не враховано, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі № 640/17424/19, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, було визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю», якою, серед іншого, внесено зміни до Порядку № 509, в тому числі в частині можливості накладати штрафи на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування, а також порядку розгляду справи про накладення штрафу.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 набрало законної сили 14.09.2021.
Згідно з приписами статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині.
Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що дія акту починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
30.09.2010 Конституційний Суд України ухвалив рішення №20-рп/2010 у справі щодо конституційності Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 №2222-IV, яким визначено юридичні наслідки визнання нормативно-правового акта нечинним, часові межі чинності такого акта, а також і відповідні межі дії відновлених норм з початкової редакції Основного Закону.
Визнання нечинною з 14.09.2021 в судовому порядку постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин (розгляду справи про накладення штрафу і винесення спірної постанови про накладення штрафу) відповідні норми постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 не підлягали застосуванню, що судом першої інстанції було обґрунтовано встановлено.
Відповідно, Порядок № 509 підлягав застосуванню в редакції, чинній до внесення в нього змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю». Пунктом 2 Порядку №509 у відповідній редакції передбачалося можливість накладення штрафу на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади, а не акта про неможливість проведення заходу державного нагляду, що має місце в спірних правовідносинах.
До того ж, нормами Порядку №509 в редакції, чинній до внесення в нього змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю», встановлювалося, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів письмового повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу не пізніше ніж за п'ять днів.
Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Рисовський проти України (№ 29979/04), зазначив, що принцип належного урядування, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що прийняття постанови від 16.02.2022 № ІФ2731/0295/НД/АВ/СП-ФС про накладення штрафу на підставі акта про неможливість проведення заходу державного контролю від 06.01.2022 № ІФ2731/0295/НД/АВ та без повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу мало місце поза межами правового регулювання, що є достатньою і самостійною підставою для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.
Щодо доводів скаржника про скасування судом першої інстанції постанови Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 06.01.2022 №ІФ2731/0295/НД/АВ/СП-ФС, незважаючи на те, що 06.01.2022 не виносилось постанови про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , слід зазначити, що вказана обставина не впливає на правильність встановлення судом обставин справи та ухвалення судового рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а може свідчити лише про допущення в судовому рішенні описки.
Що стосується вирішення судом першої інстанції питання щодо судових витрат, то слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, а також результат розгляду даної справи, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув судові витрати, понесені позивачем, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а звільнення від сплати судового збору органів Держпраці не звільняє від обов'язку відшкодувати судові витрати.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2022 року у справі № 300/1203/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 01.11.2022